Презентация: Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну

Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Буферні системи організму Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Ацидоз – це порушення, яке призводить до збільшення в організмі кислих компонентів і рН знижується Алкалоз – це порушення КОС в бік збільшення основних компонентів і рН збільшується Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Наслідки ацидозу: - звуження судин шкіри, органів черевної порожнини; - збільшення провідності та скоротливості міокарда4 - тахікардія; - гіперглікемія; - Наслідки алкалозу: - збільшення елімінації СО2 з крові; - зниження збудливості дихального центру; - зменшення вентиляції легень; - нагромадження у тканинах 1. Вода – 65-70 %, молоді тварини до 90 % маси тіла. 2. 40-50 % - внутрішньоклітинна, 3. до 20 % позаклітинна (в т.ч. 5 % вода плазми крові, 15 %- міжклітинна, Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Дегідратація – обезводнення Види дегідратації (гіпогідрії) Гіпергідрія – затримка води в організмі, позитивний водний баланс у разі надлишкового надходження Н 2 О в організм Затримка води в організмі проявляється у вигляді набряків і водянок Фактори, що сприяють затримку води в організмі: ЗАЛЕЖНО ВІД ПРИЧИН РОЗРІЗНЯЮТЬ ТАКІ ВИДИ НАБРЯКІВ ЗА ПАТОГЕНЕЗОМ НАБРЯКИ РОЗРІЗНЯЮТЬ: Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну
1/30
Средняя оценка: 4.3/5 (всего оценок: 98)
Скачать (9165 Кб)
Код скопирован в буфер обмена
1

Первый слайд презентации

Тема: Патофізіологія кислотно-основного стану та водно-сольового обміну

2

Слайд 2

набухание железистых долек, отек Отёк и язва роговицы Отеки конечностей

3

Слайд 3

нефротический синдром - отеки, Глаз выглядит светло-голубым с кровавыми отеками по бокам.

4

Слайд 4

отёк перешёл и на верхнюю губу кролика, больного миксоматозом... отеки видны хорошо

5

Слайд 5

отеки

6

Слайд 6

Основные признаки: покраснение, отек слизистой

7

Слайд 7

8

Слайд 8

отек легких,... pulmonary edema

9

Слайд 9

Pulmonary edema - набряк диффузный отек

10

Слайд 10: Буферні системи організму

Гідрокарбонатна (бікарбонатна) – знаходиться у плазмі крові - це поєднання кислих і основних компонентів. Вона представлена у вигляді вугільної кислоти Н 2 СО 3 та її солей – бікарбонатів натрію і калію – N аНСО 3 і КНСО 3. Це найбільш рухлива і чутлива система, яка першою вступає в реакцію нейтралізації кислот, або основ. (7 – 9 % її ємкість) Фосфатна включає одно і двозаміщені солі фосфорної кислоти. Бере участь переважно у підтриманні КОС у тканинах і нирках. Білкова – представлена білками і пептидами. Білки володіють амфотерними властивостями: з кислотами вступають в реакцію як луги, з лугами як кислоти, завдяки чому виступає в ролі нейтралізаторів кислих або основних компонентів і підтримує рН на відносно постійному рівні. Гемоглобінова – найбільш ємка – до 75% всієї буферної системи крові. Особливість її що гемоглобін може переходити з відновленого стану в окислений. Оксид гемоглобіну Н bO 2 являє кислий компонент. Він дисоціює з відщепленням іонів водню а замість них приєднує іони калію КНСО 3, що міститься в еритроцитах.

11

Слайд 11

Ацидоз – це порушення, яке призводить до збільшення в організмі кислих компонентів і рН знижується. Алкалоз – це порушення КОС в бік збільшення основних або лужних компонентів і рН збільшується. Ацидоз і алкалоз може бути компенсований і некомпенсований. Компенсований стан, коли ще не відбувається активного зрушення рН, а тільки зменшуються резервні можливості організму, буферні системи протистоять зміні реакції середовища. Некомпенсований – змінюється рН середовища. Розрізняють ацидоз і алкалоз за походженням – газовий, негазовий.

12

Слайд 12: Ацидоз – це порушення, яке призводить до збільшення в організмі кислих компонентів і рН знижується

Газовий ацидоз - провідною ланкою є порушення транспорту СО 2 (виникає внаслідок нагромадження вуглекислого газу) –при порушенні дихання у зв’язку із захворюваннями легень (туберкульоз, пневмонія, емфізема), під час довготривалого вдихування СО 2, при недостатності ССС, асфіксії, ушкодження центральних механізмів регуляції дихання, порушення обміну, що супроводжується недостатністю дихання. Негазовий (обмінний - метаболічний) ацидоз – при накопиченні в організмі кислот (молочної, ацетооцтової, і β - оксимасляної). При нефритах, бо не видаляються кислоти нирками, під час проносів – бо виділяється натрій, Са, К – лужні елементи, захворюваннях ССС, або недостатності серця (організм не встигає з окисленням молочної кислоти), неправильна годівля, особливо високо молочних корів в період роздою, інтоксикації, гіпоксії, поруш. ССС.

13

Слайд 13: Алкалоз – це порушення КОС в бік збільшення основних компонентів і рН збільшується

Газовий алкалоз - алкалоз, основу якого складає зменшення вмісту вуглекислого газу в крові (гіпокапнія), що виникає внаслідок гіпервентиляції легень різного походження (збудження центру дихання, рефлекторні збудження рецепторів органів дихання). Негазовий (метаболічний) алкалоз – це накопичення або надходження основних компонентів (отруєння) та виділення надлишку з організму кислот (блювота). Зустрічається рідко, тому що лужних продуктів при обміні речовин утворюється значно менше ніж кислот. Алкалоз може виникати під час втрати великої кількості шлункового соку з яким виділяється багато хлору, при введенні основ (лугів),

14

Слайд 14

15

Слайд 15: Наслідки ацидозу: - звуження судин шкіри, органів черевної порожнини; - збільшення провідності та скоротливості міокарда4 - тахікардія; - гіперглікемія; - гіперліпемія; - гіпертензія; - надалі пригнічення роботи серця; - розширення судин; - зниження кров ’ яного тиску4 - аритмії; - екстрасистоли серця; - фібриляція шлуночків серця; - порушення обміну речовин і загибель.

16

Слайд 16: Наслідки алкалозу: - збільшення елімінації СО2 з крові; - зниження збудливості дихального центру; - зменшення вентиляції легень; - нагромадження у тканинах аміаку; - надмірне збудження нервових клітин; - поява тетанії; - зменшення аміаку в сечі; - посилене виділення гідрокарбонатів з сечею; - зниження парасимпатичної іннервації на організм; - зниження тонусу гладких м ’ язів судин; - зниження кров ’ яного тиску.

17

Слайд 17: 1. Вода – 65-70 %, молоді тварини до 90 % маси тіла. 2. 40-50 % - внутрішньоклітинна, 3. до 20 % позаклітинна (в т.ч. 5 % вода плазми крові, 15 %- міжклітинна, до 3 % вода секрету залоз, спинномозкова рідина та рідина серозних порожнин)

18

Слайд 18

1 2 3 д а - гідростатичний тиск ; б - онкотичний тиск; в - збільшення гідростатичного тиску в капілярі обумовлює зменшення притоку рідини в капіляр; г - збільшення онкотичного тиску крові обумовлює зменшення виходу рідини із капіляра в тканини; д - капіляр; 1 - прекапілярна частина капіляра (артеріола); 2 - зона рівноваги; 3 - посткапілярна частина капіляра (венула); - напрямок току рідини через капілярну стінку. Механізм виникнення набряків (за Старлінгом)

19

Слайд 19

20

Слайд 20: Дегідратація – обезводнення Види дегідратації (гіпогідрії)

Ізоосмолярна дегідратація розвивається при одночасній втрати води і електролітів (поліурія, крововтрати, токсична диспепсія). При цьому втрачається в більшості позаклітинна вода. Гіпоосмолярна дегідратація – втрата води з надмірною кількістю солей. Причини – значне потіння, поліурія, діарейний стан, значні опіки. Гіперосмолярна дегідратація – втрата організмом надлишку води при збереженні в ньому солей, внаслідок чого підвищується їх концентрація в рідинах організму. Причина – гіпервентиляція легень, під час якої видаляється надлишок несолоної води. (менінгіт, енцефаліт, крововиливи у мозок)

21

Слайд 21: Гіпергідрія – затримка води в організмі, позитивний водний баланс у разі надлишкового надходження Н 2 О в організм

Ізоосмолярна (ізотонічна) гіпергідрія виникає в експериментальних умовах, під час введення надлишку ізотонічного розчину. Це призводить до збільшення кількості позаклітинної води. Гіпоосмолярна гіпергідрія (водне отруєння, ексикоз) – під час надходження в організм „несолоної” води. Виникає при вживанні води внаслідок значного потовиділення, порушенням функції нирок, що супроводжується анурією. При цьому зниження осмотичного тиску позаклітинної рідини внаслідок розбавлення солей водою, яка надійшла з травного каналу, зумовлює збільшення кількості позаклітинної води, а потім внутрішньоклітинної. Гіперосмолярна гіпергідрія - під час надходження в організм „солоної” води, великої кількості води після отруєння кухонною сіллю. За цих умов у міжклітинному просторі підвищується осмотичний тиск, вода з клітин переміщується в перицелюлярний простір. Настає дегідратація клітин, як при гіперосмолярній гіпогідрії.

22

Слайд 22: Затримка води в організмі проявляється у вигляді набряків і водянок

Набряк – накопичення рідини в тканинах внаслідок порушення обміну води між кров’ю і тканинами Водянка – накопичення води в порожнинах організму (гідроторакс, асцит, гідроцефалус)

23

Слайд 23: Фактори, що сприяють затримку води в організмі:

1. Підвищення гідростатичного тиску в судинах 2. Підвищення проникливості судинної стінки 3. Підвищення осмотичного тиску у тканинах 4. Підвищення онкотичного тиску у тканинах 5. Зниження осмотичного тиску плазмі крові 6. Зниження онкотичного тиску плазми крові

24

Слайд 24: ЗАЛЕЖНО ВІД ПРИЧИН РОЗРІЗНЯЮТЬ ТАКІ ВИДИ НАБРЯКІВ

Серцеві (застійні) Ниркові Токсичні Запальні Кахектичні Неврогенні Ендокринні

25

Слайд 25: ЗА ПАТОГЕНЕЗОМ НАБРЯКИ РОЗРІЗНЯЮТЬ:

Осмотичні Онкотичні Гідростатичні (застійні) Мембраногенні

26

Слайд 26

27

Слайд 27

28

Слайд 28

Дякую за увагу !

29

Слайд 29

30

Последний слайд презентации

Дякую за увагу !

Похожие презентации

Ничего не найдено