Презентация на тему: Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи

Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
ПЛАН.
ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В НІМЕЧЧИНІ
План Юнга
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Франція в період кризи.
Черга безробітних за безкоштовним обідом
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Бійка між поліцією і фашистами (6 лютого 1934 р.)
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Антифашистська демонстрація
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Страйк робітників
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Л.Блюм пообіцяв внести на розгляд парламенту законопроект про введення 40-годинного робочого тижня та оплачуваних відпусток.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Відпустки, що оплачуються, дали можливість простим громадянам можливість насолоджуватися відпочинком
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Мю́нхенська уго́да 1938 ро́ку
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Пакт Бріана — Келлогга
Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
М. Прімо де Рівера виступає на мітингу
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Король Альфонс ХІІІ
Проголошення республіки в Іспанії
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Хосе-Антоніо Прімо де Рівера
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Генерали Франко і Мола – керівники заколоту
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Постачання військової техніки до Іспанії (1936-1939 рр.)
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи.
Жертви війни
1/53
Средняя оценка: 4.2/5 (всего оценок: 54)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (1176 Кб)
1

Первый слайд презентации: Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи

Изображение слайда
2

Слайд 2: ПЛАН

В ПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В НІМЕЧЧИНІ. Франція в період кризи. Іспанія в період кризи.

Изображение слайда
3

Слайд 3: ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В НІМЕЧЧИНІ

Економічна криза у Німеччині тривала до початку 1934 р. Внаслідок кризи у Німеччині до влади прийшов один із найжорстокіших в історії людства політичних режимів - нацистський на чолі із А. Гітлером. ВПЛИВ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В НІМЕЧЧИНІ

Изображение слайда
4

Слайд 4: План Юнга

Стурбовані катастрофічним становищем Німеччини, уряди США, Англії, Франції та деяких інших країн вирішили надати їй допомогу. Було розроблено новий репараційний план, названий у честь творця іменем О. Юнга, американського банкіра. Затвердили його на Гаазькій конференції у січні 1930 р. План Юнга передбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідацію всіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. У 1930 р., достроково, було припинено окупацію Рейнської області. Проте вже у 1931 р. Німеччина, у зв'язку з поглибленням кризи, відмовилася взагалі від сплати репараційних платежів. У тому ж році план Юнга припинив своє існування, що й підтвердила Лозаннська конференція у 1932 р.

Изображение слайда
5

Слайд 5

Уряд Гітлера у перші роки свого правління пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя. На кошти держави було розгорнуто будівництво автострад, що дозволило відразу різко скоротити чисельність безробітних та пожвавило будівельну індустрію.

Изображение слайда
6

Слайд 6

Із середини 30-х р. основна увага була зосереджена на прискореному розвитку військової промисловості. За 1933-1938 роки військові витрати зросли з 620 млн. до 15,5 млрд. марок. З метою стимулювання економічного росту вводилися податкові пільги. При одночасному зростанні витрат та зниженні податків виник дефіцит бюджету, який покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити інфляції та зростання цін, уряд ввів контроль над цінами та зарплатою. Почався поступовий перехід до карткової системи розподілу.

Изображение слайда
7

Слайд 7

Особливістю економіки нацистської Німеччини було те, що всі підприємства були об'єднані в галузеві картелі і підпорядковані Імперському міністерству господарства. У 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості Німеччини, а уповноваженим з його реалізації призначено Германа Геринга. Створене ним відомство взяло під контроль всю економіку країни Заводи державного концерну "Герман Геринг" виплавляли більше 7 млн. т сталі, на них працювало 600 тис. чол.

Изображение слайда
8

Слайд 8

Нацисти встановили жорсткий контроль над ринком робочої сили та трудовими відносинами. Національні інтереси ставились вище інтересів окремих громадян. Було ліквідовано профспілки. Вводилася загальна трудова повинність.

Изображение слайда
9

Слайд 9

Однак свобода підприємництва була суттєво обмежена. Найкращі умови для розвитку отримали виробники металу, палива, хімічних речовин, але не готової продукції, не товарів широкого вжитку. Це призвело до занепаду експортних галузей, а зовнішня торгівля жорстко контролювалася. Зменшувалася залежність країни від імпорту.

Изображение слайда
10

Слайд 10

Доцільно відзначити, що такий комплекс заходів прискорив вихід Німеччини із кризи. Вже у 1935 р. було досягнуто до кризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно його перевищено. Скоротилося безробіття. Однак в цілому економіка Німеччини потрапила у зачароване коло: пріоритетний розвиток військових галузей гальмував інші, в т. ч. й ті, що працювали на експорт, що, у свою чергу, підривало позиції військових галузей. Економічна експансія замінювалася військовою.

Изображение слайда
11

Слайд 11: Франція в період кризи

Економічна криза у Франції почалася пізніше, ніж в інших країнах, — 1930 р. Проте вона швидко розвивалась і виявилася глибокою. Так, 1932 р. обсяг промислового виробництва був меншим‚ ніж 1913 р. Найсильніше постраждали легка промисловість і сільське господарство. Зросли інфляція і державний дефіцит. Збільшилося безробіття. Фаза депресії тривала до 1937 р., після якої почалося не піднесення, а нова криза, яку не подолали до початку Другої світової війни. За період з 1931 р. по 1932 р. змінилося сім урядів. У 1931 р. було вбито президента П.Думера.

Изображение слайда
12

Слайд 12: Черга безробітних за безкоштовним обідом

Изображение слайда
13

Слайд 13

У травні 1932 р. відбулися парламентські вибори, на яких перемогу одержали центристські та ліві партії (радикали й соціалісти). Уряд знову сформував Ерріо, який протримався при владі до кінця року, але суттєвих реформ так і не провів. Уряд Ерріо відмовився від репарацій з Німеччини і визнав її право на озброєння.

Изображение слайда
14

Слайд 14

Загострення економічних проблем, нездатність традиційних політичних партій вивести країну з кризи призвели до зростання популярності фашистських організацій, які виникли у Франції в 20-х рр. Найбільша фашистська ліга "Вогняні хрести", яка об’єднувала колишніх фронтовиків, очолював полковник де Ля Рок. Ліга звинувачувала уряди у зраді національних інтересів Франції, у м’якому ставленні до Німеччини.

Изображение слайда
15

Слайд 15

Ліга об’єднувала майже 350 тис. осіб. Вона влаштовувала факельні походи, мітинги, вимагаючи "сильної влади". Інша організація "Аксьйон франсез" ("Французька дія") мала шовіністичний і монархічний характер та об’єднувала 60 тис. осіб. Шовіні́зм— пропагування національної переваги на чужих етнічних територіях іншим народам (націям). Її воєнізований підрозділ "королівські молодчики" влаштовував погроми установ лівих партій.

Изображение слайда
16

Слайд 16: Бійка між поліцією і фашистами (6 лютого 1934 р.)

Изображение слайда
17

Слайд 17

6 лютого 1934 р. загони фашистів пішли на штурм парламенту. Дорогою вони громили магазини, нищили машини і т. ін. Поліція відкрила вогонь. Загинуло 17 осіб, 2 тис. було поранено. Уряд Даладьє негайно подав у відставку.

Изображение слайда
18

Слайд 18

Спроба фашистського заколоту дала поштовх до зближення соціалістів і комуністів у боротьбі проти фашизму. Почалися масові антифашистські демонстрації. 12 лютого 1934 р. на заклик соціалістів відбувся політичний страйк із вимогами заборонити фашистські ліги.

Изображение слайда
19

Слайд 19: Антифашистська демонстрація

Изображение слайда
20

Слайд 20

14 липня 1935 р. було проведено спільну антифашистську демонстрацію. Її очолили Леон Блюм (соціаліст), Моріс Торез (комуніст), Едуард Даладьє (радикал). Леон Блюм Моріс Торез Едуард Даладьє

Изображение слайда
21

Слайд 21

У 1936 р. ці партії розробили спільну програму, одержали право сформувати уряд. Очолив його соціаліст Леон Блюм. Комуністи вирішили не входити в уряд, але обіцяли йому підтримку в парламенті. Незадовго перед тим у Франції почалися масові виступи робітників з вимогами підвищити заробітну плату, ввести оплачувану відпустку, визнати профспілки. Нерідко робітники захоплювали підприємства. Леон Блюм

Изображение слайда
22

Слайд 22: Страйк робітників

Изображение слайда
23

Слайд 23

У резиденції прем’єр-міністра відбулися переговори між Загальною конфедерацією праці (ЗКП) і Загальною конфедерацією підприємців. Підсумком переговорів стало підписання угоди, за якою страйки припинялися, підвищувалася заробітна плата, підприємці укладали колективний договір із профспілками і зобов’язувалися не застосовувати санкцій проти страйкуючих.

Изображение слайда
24

Слайд 24: Л.Блюм пообіцяв внести на розгляд парламенту законопроект про введення 40-годинного робочого тижня та оплачуваних відпусток

Изображение слайда
25

Слайд 25

Улітку 1936 р. парламент Франції прийняв 133 закони, які в основному реалізували програму Народного фронту. Так, було заборонено фашистські ліги, прийнято закони: про 40-годинний робочий тиждень, про двотижневу оплачувану відпустку, підвищувалися пенсії, надавалася допомога з безробіття. Для покращання становища селян уряд почав закуповувати сільгосппродукцію за підвищеними цінами. Встановлювався контроль держави над Французьким банком і залізницями.

Изображение слайда
26

Слайд 26: Відпустки, що оплачуються, дали можливість простим громадянам можливість насолоджуватися відпочинком

Изображение слайда
27

Слайд 27

Після виконання програми Народного фронту постало питання про подальші напрямки розвитку Франції. Л.Блюм прагнув закріпити попередні досягнення, і в лютому 1937 р. оголосив про "перерву" в реформах.

Изображение слайда
28

Слайд 28

Щоб активізувати його і стимулювати експорт, уряд удався до девальвації франка. Це робило французькі товари дешевшими на зовнішньому ринку, а відтак і більш конкурентоспроможними. Комуністи виступили проти девальвації франка, стверджуючи, що це призведе до зростання цін усередині країни. Економічне становище Франції тим часом почало погіршуватися. Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення високих податків, переказували свої капітали за кордон, що відразу позначалося на темпах зростання економічного розвитку. Відбулося зростання цін, інфляція.

Изображение слайда
29

Слайд 29

Економічні негаразди викликали в населення розчарування діями Народного фронту. У червні 1937 р. Л.Блюм подав у відставку. У квітні 1938 р. посаду прем’єра обійняв лідер радикалів Даладьє. У зовнішній політиці Едуард Даладьє повністю слідував Англії. Едуард Даладьє

Изображение слайда
30

Слайд 30: Мю́нхенська уго́да 1938 ро́ку

підписана в Мюнхені 30 вересня 1938 р. прем'єр-міністром Великобританії Невілом Чемберленом, прем'єр-міністром Франції Едуаром Даладьє, рейхсканцлером Німеччини Адольфом Гітлером та прем'єр-міністром Італії Беніто Муссоліні. Основний зміст угоди: а) Судетська область відділяється від Чехословаччини й передається Німеччині з 1 по 10 жовтня; б) все майно, в тому числі зброя, укріплення, особисті речі, худоба, меблі громадян, має залишатися на місці; в) Чехословаччина повинна задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини.

Изображение слайда
31

Слайд 31

Внутрішня політика Даладьє : робочий тиждень було збільшено до 48 годин, зросли податки з усіх верств суспільства, розпочався наступ на профспілки.

Изображение слайда
32

Слайд 32

Головним досягненням зовнішньої політики вважалися Локарнські угоди 1924 р., які гарантували безпеку Франції. З ініціативи Франції у 1928 р. в Парижі був підписаний міжнародний договір про заборону війни, відомий під назвою “пакт Бріана Келлога”.

Изображение слайда
33

Слайд 33: Пакт Бріана — Келлогга

відомий також як Паризький пакт — міжнародний договір про відмову від війни, підписаний 27 серпня 1928 р. Договір отримав назву за іменами ініціаторів — міністра закордонних справ Франції Арістида Бріана і держсекретаря США Френка Келлогга. Угоду було підписано поза рамками Ліги Націй. Її ратифікували в багатьох країнах, зокрема в США, Франції, Сполученому Королівстві, Німеччині, Італії, Японії, Радянському Союзі.

Изображение слайда
34

Слайд 34: Іспанія в період кризи

Під час Першої світової війни Іспанія залишалася нейтральною. Війна сприяла зростанню попиту на іспанські товари і, відповідно, економічному піднесенню. Але воно не було тривалим. Закінчення війни викликало економічну кризу.

Изображение слайда
35

Слайд 35

Активізувалися ліві політичні сили: У 1920 р. було створено ІКП — Іспанську комуністичну партію. 13 вересня 1923 р. генерал Мігель Прімо де Рівера створив державний переворот.

Изображение слайда
36

Слайд 36

Прімо де Рівера: утворив військову директорію (хунту), яка заступила уряд, розпустив кортеси (парламент), ввів надзвичайний стан, призупинив дію конституції. Владу на місцях було передано військовим губернаторам. Диктатура оголосила своєю метою "оновлення" Іспанії. Але оновлення вилилось у фашизацію суспільства за зразком Італії. Проводилась насильна іспанізація каталонців і басків. У зовнішній політиці було взято курс на створення "Великої Іспанії".

Изображение слайда
37

Слайд 37

Диктатура оголосила своєю метою "оновлення" Іспанії. Але оновлення вилилось у фашизацію суспільства за зразком Італії. У зовнішній політиці було взято курс на створення "Великої Іспанії".

Изображение слайда
38

Слайд 38: М. Прімо де Рівера виступає на мітингу

Изображение слайда
39

Слайд 39

У 1925 р. Прімо де Рівера замінив військове правління цивільним, але сутність режиму від цього не змінилася. Позитивним здобутком режиму стало забезпечення відносного соціального миру і стабільного становища робітників. Це було досягнуто завдяки співробітництву з профспілками. Але початок економічної кризи 1929-1933 рр. підірвав опору диктатури. Від неї відвернулася навіть армія, і 28 січня 1930 р. Прімо де Рівера подав у відставку.

Изображение слайда
40

Слайд 40: Король Альфонс ХІІІ

У країні розгорнувся масовий рух за встановлення республіки. 12 грудня 1930 р. сталася невдала спроба повалити монархію. Повсталих та організаторів було заарештовано. 12 квітня 1931 р. в Іспанії відбулися вибори, на яких перемогли прихильники республіки. 14 квітня король Альфонс XІІІ утік із країни, і того ж дня Іспанію було проголошено республікою. Король Альфонс ХІІІ

Изображение слайда
41

Слайд 41: Проголошення республіки в Іспанії

Изображение слайда
42

Слайд 42

Президентом обрали А.Самору. Було прийнято нову, демократичну конституцію. Церкву відокремили від держави. Ліквідовувалися чернечі релігійні ордени. Каталонія отримала автономію. Оголошено про проведення аграрної реформи (викуп державою у поміщиків землі і розподіл її серед селян). Баскам було відмовлено в наданні автономії. Проти противників уряду застосовувалася військова сила.

Изображение слайда
43

Слайд 43: Хосе-Антоніо Прімо де Рівера

Наприкінці 1933 р. син колишнього диктатора Хосе-Антоніо Прімо де Рівера утворив партію Іспанська фаланга (іспанські фашисти). Вона виступила за ліквідацію республіки, встановлення унітарної держави з сильною владою, за розширення прав католицької церкви.

Изображение слайда
44

Слайд 44

Спираючись на армію, праві сили почали готувати заколот. На чолі змовників стояли Хосе-Антоніо Прімо де Рівера, генерал Санхурно, який безпосередньо готував заколот, і генерал Франко. Заколот почався 17 липня 1936 р. в Іспанському Марокко.

Изображение слайда
45

Слайд 45

Заколот поширився на інші райони Іспанії. На бік заколотників перейшло 80% складу іспанської армії (з 20 тис. офіцерів на боці республіки залишилось лише 500), але авіація і флот залишилися вірними республіці. У країні почалася громадянська війна. У заколотників відразу виникли проблеми: Х-А.Прімо де Ріверу було заарештовано і страчено, Санхурно загинув в авіаційній катастрофі, Франко з марокканськими військами був блокований республіканським флотом у Марокко. Заколотові загрожувала поразка, але на допомогу франкістам прийшли Італія та Німеччина, які на літаках перекинули марокканську армію в Іспанію та надали заколотникам зброю.

Изображение слайда
46

Слайд 46: Генерали Франко і Мола – керівники заколоту

Франко, який у вересні 1936 р. очолив заколотників, проголосив мету заколоту: створити «тоталітарну державу, соціальний мир і загальне процвітання».

Изображение слайда
47

Слайд 47

Початок заколоту відразу поставив перед республіканським урядом завдання організувати опір франкістам. На звернення до урядів Англії, Франції та США з проханням продати зброю республіканці отримали відмову. Уряди цих держав посилалися на міжнародне право, яке забороняло втручання у внутрішні справи інших держав. Уряди західних країн враховували і свій досвід у Росії, де їхні збройна інтервенція та підтримка антибільшовицьких сил мали зворотний результат.

Изображение слайда
48

Слайд 48

Між 27 країнами було підписано угоду про невтручання в іспанські справи. Але Італія та Німеччина не збиралися цього виконувати і активно постачали зброю франкістам. У жовтні 1936 р. СРСР заявив, що не буде дотримуватись угоди, надішле військових радників республіканцям, постачатиме їм зброю.

Изображение слайда
49

Слайд 49: Постачання військової техніки до Іспанії (1936-1939 рр.)

СРСР Німеччина Італія Літаки 648 593 656 Танки/бронемашини 347/120 250 950 Гармати 1186 700 1930 Кулемети 20486 31000 3436 Рушниці 497813 157306 240747 Міномети 340 6174 1426 Патрони (млн.шт.) 826 250 324 Снаряди (млн.шт) 3,4 1,1 7,7

Изображение слайда
50

Слайд 50

У вересні 1936 р. було сформовано новий республіканський уряд на чолі з Ларго Кабальєро, який провів низку реформ. На контрольованій ним території було ліквідоване поміщицьке землеволодіння, землю передано селянам, націоналізовано велику промисловість. Інші підприємства були передані в управління профспілкам. Каталонці та баски отримали автономію. Але політичний режим поступово еволюціонував у бік відходу від демократії, захист якої був головною метою війни. Головною причиною стало зростання впливу комуністів, які спиралися на підтримку СРСР.

Изображение слайда
51

Слайд 51

У 1936-1937 рр. основні бойові дії точилися навколо Мадрида. Після невдалої спроби франкістів захопити Мадрид, Німеччина та Італія відкрито почали інтервенцію своїх військ в Іспанію. 27 лютого 1939 р. Англія і Франція розірвали дипломатичні відносини з республіканським урядом і визнали уряд Франко.

Изображение слайда
52

Слайд 52

В Іспанії було встановлено диктатуру генерала Франко (березень 1939 р. — листопад 1975 р.). Франкісти вдалися до репресій проти своїх противників (200 тис. Осіб- вбито, 270 тис. були ув`язнені, 300 тис. змушені були залишити Іспанію).

Изображение слайда
53

Последний слайд презентации: Світова економічна криза в Німеччині. Франція та Іспанія в період кризи: Жертви війни

Изображение слайда