Презентация на тему: Світова педагогічна практика XIX – XX ст

Реклама. Продолжение ниже
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
Світова педагогічна практика XIX – XX ст.
1/8
Средняя оценка: 4.7/5 (всего оценок: 87)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (974 Кб)
Реклама. Продолжение ниже
1

Первый слайд презентации: Світова педагогічна практика XIX – XX ст

Виконавець Студент 414 групи Нікітін Сергій Анатолійович

Изображение слайда
1/1
2

Слайд 2

На кінець XIX ст. у провідних західноєвропейських країнах з усією гостротою виявилась невідповідність традиційної педагогіки і нових суспільно-економічних умов. Необхідні були нові підходи до теорії і практики освітньої і виховної справи. Ці підходи обумовлювались, передусім, стрімким розвитком виробництва, викликаного прогресом науки і техніки. Перед школою ставляться нові вимоги. Для підприємств, оснащених найновішою технікою, потрібні були робітники нового типу. Прогрес науки і техніки з його тенденцією “одухотворення машинної праці“ вимагав від працівників високого рівня знань. У виробництві збільшується попит на всебічно розвинутого, самостійного, ініціативного, мислячого і винахідливого працівника.

Изображение слайда
Изображение для работы со слайдом
Изображение для работы со слайдом
1/3
3

Слайд 3

При організації народної школи найкраще було б поєднати викладання з ручною працею і зображально-ілюстративної діяльністю, широко використовуючи дослідницьку і лабораторну роботу. Програма такої школи передбачала використання різних форм практичної діяльності так, щоб вони складали безперервний ланцюг, при якій кожна вправа послідовно підводить до чергового утруднення, яке дитина в змозі подолати самостійно. Ручна праця вводилась в школу як самостійний навчальний предмет, а сама організація навчання на ранніх його ступенях примикала до ігрової діяльності. Ставив питання про самостійну духовну роботу, для чого треба зменшити навчальний матеріал і активізувати бібліотеки, в яких вихованці будуть займатися самостійно.

Изображение слайда
Изображение для работы со слайдом
1/2
4

Слайд 4

Марія Монтессорі (1870-1952) – італійський педагог і лікар, перша в Італії жінка-науковець. Вона займала посаду професора антропології і гігієни у Вищій жіночій школі і в Римському університеті, працювала у психіатричній клініці з розумово відсталими дітьми. Монтессорі вважала, що дитина є активною істотою і за своєю природою здатна до самостійного розвитку і навчання. Завдання ж виховання – створити таке оточення, яке б давало дітям необхідну “поживу“ для самовиховання. В основу вільного виховання вона ставить принцип свободи, протиставляючи йому існуючу у тогочасних школах систему погроз. Монтессорі ставить вимогу вивчення сутності дитини, яку потрібно виховувати. Вона вперше в історії педагогіки запровадила у практику шкіл систематичні антропологічні обстеження дітей. Школи, на її думку, повинні бути лабораторіями, де вивчається психічна діяльність дітей. Проголосивши принципи самовиховання і самонавчання, Монтессорі прагнула реалізувати їх на практиці, створюючи школи за своєю системою.

Изображение слайда
Изображение для работы со слайдом
1/2
5

Слайд 5

В основі поглядів Дьюї на навчання, що вплинули на становлення світової педагогіки, лежала філософія прагматизму, що прийняла формуінструменталізму. Ця філософія не визнає класичного критерію істини, за яким істина є відповідність наших думок дійсності, що не залежить від нас. Прагматизм за істинне (реальне) визнає те, що корисно, відсуває на другий план наукове пізнання, а з ним і істину, необтяжену характеристикою корисності. Дьюї вважав, що дитина пізнає нове не заради самих знань, як думали попередники, а заради діяльності, вона цікавиться саме тим, що може зробити сама. У цьому напрямку Дьюї вперше “поєднав” пізнання і діяльність. При цьому прихильник природничонаукового емпіризму, він визначив місце пізнання і діяльності у розв’язанні повсякденних дитячих проблем. Процес такого вирішення, що спирається на метод експерименту, повинен забезпечити успішне відкриття дітьми нових істин за допомогою п’яти послідовних ступенів

Изображение слайда
Изображение для работы со слайдом
Изображение для работы со слайдом
Изображение для работы со слайдом
1/4
6

Слайд 6

відчуття проблеми (утруднення); її виявлення і визначення; уявлення можливого рішення; виявлення шляхом умовиводів наслідків із імовірного рішення; 5) подальші спостереження й експерименти, що дозволяють зробити висновок, що містить позитивне чи негативне судження.

Изображение слайда
1/1
7

Слайд 7

Френе виділив наступні педагогічні установки. Максимальний розвиток особистості дитини в розумно організованому суспільстві, яке буде служити йому, і якому він сам буде служити. Школа завтрашнього буде орієнтована на дитину-члена суспільства. Дитина сама будує свою особу, а ми в цьому йому допомагаємо. Треба створити можливості для вільного вираження кожного в будь-якій області. Праця стане основоположним принципом, рушійною силою і філософією народної школи. Світла голова і вмілі руки краще, ніж розум, переобтяжений непотрібними знаннями. Розумна дисципліна - результат організованої праці. Народна школа не може існувати без демократичного суспільства. Головним у вихованні вважав : Здоров'я дитини, розвиток її творчих можливостей, прагнення до пізнання ; Створення сприятливого середовища ; Обладнання та технічні засоби (С. Френе запропонував оригінальну конструкцію найпростішої навчальної машини ).

Изображение слайда
Изображение для работы со слайдом
1/2
Реклама. Продолжение ниже
8

Последний слайд презентации: Світова педагогічна практика XIX – XX ст

Ще юнаком Штейнер підтримував незалежність освітніх установ від державного контролю. У 1907 році він написав есе «Виховання дитини в з точки зору духовної науки», в якому описав основні стадії розвитку дитини. Вміщені в есе думки пізніше послужили основою для формування його підходу до освіти. У 1919 році Еміль Мольт запросив його прочитати лекцію працівникам на своїй сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія в Штутгарті. У результаті цих лекцій з'явилася нова, Вальдорфська школа. У 1922 році Штейнер приїхав зі своїми ідеями в Оксфорд на запрошення професора Міллісент Маккензі. Оксфордська конференція призвела до появи вальдорфських шкіл у Британії. Під час життя Штейнера школи, засновані на його освітніх принципах, з'явилися також у Гамбурзі, Ессені, Гаазі і Лондоні. Зараз по всьому світу налічується більше 1000 вальдорфських шкіл.

Изображение слайда
Изображение для работы со слайдом
1/2
Реклама. Продолжение ниже