Ранні вчення про державу та право у давньогрецькій філософії. Період розквіту давньогрецької політико-правової думки. Вчення в умовах кризи давньогрецької державності.
ранній ( « досократівський ») ( IX — VI ст. до н. е.) (Піфагор і піфагорійці, Геракліт, Демокріт ). класичний ( «сократівський») ( V — 1 пол. IV ст. до н. е.) (софісти, Сократ, Платон, Аристотель). період занепаду (2 пол. IV — II ст. до н. е.) ( Епікур, стоїки, Полібій ).
політика – сфера прямої практичної участі громадян раціоналізація мислення та відокремлення політико-правової теорії як самостійної частини філософії розвиток етики та утвердження індивідуалістичної моралі розробка вчення про рівність громадян та договірне походження закону і держави відображення суспільних суперечностей серед вільного населення ( зневага до фізичної праці, обгрунтування панування вільних громадян, апологія рабства)
рівність поліс зі справедливими законами за аристократію проти анархії
Логос - основа законів критика демократії правління духовної аристократії
природне становлення суспільства штучність полісу та законодавства держава – спільна справа та опора громадян демократія управління державою – найвище з мистецтв закони – основа полісу для чесних – закон лише свідчення чеснот покора законам
поворот до проблеми людини, її суспільного буття, пошук природних основ права і закону концепція особистих прав людини, рівність вільних греків розробка природно-правової теорії (розмежування закону і права) спроби наукового пояснення походження суспільства, держави, природи влади і політики (договірне походження держави і закону) етичний релятивізм значення насильства у визначенні політики
реформи неможливі без морального вдосконалення метод маєвтики (доказування від противного, доведення до абсурду, протиставлення тези та антитези) щаслива людина – моральна, щасливі люди – благополучне суспільство є тільки одне благо — знання, одне тільки зло — неуцтво
Знання – джерело справедливості, мудрості, благочестя, розсудливості, мужності. Той, хто знає мудрість завжди діє чеснотно. Злі вчинки – через нерозуміння блага. Правити та творити закони повинні обізнані, а не випадкові люди.
ПОЛІС (держава) – сукупність громадян, які підкоряються закону Держава сильна коли громадяни законослухняні Законослухняність викликана негласним договором між громадянами і є вільним вибором Закон – основа полісу Основою закону є розум та знання Законослухняність приводить до єднання та гармонії (ЧЕРЕЗ ОБОВ ’ ЯЗКИ) Громадяни мусять коритися навіть жорстоким і несправедливим законам
“Держава”, “Закони”, “Політик” Філософська основа: об'єктивний ідеалізм
ОБ ’ ЄКТИВНИЙ ІДЕАЛІЗМ Матеріальний світ – не реальний Матеріальне – копії ідей Ідея людини – безсмертна душа Істинне пізнання доступне лише філософам
начала ДУШІ начала ДЕРЖАВИ розумне гнівне бажаюче дорадче (філософи) захисне (воїни) ділове (ремісники та землероби)
необмежена влада філософів солідарність, рівність, колективізм відсутність приватної власності спільність жінок та дітей державне виховання та освіта
Аристократичне правління кращих Тімократія (честолюбство) Олігархія (майновий ценз) Демократія (зрівнялівка) Тиранія (рабство) МОНАРХІЯ ВЛАДА НЕБАГАТЬОХ ВЛАДА БІЛЬШОСТІ
ЗАКОННІ ФОРМИ НЕЗАКОННІ ФОРМИ Царська влада Аристократія Демократія з законами Тиранія Олігархія Демократія без законів
Наявність приватної власності Становий поділ заміняється поділом за майновим цензом Землеробство забезпечується рабською працею Детальний опис організації державної влади Визнання закону регулятором суспільного життя
Закони – визначення розуму, встановлені заради загального блага всієї держави Законодавець повинен охопити усі правовідносини Тексти законів – ясні, чіткі, стислі, повинні мати вступ Мета законодавця – зробити людину хорошою Особливо тяжкі злочини – злочини проти богів, батьків та держави
“Політика”, “Афінська політія”, “Нікомахова етика” Філософія: гілеморфізм (єдність матерії та форми)
Сім'я Поселення Держава (поліс) ЕЛЕМЕНТИ ДЕРЖАВИ людина сім'я поселення
Об'єднання вільних громадян, що спільно керують справами полісу на основі справедливості Критика ідеальної держави Платона (індивідуалізм, основа – сім ’ я та приватна власність ДЕРЖАВНИЙ ЛАД включає: законодавчий орган, магістратури, судові органи
Правління одного Правління меншості Правління більшості
ПРАВИЛЬНІ НЕПРАВИЛЬНІ Царська влада Аристократія Політія Тиранія Олігархія Демократія
Створюється завдяки знанню Посадовці чесні та справедливі та не мають змоги наживатися Автократичний поліс Територія (помірність) Населення (помірність) Земля: державна та приватна Функції забезпечення: провізії, ремесла, зброї, запасу грошей, військових і релігійних потреб
Рівність та справедливість (арифметична та геометрична) ПРИРОДНЕ ВОЛЕВСТАНОВЛЕНЕ
Епікур (341—270 р. до н. е.) ФІЛОСОФІЯ ІНДИВІДУАЛІЗМУ
ЗАДОВОЛЕННЯ Свобода – розумний вибір СВОБОДА
взаємну безпеку людей подолання страху неспричинення шкоди Держава і право породжені договором про загальну користь та взаємну безпеку Помірна демократія
Зенон (336—264 р. до н. е.) Засновник СТОЇЦИЗМУ
Фатум, доля, божественний розум Розвиток доктрини природного права Мета людини – доброчесне життя за природніми законами Благо держави вище за благо індивіда Всі люди – громадяни світової держави Засудження рабства, всі рівні
«Загальна історія в сорока книгах» ФІЛОСОФІЯ стоїцізм
Розвивається за природніми законами (зародження, ріст, розквіт, упадок, згасання) В основі права – обов'язки та справедливість Розмежування права (справедливість) та закону (форма виразу права) Рівень розвитку народу залежить від рівня державних та правових інститутів
ЗМІШАНА (Рим, Спарта, Карфаген) Поєднання царської влади (консули), аристократії (сенат) та демократії (народні збори) Протидія та підтримка влади з огляду на принцип загального блага
Slide-Share