Презентация на тему: Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність

Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
План:
1. Характеристика і структура інвестицій
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
2. Ефективність інвестицій
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Групи критеріїв оцінки проекту:
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Метод окупності
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Перевага методу окупності
Недоліки методу окупності
Метод простої норми прибутку
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Метод дисконтування коштів
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Метод середнього рівня віддачі
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
3. Економічна ефективність капіталовкладень
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:
Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:
Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:
Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:
Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:
Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
4. Лізинг, його види
Основні відмінності лізингу від оренди :
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
5. Ефективність виробництва і нової техніки
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність
1/77
Средняя оценка: 4.7/5 (всего оценок: 13)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (178 Кб)
1

Первый слайд презентации: Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність

Изображение слайда
2

Слайд 2: План:

Характеристика і структура інвестицій 2. Ефективність інвестицій 3. Економічна ефективність капіталовкладень 4. Лізинг, його види 5. Ефективність виробництва і нової техніки

Изображение слайда
3

Слайд 3: 1. Характеристика і структура інвестицій

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). Той, хто має капітал і вкладає його у ту або іншу комерційну справу, називається інвестором, а сам процес вкладення капіталу — інвестуванням. У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, тобто підприємства й окремі власники капіталу.

Изображение слайда
4

Слайд 4

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах країни чи за кордоном), розрізняють внутрішні та зовнішні інвестиції. Внутрішні інвестиції — це вкладення капіталу (грошей) однієї країни в підприємства цієї самої країни. Зовнішні інвестиції — це вкладення в підприємства іноземного капіталу. Усі внутрішні та зовнішні інвестиції можуть бути приватними або державними. У свою чергу, зовнішні інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Прямі — це вкладення капіталу за кордоном. Їх величина дорівнює не менш як 10% вартості того чи іншого проекту. Портфельні — закордонні інвестиції розміром до 10% вартості капітального проекту, що здійснюється за їх допомогою.

Изображение слайда
5

Слайд 5

Усі внутрішні інвестиції поділяються на фінансові і реальні. Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємством або державою. Реальні інвестиції — це вкладення капіталу в різні сфери і галузі економіки з метою оновлення існуючих і створення нових благ. Такі інвестиції забезпечують одержання набагато більшого прибутку. Реальні інвестиції дістали ще назву виробничих, або капітальних, вкладень.

Изображение слайда
6

Слайд 6

За функціональною спрямованістю розрізняють валові і чисті капіталовкладення. Валові капітальні вкладення — це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте і розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури. Чисті капітальні вкладення — витрати лише на розширене їх відтворення. Величину чистих капіталовкладень розраховують у такий спосіб: із загального обсягу капіталовкладень вилучаються амортизаційні відрахування, що використовуються, як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

Изображение слайда
7

Слайд 7

Згідно з існуючими на підприємствах системами планування та обліку до складу вартості капітальних вкладень входять: вартість будівельно-монтажних робіт; вартість придбання всіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю; вартість усіх інших капітальних робіт та витрат: вартість придбання та обробітку земельних ділянок; вартість робіт з глибокого буріння нафти; вартість придбаних патентів, ліцензій та ін.

Изображение слайда
8

Слайд 8

Залежно від специфіки виробництва капітальні витрати мають різну відтворювальну та елементно-технологічну структуру. Елементно-технологічна структура — це виражене у відсотках співвідношення між різними елементами (напрямками вкладення) капіталовкладень. Відтворювальна структура являє собою співвідношення довгострокових витрат на просте та розширене відтворення основних фондів і витрат лише на розширене їх відтворення: на нове будівництво, розширення діючих підприємств, технічне переозброєння та реконструкцію. Іншими словами, відтворювальна структура капіталовкладень — це співвідношення між валовими та чистими капіталовкладеннями.

Изображение слайда
9

Слайд 9: 2. Ефективність інвестицій

Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів – способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу (інвестицій) у різні об'єкти (галузі) з метою оцінки перспектив їхньої прибутковості й окупності.

Изображение слайда
10

Слайд 10

Інвестиційні проекти, включаючи пропозиції по розробці нової продукції, повинні піддаватися постійному і детальному аналізу з погляду кінцевих результатів. Відомо, що капітал, вкладений у техніко-економічні проекти разом з частиною отриманої від їхньої реалізації прибутку, реінвестується в активи з метою одержання доходу і прибутку в майбутньому.

Изображение слайда
11

Слайд 11

Критеріями для обґрунтування (визначення) придатності (ефективності) інвестиційного проекту можуть бути: прибуток, прибутковість, частка ринку, якість продукції, беззбитковість і ін. Украй важливо при цьому розрахувати і простежити напрямку потоку грошей: капітальні витрати на викуп землі і підготовку місця, будівництво будинків і споруджень, придбання (проектування, виготовлення) устаткування і машин, навчання фахівців; поточні витрати — сировина і матеріали, паливо й енергія, праця і т.д.; дохідні статті — економія витрат, роялті, урядові позики і т.п.

Изображение слайда
12

Слайд 12: Групи критеріїв оцінки проекту:

фінансово-економічної; нормативні; забезпеченості ресурсами й ін.

Изображение слайда
13

Слайд 13

До фінансово-економічної відносять традиційний їхній набір для ухвалення рішення щодо будь-якого проекту. Це можуть бути і звичайні фінансово-економічні показники, обумовлені в бізнес-плані, — вартість проекту, чиста поточна вартість, прибуток і рентабельність (віддача інвестицій), внутрішній коефіцієнт ефективності, період окупності й ін.

Изображение слайда
14

Слайд 14

До числа нормативних критеріїв відносять: правові (норми національного і міжнародного права); вимоги стандартів, конвенцій і т.п.; екологічні вимоги; патентоспроможність і інші умови дотримання прав інтелектуальної власності. Недотримання кожного з них може зробити ефективний проект нездійсненним.

Изображение слайда
15

Слайд 15

Ресурсні критерії також визначають потенційну можливість здійснення проекту і включають наступні їхні групи: науково-технічні ресурси (наявність необхідного науково-технічного заділу, фахівців відповідного профілю і кваліфікації й ін.), виробничі (наявність потужностей для виробництва даного продукту), технологічні альтернативи (варто оцінити існуючі конкуруючі технології), обсяги і джерела фінансових ресурсів і ін.

Изображение слайда
16

Слайд 16

Найбільш розповсюдженими методами оцінки капітальних вкладень є: метод окупності; метод простої норми прибутку; метод дисконтування коштів; чистої поточний вартості; точка беззбитковості; використання аналізу динамічності й імовірності.

Изображение слайда
17

Слайд 17: Метод окупності

Метод окупності — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на використанні як критерій періоду часу (кількість років), необхідного для повернення інвестицій, вкладених у проект (розмірів щорічного внеску, що розраховуються як різниця між річними доходами і витратами).

Изображение слайда
18

Слайд 18

Період окупності — це час, необхідний для відшкодування вихідних капітальних вкладень за рахунок прибутку від проекту. Під прибутком мається на увазі чистий прибуток, що залишається після відрахування податків плюс амортизація (а іноді і доходи по процентних ставках). Числення строку окупності звичайно починається з періоду будівництва, протягом якого будуть зроблені первісні капітальні вкладення (з обліком і без обліку вартості землі й оборотного капіталу).

Изображение слайда
19

Слайд 19: Перевага методу окупності

Перевага цього методу як критерію добору проекту — простота розуміння і розрахунків, визначеність суми початкових капітальних вкладень, можливість ранжирування проектів у залежності від строків окупності. Він особливо рекомендується (наприклад, ЮНИДО) для аналізу ступеня ризику, що виконується в політично нестабільних країнах і в технологічно швидко застарілих галузях промисловості.

Изображение слайда
20

Слайд 20: Недоліки методу окупності

Його основні недоліки — метод ігнорує віддачу від вкладеного капіталу (тобто не оцінює його прибутковістю), дає однакову оцінку рівним інвестиціям незалежно від терміну їхньої окупності (тобто 1 млн. г. о., отриманий через чи рік 10 років, оцінюється однаково). Крім того, цей метод не дозволяє вимірити прибутковість проектного рішення, а основна увага приділяється на його ліквідність.

Изображение слайда
21

Слайд 21: Метод простої норми прибутку

Метод простої норми прибутку — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, заснований на критерії, обумовленому відношенням прибутку за звичайний повний рік їх (проектів) експлуатації до вихідних інвестиційних витрат (основному і чистому оборотному капіталу, а також витратам на стадіях, що передують виробництву).

Изображение слайда
22

Слайд 22

При цьому розрізняють валовий прибуток, що підлягає оподаткуванню, і чистий — без податків. Щоб показати амортизаційні відрахування окремо, їх віднімають з виробничих витрат, тоді валовий прибуток буде дорівнює сумі від реалізації мінус виробничі витрати без амортизаційних відрахувань. У свою чергу доход, що підлягає оподаткуванню, дорівнює валовому доходу мінус амортизація. Капітал, що інвестується можна визначити як постійний капітал (акціонерний чи капітал акції плюс чи резерви акції плюс довгострокові кредити); чи загальні інвестиційні витрати (основний капітал плюс капітальні витрати на стадії, що передує виробництву, плюс оборотний капітал).

Изображение слайда
23

Слайд 23

метод простої норми прибутку доцільно використовувати для розрахунку рентабельності загальних інвестиційних витрат у випадках, коли прогнозується, що протягом усього терміну експлуатації інвестиційного проекту валовий прибуток буде приблизно однакової, а податкова і кредитна система не перетерпить істотних змін.

Изображение слайда
24

Слайд 24: Метод дисконтування коштів

дисконтування коштів — один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, що базується на допущенні, що кошти, одержувані (що витрачаються) у майбутньому, будуть мати меншу (більшу) вартість, чим у даний момент.

Изображение слайда
25

Слайд 25

Метод дисконтування коштів не враховує розподіл у часі чистого притоку і відтоку (приходу і витрати) коштів (капіталу) протягом терміну експлуатації об'єкта інвестицій. У цьому випадку переважним може виявитися використання методу, заснованого на чистій поточній чи вартості внутрішній нормі окупності. Варто мати на увазі, що інвестиції, витрачені на створення й освоєння проекту, відволікаються (вилучаються) з обороту підприємства (фірми) до періоду його завершення. Тому чим більше років відокремлюють витрати і результати даного року від початку розрахункового чи чим більше загальна тривалість і значніше витрати приходяться на перші роки освоєння проекту, тим значніше втрати може мати підприємство.

Изображение слайда
26

Слайд 26: Метод середнього рівня віддачі

Метод середнього рівня віддачі – один з методів оцінки ефективності інвестиційних проектів з визначенням їхньої прибутковості і середньої величини віддачі від вкладеного капіталу при очікуваному життєвому циклі продукції.

Изображение слайда
27

Слайд 27

Переваги методу середнього рівня віддачі : простота розрахунків і розуміння, можливість порівняння альтернативних варіантів, облік амортизації і життєвого циклу продукції; Недоліки — ігнорує зміни в рівнях доходу й інвестицій у різні періоди (тому що заснований на заздалегідь визначеному рівні виконання), зневажає тим, що грошові доходи, що отримані пізніше, не мають ту ж вартість, що отримані раніше (тобто млн. г. о. у перший рік має ту ж цінність, що і в інші роки). До того ж немає достатніх обґрунтувань визначення прибутковості амортизації.

Изображение слайда
28

Слайд 28: 3. Економічна ефективність капіталовкладень

Капітальні вкладення – це кошти, що направляються на розширене відтворення ОФ та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Розрізняють: валові капітальні вкладення; чисті капітальні вкладення.

Изображение слайда
29

Слайд 29

Валові капітальні вкладення – періодично здійснювані витрати капіталу на просте і розширене відтворення ОВФ і об’єктів соціальної інфраструктури підприємства (загальна сума витрат). Чисті капітальні вкладення – витрати капіталу лише на розширене відтворення виробничих об’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Вони обчислюються як різниця між валовими капітальними вкладеннями і сумою амортизаційних відрахувань.

Изображение слайда
30

Слайд 30

До складу капітальних вкладень підприємства включаються: Вартість будівельно-монтажних робіт: підготовка території до забудови, безпосередньо будівництво будівель, зведення споруд і монтаж обладнання. Вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного устаткування, а також інструмента і інвентаря, який належить до ОФ. Витрати на проектно-пошукові роботи, вартість земельних ділянок, витрати на технічний нагляд, підготовку експлуатаційних кадрів, вартість придбаних ліцензій і патентів, вартість тимчасових не титульних споруд, а також інші витрати, пов’язані з підготовкою до будівництва і експлуатації об’єктів.

Изображение слайда
31

Слайд 31

Залежно від класифікаційних ознак та напрямків використання капітальних вкладень, розрізняють такі види структури капітальних вкладень: Галузева. Територіальна. Технологічна. Відтворювальна. За формами власності.

Изображение слайда
32

Слайд 32

Галузева – характеризує розподіл капітальних вкладень за галузями і видами виробництв. Територіальна – характеризує процентне співвідношення капітальних вкладень між економічними районами і областями країни.

Изображение слайда
33

Слайд 33

Технологічна – характеризує співвідношення між затратами на будівельно-монтажні роботи, вартістю обладнання машин і механізмів та іншими капітальними затратами, т.т. це співвідношення між трьома елементами капітальних вкладень. Відтворювальна – характеризує співвідношення довгострокових витрат на нове будівництво, розширення і реконструкцію та технічне переоснащення ОФ, тобто це процентне співвідношення між формами відтворення ОФ.

Изображение слайда
34

Слайд 34

Прогресивною вважається така технологічна структура, в якій поступово збільшується частка витрат на машини і устаткування та інструмент і інвентар. Позитивною є така тенденція у відтворювальній структурі, при якій збільшується питома вага витрат на переоснащення і реконструкцію. Структура капітальних вкладень за формами власності свідчить про збільшення частини приватних інвестицій (акціонування і приватизація державних підприємств).

Изображение слайда
35

Слайд 35

Варіантами економічної ситуації на ринку та на підприємстві можуть бути: За кількісними та якісними характеристиками, попит на продукцію підприємства задовольняється повністю. Це не вимагає збільшення обсягу її виробництва. Продукція за якістю і ціною користується попитом на ринку, який постійно зростає. Підприємство зацікавлене у збільшенні обсягу виробництва і введенням в дію додаткових виробничих потужностей. Різке падіння попиту на продукцію даного підприємства, яка є неконкурентоспроможною за своїми техніко-економічними показниками. У цьому випадку підприємство має або модернізувати вироби, або організувати випуск нової продукції.

Изображение слайда
36

Слайд 36

За першим варіантом економічної ситуації, достатньо здійснити лише просте відтворення ОФ за рахунок амортизаційних відрахувань. Розмір капітальних вкладень обмежується на основі інформації про потребу в устаткуванні і ціни на нього, з урахуванням капітального доходу від реалізації засобів праці, що вибули.

Изображение слайда
37

Слайд 37

За другім варіантом, пов’язано нарощування виробництва продукції за рахунок реконструкції або переоснащення виробництва. Для визначення обсягу капітальних вкладень за цим варіантом, використовують два методи: попередньо приблизних розрахунків на основі показника питомих капітальних вкладень; прямих розрахунків за даними кошторису технічного переоснащення або реконструкції підприємства.

Изображение слайда
38

Слайд 38

Третій варіант економічної ситуації забезпечує розширене відтворення ОФ, як і другий, але вимагає докорінну перебудову техніко-технологічної бази. Розрахунок капітальних вкладень здійснюється за схемою другого варіанту, але додатково враховуються капітальні затрати, пов’язані з маркетинговими дослідженнями і проектуванням нових виробів.

Изображение слайда
39

Слайд 39: Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:

1. Власні кошти підприємства у вигляді: частини нерозподіленого прибутку підприємства; доходи від реалізації цінних паперів; амортизаційних відрахувань іммобілізована в інвестиції частина надлишкових оборотних активів.

Изображение слайда
40

Слайд 40: Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:

2. Позичкові інвестиційні кошти у формі: довгострокових кредитів банків; емісія облігацій підприємства; цільових державних кредитів на певні види інвестування.

Изображение слайда
41

Слайд 41: Джерелами формування інвестиційних ресурсів можуть бути:

3. Залучені інвестиції у формі: коштів держбюджету, т.т. централізованих фінансових вкладень; внески іноземних інвесторів на створення спільних підприємств; внески вітчизняних інвесторів до статутного фонду підприємства.

Изображение слайда
42

Слайд 42

Важливою умовою ефективної інвестиційної діяльності підприємства є розробка його інвестиційної стратегії, яка включає: Формування напрямків інвестиційної діяльності та системи довгострокових цілей. Вибір найбільш ефективних шляхів реалізації цілей інвестиційної діяльності. Це розглядається в тісному взаємозв’язку із загальною стратегією підприємства і визначає принципи розподілу інвестиційних ресурсів на визначений період.

Изображение слайда
43

Слайд 43: Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

1. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень застосовуються при: розробленні різних проектних і планових документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів; оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

Изображение слайда
44

Слайд 44: Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

2. Здійснюючи розрахунки, визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкладень, що обумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку.

Изображение слайда
45

Слайд 45: Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

3. З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефективності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему узагальнюючих і поодиноких показників: узагальнюючі показники — це період окупності капіталовкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість; поодинокі — продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

Изображение слайда
46

Слайд 46: Методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

4. При визначенні ефективності капіталовкладень слід виключити вплив на сумарний економічний ефект так званих не інвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не потребує капіталовкладень.

Изображение слайда
47

Слайд 47

У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капіталовкладень базується на зіставленні показників їх абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Изображение слайда
48

Слайд 48

Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період.

Изображение слайда
49

Слайд 49

Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взаємозв'язані показники: коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень; період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності.

Изображение слайда
50

Слайд 50

Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної ефективності: - економічна ефективність капіталовкладень у галузь економіки: де — приріст річного прибутку по галузі економіки в результаті вкладення капіталу в її розвиток, будівництва об'єктів виробничого призначення — КВгал.

Изображение слайда
51

Слайд 51

Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної ефективності: 2. Планово-збиткова економічна ефективність капіталовкладень: де — зниження собівартості продукції в результаті вкладення капіталу на заходи, спрямовані на її зниження.

Изображение слайда
52

Слайд 52

Поряд з цими показниками визначаються строки окупності капіталовкладень, які дорівнюють: Розрахункові значення коефіцієнтів абсолютної економічної ефективності (ЕАБС) повинні порівнюватись із нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (ЕН), який встановлюється централізовано Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Изображение слайда
53

Слайд 53

Нормативний коефіцієнт економічної ефективності означає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкладаючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, нормативний період окупності капіталовкладень характеризує той максимальний строк, за який може окупитися даний капітал.

Изображение слайда
54

Слайд 54

Розглянутий проект вкладення капіталу є доцільним (прибутковим), якщо ЕАБС > ЕН. Деякі значення ЕН. для будівництва — 0,12; для нової техніки — 0,15; для транспорту і транспортних засобів — 0,16. Розрахунки відносної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих варіантів інвестування виробництва.

Изображение слайда
55

Слайд 55

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визначається з допомогою показника зведених витрат ( Z ) за формулою: де С — поточні витрати (собівартість) за і-м проектним варіантом; КВІ — капіталовкладення за і-м проектом.

Изображение слайда
56

Слайд 56

Розраховуючи відносну ефективність, слід враховувати повні витрати (СІ+ КВІ), однак пряме підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномірності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіталовкладень. Проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

Изображение слайда
57

Слайд 57

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу. 1. При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результату — якості проектних рішень. 2. При розрахунках ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

Изображение слайда
58

Слайд 58

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу. 3. Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні обов'язково порівнюватись з економічною результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих проектів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від "заморожування" інвестицій.

Изображение слайда
59

Слайд 59

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу. 4. Економічну ефективність капіталовкладень у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капіталовкладень на створення таких об'єктів.

Изображение слайда
60

Слайд 60

Підвищити ефективність капіталовкладень можна шляхом: поліпшення структури капіталовкладень; удосконалення проектно-кошторисної справи; скорочення стадій інвестиційного циклу; упровадження економічних методів управління інвестиційним процесом та ін.

Изображение слайда
61

Слайд 61

Основними чинниками підвищення капітальних вкладень є: Вдосконалення технологічної структури капітальних вкладень. Поліпшення відтворювальної структури виробничих інвестицій. Покращення якості проектно-кошторисної документації. Скорочення тривалості інвестиційного циклу. Впровадження економічних методів управління інвестиційними проектами.

Изображение слайда
62

Слайд 62

Ризик – можливість того, що відбудеться якась несприятлива подія у вигляді втрати підприємством частини ресурсів, зменшення доходів та виникнення додаткових витрат.

Изображение слайда
63

Слайд 63

Найчастіше для зниження ступеня ризику використовують наступні методи : страхування; розподіл ризиків, який полягає в тому, що суб’єкти господарювання розподіляють між собою ризик пропорційно вкладенням в інвестиційний проект; створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат; розсіювання ризику. Цей метод допускає одночасне інвестування декількох проектів, які відрізняються між собою, в основному, періодами надходження на підприємство грошових потоків.

Изображение слайда
64

Слайд 64: 4. Лізинг, його види

Лізинг — користування юридичною (фізичною) особою не приналежними йому коштами праці замість придбання їх у свою власність; одна з форм кредитування товарів тривалого користування. Практично він означає, що для одержання прибутку необов'язково мати у власності машини, устаткування й інше майно, досить мати право на їхнє користування і витягати доходи.

Изображение слайда
65

Слайд 65: Основні відмінності лізингу від оренди :

при його дії беруть участь три особи; здача в лізинг. майна здійснюється спеціальною лізинговою компанією, а не лізингодавець; взаємини сторін будуються на умовах договору закупівлі-продажу; у спеціальному пункті якого обмовляється, що технічне обслуговування і капітальний ремонт машин і устаткування здійснює клієнт (лізингоотримувач) за рахунок власних коштів; у договорі передбачається також опціон (вибір) лізингоотримувача на покупку орендованих їм коштів.

Изображение слайда
66

Слайд 66

Відомі кілька форм лізингу: оперативний (короткостроковий); фінансовий (довгостроковий); нерухомості; міжнародний; Лізинг класифікується по ряду інших ознак, наприклад по характеру відносин власності (груповий, приватний і т.п.), по ринку, на якому здійснюються лізингові операції (прямої і непрямий, транзитний, експортний і ін.).

Изображение слайда
67

Слайд 67

Лізинг міжнародний — договір лізингу (лізинговий контракт) між сторонами, що знаходяться в різних чи країнах якщо вони знаходяться в одній країні, але використовують матеріальні цінності іншої країни. Одна з форм кредитування експорту товарів тривалого користування. Орендна форма експорту (імпорту) машин і устаткування, транспортних і інших коштів. Створює економічні вигоди для обох сторін: ліцензодавець (лізингоотримувач, орендар) одержує можливість використовувати дорогі кошти без значних початкових капіталовкладень, а також оплати оренди в міру одержання прибутку від їхньої експлуатації; ліцензодавець (орендодавець) розширює збут при відносному зниженні ризику втрат, зв'язаних з неплатоспроможністю замовника. Лізинг може отримати розвиток у сфері, що знаходиться на стику науково-технічної, інвестиційної діяльності.

Изображение слайда
68

Слайд 68

Лізинг нерухомості — лізинг, для якого характерна здача в оренду цілих об'єктів (будинків, магазинів і т.п.), як правило, на тривалий термін (15—20 років), після закінчення якого вони можуть бути передані чи продані лізингоотримувачу (орендарю). Лізинг оперативний — термінова орендна угода (поточна оренда), при якому право власності, винагорода і ризик залишаються за орендодавцем. Умови угоди складаються таким чином, щоб задовольнити індивідуальні потреби орендаря — вони можуть включати обслуговування, страхування, інші послуги, у т.ч. заміну устаткування. При такому лізингу термін угоди звичайно коротше періоду повної амортизації і не передбачається викуп майна. По закінченні терміну воно повертається лизингодавцю, що потім може повторно здати його в лізинг іншому клієнту або продати. Поточна оренда зручна при використанні високотехнологічного парку машин, коли орендар знімає із себе витрати по реалізації амортизованої його частини.

Изображение слайда
69

Слайд 69

Лізинг фінансовий — тип оренди, при якій майно закуповується лізингової компанією-орендодавцем від імені і з доручення орендаря, якому потім передаються права і відповідальність (крім права власності). При цій формі лізингу представлення майна в користування здійснюється на термін повної чи амортизації близької до нього з наступним викупом, практичні аспекти володіння (ремонт, обслуговування, страхування і т.д.) знаходяться в компетенції орендаря.

Изображение слайда
70

Слайд 70: 5. Ефективність виробництва і нової техніки

Розрахункові показники нової техніки — показники діяльності об'єкта, що хазяює, чи виробництва, що відображають результати реалізації заходів щодо нової техніки (приріст прибутку, зниження собівартості чи продукції робіт, послуг, ріст продуктивності праці й ін.).

Изображение слайда
71

Слайд 71

Приріст прибутку від виробництва нової продукції Δ П2 обчислюється по формулі: де Ц2 і Ц1 — ціна відповідно одиниці нової продукції в планованому році й одиниці замінної продукції в році, що передує впровадженню нової техніки, г. о.; C 2 і C 1 — собівартість відповідно одиниці нової продукції і замінної; А2 — річний обсяг виробництва нової продукції, натуральні одиниці.

Изображение слайда
72

Слайд 72

Зниження собівартості (приріст прибутку) від упровадження нової технології, механізації й автоматизації праці, використання нової продукції в споживача Δ С2 можна визначити по формулі: де С1 і С2 — собівартість виробництва одиниці продукції в планованому році і році, що передує впровадженню нової техніки, карбованці.

Изображение слайда
73

Слайд 73

Зменшення чисельності промислово-виробничого персоналу (умовне вивільнення працюючих) на ділянках, де впроваджується нова техніка, Δ Ч2 розраховується по формулі: чи де Т1 і Т2 — трудомісткість одиниці продукції в натуральному чи вартісному вираженні відповідно до впровадження нової техніки і після; В1 і В2 — продуктивність праці до впровадження нової техніки і після її впровадження; Ц1 і Ц2 — ціна одиниці замінної і нової продукції.

Изображение слайда
74

Слайд 74

Зниження матеріальних витрат у результаті впровадження нової техніки DМ2 установлюють по формулі : де М1 і М2 — матеріальні витрати на одиницю продукції в періоді, що передує впровадженню нової техніки, і в планованому.

Изображение слайда
75

Слайд 75

Економію капітальних вкладень можна визначити по вираженню: де К1 і К2 — питомі капітальні вкладення відповідно в базову і нову техніку; В1 і В2 — річні обсяги продукції (робіт, послуг), вироблені цими видами техніки; А2 — річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) у варіанті нової техніки.

Изображение слайда
76

Слайд 76

Строк окупності (зворотності) капітальних вкладень, планованих на впровадження нової техніки, Т і додаткових капітальних вкладень Тд, обчислюється відношенням Т=К2/П2 або коли К2>К1 → ТД=КД/ΔП2, де К2 і Кд — загальні і додаткові капітальні вкладення в нову техніку; П2 і Δ П2 — відповідно планована абсолютна і додаткова (порівняно з базовою технікою) прибуток від реалізації річного обсягу нової техніки на планований рік її виробництва.

Изображение слайда
77

Последний слайд презентации: Тема 1 6 : Капіталовкладення (інвестиції) та його ефективність

Вплив нової техніки на приріст прибутку балансової встановлюється по вираженню : де Y2 — питома вага приросту прибутку в планованому періоді за рахунок нової техніки в загальному приросту балансового прибутку планованого періоду; Δ ПБ2 — приріст балансового прибутку в планованому періоді.

Изображение слайда