Презентация: Русько-візантійські відносини у ІХ – першій пол. Х ст.

Русько-візантійські відносини у ІХ – першій пол. Х ст. План Аскольд і Дір. Похід на Константинополь 860 р. Повість минулих літ пише : Олег Віщий (882-912 рр.) Похід на Константинополь 907 р. Повість минулих літ пише : Русько-візантійський договір 907 р. Русько-візантійський договір 911р. Ігор І Старий (912-945 рр.) Похід на Константинополь 941 р. Повість минулих літ пише : Похід Ігоря на Константинополь в 944 р. та укладення мирного договору. Ольга Свята (945-964 рр.).Політична місія та прийняття християнства 957 р. Повість минулих літ пише : Візантійське посольство у Києві до княгині Ольги. Святослав І Хоробрий (964-972 рр.). Похід на Константинополь 970 р. Повість минулих літ пише : Битва під Доростолом 971р. Повість минулих літ пише : Русько-візантійський договір 971 р. Повість минулих літ пише : Дякую за увагу! Список використаних джерел :
1/22
Средняя оценка: 4.1/5 (всего оценок: 54)
Скачать (1045 Кб)
Код скопирован в буфер обмена
1

Первый слайд презентации: Русько-візантійські відносини у ІХ – першій пол. Х ст.

Підготував Студент групи І – 13 Глінка Богдан

2

Слайд 2: План

Аскольд і Дір. Похід на Константинополь 860 р. Олег Віщий (882-912 рр.) Похід на Константинополь 907 р. Русько-візантійський договір 907 р. Русько-візантійський договір 911р. Ігор І Старий (912-945 рр.) Похід на Константинополь 941 р. Похід Ігоря на Константинополь в 944 р. та укладення мирного договору. Ольга Свята (945-964 рр.).Політична місія та прийняття християнства 957 р. Візантійське посольство у Києві до княгині Ольги. Святослав І Хоробрий (964-972 рр.). Похід на Константинополь 970 р. Битва під Доростолом 971р. Русько-візантійський договір 971 р.

3

Слайд 3: Аскольд і Дір. Похід на Константинополь 860 р.

На світанку  18 червня  360 руських ладей з 8-ма тисячами вояків на борту несподівано з'явилися у  Босфорській протоці й взяли столицю   Візантії  в облогу. Незабаром потому наспіла й піша  рать. Вони пограбували і спустошили передмістя візантійської столиці, а сам Константинополь протримали тиждень в облозі. Дізнавшись про це імператор Михаїл ІІІ покинувши свої війська поспіший у столицю. Він зазом із патріархом Фотієм здійснили спільну молитву. І після занурення у воду Золотого Рогу священного одягу ( мафорія ) Богородиці руський флот розкидало раптовим штормом.   Війна завершилася мирною угодою. Ймовірно, того року під час мирних переговорів з імператором Аскольд і більшість його дружинників охрестилися. Похід Аскольда на Константинополь 860 р. Мініатюра з Радзивілівського літопису (поч. ХІІІ ст.)

4

Слайд 4: Повість минулих літ пише :

’’ Рушив Аскольд і Дір на Греків, і прийшов туди в чотирнадцятий рік після першого походу Русі на Михайла -цесаря. А цесар Михайло тоді був у поході на агарян. І коли дійшов він до Чорної ріки, єпарх Орифа послав йому вість, що русь іде на Цесароград. І вернувся цесар. А ці, руси, в середину Суда увійшовши, вчинили убивство багатьох християн і Цесароград двомастами кораблів оточили. Цесар же ледве в город увійшов, і з патріархом Фотієм у церкві святої Богородиці, що є у Влахернах, всю ніч молитву творили. А тоді, божественну ризу святої богородиці зі співами винісши, у море вмочили її полу. Була тиша, і море заспокоїлось. А тут одразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх так, що мало їх вибавилося з такої біди і до себе повернулося. ’’ [ 5.;C. 12] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Вона також є основним джерелом який дає нам більш достовірну інформацію про битву, а також про її перебіг.

5

Слайд 5: Олег Віщий (882-912 рр.) Похід на Константинополь 907 р.

907 р. київський князь Олег здійснив похід на Константинополь. Залишивши молодого князя Ігоря в Києві, Олег зібрав варягів, новгородських словен, кривичів, древлян, радимичів, і полян, сіверян, в'ятичів, хорватів, дулібів, тиверців, а також чудь і мерю і повів їх на Візантію. Греки, дізнавшись заздалегідь про наближення російської раті, замкнули гавань ланцюгом і замкнулися в Константинополі Олег наказав своїм воям зробити колеса і поставити на них човна. При попутному вітрі, розгорнувши вітрила, руські лодії рушили на колесах до константинопольським стін. Греки жахнулися і запросили миру. Похід князя Олега на Константинополь 907 р. Мініатюра з Радзивілівського літопису (поч. ХІІІ ст.)

6

Слайд 6: Повість минулих літ пише :

« Пішов Олег на Греків, Ігоря зоставивш в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичі і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібі і тиверців, котрі є пособниками. Ці всі називалися «Велика Скіфія. І з цими усіма вирушив Олег на конях і в кораблях, і було корабл числом дві тисячі.           І прибув він до Цесарограда, а греки замкнули Суд і город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег. І попустошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох греків. І палат багато вони розбили, і церкви попалили. А котрих же брали як полоняників, то одних вони посікали, а других мучили, інших же розстрілювали, а ще інших у море кидали. І багато іншого зла творили руси грекам, як ото звичайно вороги творять.           І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони паруси, рушили з поля, і пішов Олег до города. » [ 5. ;C. 16-17] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Також розповідає про те, що Олег для перемоги зробив досі небачений вчинок, поставив кораблі на колеса і тягнув їх по берегу.

7

Слайд 7: Русько-візантійський договір 907 р.

Умови договору : Візантія на відкуп сплатить кожному руському воїну по 12  гривень і чималу данину руському князеві, а також найвпливовішим князям східнослов’янських племен, які корилися Олегові. За Руською державою визнавалося право торгувати із Візантією, не сплачуючи мита. Візантійці зобов’язувалися утримувати руських купців у своїй столиці – Константинополі протягом шести місяців та ще й забезпечувати всім необхідним спорядженням на зворотний шлях. «І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів:по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі було по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоби не пустошив він Грецької землі. Коли приходять руси, нехай посольське беруть, скільки посли хотять. А якщо прийдуть купці, хай беруть місячину на шість місяців : і хліб, і вино, і м'яса, і риби, і овочів. І нехай дадуть їм митися, скільки вони хотять. А коли йтимуть руси додому, нехай беруть у цесаря нашого на дорогу їжу, і якорі, і канати, і паруси, і все, скільки треба »  [ 5.;C. 17] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Також розповідаєтся про умови цього договору. « Цесар Леон з Олександром мир оба вчинили з Олегом, згодившись на данину і присягнувши межи собою. Цілувавши самі хреста, Олега і мужів його водили вони до присяги по руському закону. Клялися ті оружжям своїм, і Перуном, богом своїм, і Волосом, богом скоту. І утвердили вони мир. » [ 5.;C. 18] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. А також розповідає про те як укладався договір між Олегом і цесарями Левом VI і Олександром. Візантійські товари, що підносили князю Олегу 907 р. Мініатюра з Радзивілівського літопису ( поч. ХІІІ ст.)

8

Слайд 8: Русько-візантійський договір 911р.

У 911 р. Олег підтвердив свій мирний договір з Візантією. Загальнополітична частина договору 911 р. повторювала положення договорів 860 р. і 907 р. Тексту договору передував літописний запис, в якому вказувалося, що князь Олег послав своїх мужів « построіти мир і положити ряд» між Руссю і Візантією. Статті договору 911 р. говорили про способи розгляду різних злодіянь і заходи покарання за них; про відповідальність за вбивство, за умисні побої, за злодійство і грабежі та про відповідні за це покарання ; про порядок допомоги купцям обох країн під час їх плавання з товарами; про порядок викупу полонених ; про союзну допомогу грекам з боку Русі та про порядок служби в імператорській армії ; про практику викупу будь- яких інших бранців ; про порядок повернення втеклої або викраденої челяді ; про практику успадкування майна померлих у Візантії ; про порядок торгівлі у Візантії ; про відповідальність за взятий борг і про покарання за несплату боргу. «А про справи щодо злочинів, які можуть статися, урядимося так:           Злочин нехай настільки явно буде доведений доказами, щоб судді мали віру до цих доказів ; а коли вони йому, доказові, б дуть не йняти віри, нехай не клянеться та сторона, яка прагне щоб доказові не вірили ; а коли поклянеться позивач по вірі своїй — буде такою кара, якою й виявиться провина.           Про це : якщо хто уб'є, християнина русин чи християн русина, нехай умре там, де вчинить убивство. Якщо ж утече той, що вчинив убивство, і якщо є він імущим, то ту частину майна його, котра його буде по закону, хай візьме родич убитого; але жона убивці хай має стільки, скільки належить їй по закону якщо ж той, що вчинив убивство і втік, є неімущим, хай буде він під судом, поки не знайдеться, і тоді хай умре.           Якщо ж ударить хто кого мечем або поб'є яким-небудь знаряддям, то за удар або побої нехай дасть п'ять літр срібла по закону руському ; якщо ж той, що так учинив, буде неімущим, хай дасть, скільки може, і хай зніме із себе потерпілому навіть ту саму одежу свою, у якій він ходить, а про решту суми нехай поклянеться по своїй вірі, що ніхто інший ніяк не може допомогти йому ; після цього за провину хай більше не стягують …»  [ 5.;C. 20] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії.. Також розповідає про, злочини і покарання, які будуть задіяні у разі скоєння того чи іншого злочину. На підтвердження ж і непорушність миру, що має бути межи вами, християнами, і нами, руссю, цей мирний договір учинили ми. руси, і ви, оба цесарі, новим написанням 17 на двох хартіях 18 — цесаря вашого і своєю рукою, а цесар присягальним чесним хрестом і святою єдиносущрю трійцею єдиного істинного бога вашого 19 засвідчив свій договір і дав нашим послам 20. Ми ж клялися цесарю вашому, од бога сущому, яко божому створінню, по закону і за звичаєм народу нашого не переступати ні нам,   ні іншому кому із країни нашої встановлених глав договору про мир і дружбу. І це написання дали ми обом цесарям 21 вашим для підтвердження, що договору цьому бути на укріплення і за свідчення існуючого межи нами миру, місяця вересня в другий день, а в індикт 22 п'ятнадцятий, у рік від сотворіння світу 6420»  [ 5.;C. 20-21] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Також р озповідає про те, як укладався договір який продовжував дію договору 911 р.

9

Слайд 9: Ігор І Старий (912-945 рр.) Похід на Константинополь 941 р.

11 червня 941 року відбувся перший напад флоту русів на Константинополь, коли вони висадилися під стінами і спустошили передмістя. Феофан розбив русів на морі біля входу в Босфор (район міста Ієрон) за допомогою 15 старих кораблів, похапцем оснащених сифонами для метання грецького вогню. Надалі бойові дії відбувалися у формі кінних і морських рейдів русів на міста і села Віфінії, на острови Мармурового моря, а також на північне узбережжя Чорного моря, де їх відбили Варда Фока і Іоанн Куркуас, котрі здійснили швидкий марш до столиці. У вересні 941 р. руси перевели більшу частину війська з трофеями на європейський бік Босфору, у Фракію, біля берегів котрої були вдруге розгромлені на морі Феофаном. Після цього рештки нападників повернулися додому. Похід князя Ігоря на Константинополь 941 р. Мініатюра з Радзивілівського літопису (поч. ХІІІ ст.)

10

Слайд 10: Повість минулих літ пише :

« Пішов Ігор на Греків. І хоча послали болгари вість цесареві Роману, що йдуть руси на Цесароград десять тисяч суден, — вони і прийшли, і припливли, і стали пустошити Віфінську землю. І грабували вони по узбережжі Понту до города Іраклії і до Пафлагонської землі, і всю землю Нікомідійську пограбували, і обабіч затоки Суд усе попалили. А їх, греків, полоненими взявши, — тих розтинали, а других же, ставлячи як мішені, стрілами розстрілювали. А скільки ратників грецьких схоплювали, то, руки назад зв'язавши, гвіздки залізні посеред голів вбивали їм. Багато ж і святих церков вони вогневі оддали, і майна немало по обох сторонах Босфору взяли, і монастирі ж і села всі вогневі оддали.» [ 5.;C. 24-25] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідяє про те, як Ігор пішов у похід на Царгород 941 р. «І порадилися руси, і вийшли, оружившись, проти греків, і битва межи ними обома була люта, і заледве одоліли греки. Руси ж повернулися до дружини своєї під вечір і на ніч, сівши в човни, утекли. Але Феофан, сановник Романа, зустрів їх у човнах з вогнем і став пускати вогонь трубами на човни руські, і було видно страшне диво. Руси ж, бачивши полум'я, кидались у воду морську і намагалися подалі відбрести. І таким чином рештки їх вернулися до себе.» [ 5.;C. 25] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідає про те, як Феофан за допомогою грецького вогню знищив флот Ігоря.

11

Слайд 11: Похід Ігоря на Константинополь в 944 р. та укладення мирного договору.

944 р. Ігор здійснив другий похід на Константинополь, «хотя мстити себе» за поразку у 941 р. Візантійський імператор вислав назустріч руським військам послів. Було укладено договір, який, хоч і підтверджував основні торговельні інтереси Русі у Візантії, був для неї менш вигідним, ніж попередні. Він скасував ряд переваг для русів і накладав на них більше обов'язків : руські купці повинні були сплачувати Візантії мито, Ігop зобов'язувався не пропускати до візантійських володінь у Криму болгар, не нападати самому на візантійські землі тощо. ” У РІК 6452 [944]. Ігор зібрав багато воїв — варягів, і русів, і полян, і словен, і кривичів, і тиверців. І печенігів він найняв, і, заложників у них взявши, рушив на Греків у човнах і на конях, прагнучи помститись за себе.           Коли почули це корсунці, вони послали гінців до Романа, кажучи : «Тут ідуть руси, покрили вже море кораблями, без числа кораблів ». Так само й болгари послали вість, кажучи : « Ідуть руси, і печенігів вони найняли собі ».           Це почувши, цесар послав до Ігоря ліпших бояр, прохаючи і кажучи : «Не ходи, а візьми данину, що її брав Олег, і я придам іще до тої данини ». Так само й печенігам послали вони паволок і золота багато.             Ігор же, дійшовши до Дунаю, скликав дружину, і став рад тися, і повідав їм річ цесареву. Сказала тоді дружина Ігорева : «І якщо так говорить цесар, то чого нам більше од сього хотіти — бившись, узяти золото, і серебро, і паволоки? Бо хто відає, хто подолає — чи ми, чи вони? Чи з морем хто в згоді ? Се ж не по землі ходимо, а по глибині морській, і спільна смерть усім ». І послух їх Ігор, і повелів печенігам пустошити Болгарську землю. А сам узявши в греків золото і паволоки на всіх воїв, він вернувся назад і прийшов до Києва, до себе. ”   [ 5.;C.25-26] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідає про похід Ігоря та укладення договору 944 р.

12

Слайд 12: Ольга Свята (945-964 рр.).Політична місія та прийняття християнства 957 р.

Більш-менш усталеною датою щодо подорожі Ольги до Константинополя є 957 р. Посольство княгині складалося зі 100 найшанованіших осіб, з-поміж яких – Ольжин небіж, руські княгині й боярині, священик, посли й перекладачі, купці. Разом із прислугою, воїнами та моряками почет Ольги становив майже півтори тисячі осіб. Вирушаючи до Царграда, княгиня Ольга прагнула поновити мирну міждержавну угоду між Руссю та Візантією – адже за звичаями тих часів угода діяла доти, доки живими були володарі, що її уклали. Смерть князя Ігоря й спонукала Ольгу вирушити до Константинополя за новим текстом договору. Щоправда, укладено його вочевидячки не було. І відносини Русі та Візантії, цілком природно, стали прохолоднішими. Також літописець і житійна література вбачають ще одну причину візиту княгині Ольги до Константинополя – це прагнення охреститися. Хрещення княгині Ольги. Мініатюра з літопису “Повість минулих літ”(1113 р.).

13

Слайд 13: Повість минулих літ пише :

«У РІК 6463 [955]. Вирушила Ольга в Греки і прибула до Цесарограда. А був тоді цесарем Костянтин, син Леонтів. І, побачивши її, гарну з лиця і вельми тямущу, здивувався цесар розумові її і розмовляв з нею, сказавши їй : «Достойна ти єси цесарствувати в городі сьому з нами». Вона ж, зрозумівши його річ, мовила до цесаря: «Я поганинка єсмь. А якщо ти хочеш мене охрестити, то охрести мене сам. Якщо ні — то я не охрещуся ». І охрестив її цесар з патріархом Полієвктом.»  [ 5.;C.35] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідає про зустріч Ольги з імператором Костянтином Багрянородним 957 р.їхню розмову, а також її хрещення.

14

Слайд 14: Візантійське посольство у Києві до княгині Ольги.

” Ся ж Ольга прибула до Києва, як ото ми сказали, і прислав до неї цесар грецький послів, мовлячи : «Многим одарив я тебе, і ти говорила мені : «Коли я повернуся в Русь, то многі дари пошлю тобі : челядь, і віск, і хутро, і воїв багато на поміч ». Ольга ж, відповідавши цесареві, сказала послам: « Якщо ти, отож, так само постоїш у мене в Почайні, як і я в Суду, — то тоді я тобі дам». І відпустила вона послів, це сказавши. ” [ 5.;C. 37] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідає про розмову Ольги з візантійським посольством у Києві. Р усько-візантійська угода була підписана в стольному граді Русі.Інакше важко пояснити, чому імператор одержав військову допомогу від Києва.З візантійських і східних джерел відомо, що 949 р. руські воїни бились із арабами в Закавказзі Цей факт свідчить на користь раннього датування поїздки Ольги до Константинополя (946 р.). Того самого, 949 року 629 руських моряків узяли участь в нападі візантійського флоту на Кріт. А 954 р. візантійський полководець Варда Фока облягав арабську фортецю Хадасд з великим військом, до складу якого входили руси.Арабський історик і географ ал Масуді в творі 956 р. свідчив, що гарнізони візантійських фортецьна кордоні з Сирією складаються з русів, вірменів і болга р.

15

Слайд 15: Святослав І Хоробрий (964-972 рр.). Похід на Константинополь 970 р.

Навесні 970 року військо русів стрімко перетнуло болгарську землю і Балканські гори, розкидавши там ворожі заслони. Пройшовши таким чином близько 400 кілометрів, воно осадило місто-фортецю Аркадіополь. Відтак війна увійшла у візантійську провінцію Фракію. Під Аркадіополем і сталася перша битва Святославового війська з візантійським, яким командував Варда Склір. Імператорська армія зазнала значних втрат, а її ватажок разом із залишками своїх полків зачинився в аркадіопольській фортеці. Святослав же спрямував частину своїх загонів від осадженого міста у сусіднюМакедонію. Тоді імператор Іоанн Цимісхий перехитрив князя, давши йому велику данину. Військо русів, їхні союзники болгари, угорці й печеніги залишили Фракію і Македонію. Візантійська імперія отримала мир, щоб підготуватися до нової війни. Мініатюра з Ватиканського манускрипта XIV століття (хроніка XII століття Константина Манассія).

16

Слайд 16: Повість минулих літ пише :

« І рушив Святослав на греків, і вийшли вони супроти русі. І коли побачили це руси, то убоялися вельми множества воїв. І мовив Святослав: «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому незазнає.  І приготувались до бою руси і греки насупроти них. І зітнулися обидва війська, і обступили греки русів, і була січа велика, і одолів Святослав, а греки побігли. І пішов Святослав, воюючи, до города Цесарограда, і інші городи розбиваючи, які стоять пустими і до сьогоднішнього дня. Побачивши ж, що мало дружини у нього, він сказав собі : « Іще, обманувши як- небудь, поб'ють вони дружину мою і мене», — бо багато загинуло було в бою. І сказав він : « Піду я в Русь і приведу більше дружини …»   [ 5.;C. 41] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідає про похід Святослава на Константинополь 970 р. І те як Святослав мужньо бився і захоплював і спуштошував багато міст. ”   І послав він послів до цесаря в город Дерестер, — бо тут був есар, — кажучи так: «Хочу я мати мир з тобою твердий і дружбу". І це почувши, цесар зрадів і послав йому дари, більші від перших. Цесар же, рад бувши, повелів писцю писати на хартію всі реї Святославові. І стали говорити посли всі речі, — і став писець писати, — мовлячи так: « Згідно з другою угодою, що відбулась при Святославі, великому князеві руському, і при Свенельді, писан при Феофілові-синкелі до Іоанна, прозваного Цімісхієм, цесаря грецького, в Дерестрі, місяця липня, індикта 14, у рік 6479.  ” [ 5 ;C.42] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідає про прохання Святослава укласти мирний договір з Іоаном Цимісхієм 970 р.

17

Слайд 17: Битва під Доростолом 971р.

23 квітня   імператор   Іоан Цимісхій, здійснивши стрімкий марш, підійшов до міста-фортеці   Доростол. Однак першу битву під його стінами руси у візантійців виграли, знищивши із засідки великий передовий загін малоазіатських вершників. Та це не зупинило імператорську армію, яка розміреним кроком виходила на велику рівнину перед Доростолом. . Іоанн Цимісхий погодився на битву, наказавши почати загальну атаку. Однак воїни Святослава зуміли відбити навіть таранний удар важко озброєної панцирної візантійської кінноти. На цьому битва закінчилася : візантійці відійшли в свій табір, русичі  — за кріпосні стіни. ПочаласяОблога Доростолу, яка тривала з 24 квітня  по 22 чурвня 971 року. За цей час осаджені втратили загиблими і померлими від хвороб 15 тисяч чоловік, а іхній противник — 15-20 тисяч убитими в численних сутичках під кріпосними стінами. На третій день облоги, 26 квітня, князь Святослав знову вивів своє військо в поле. Русичі билися в пішому строю і простояли на рівнині всю ніч, однак візантійці не зважилися продовжити битву. Остання битва під стінами Доростолу сталася 22 червня. Князь Святослав наказав замкнути за собою ворота, щоб ніхто без його наказу у разі поразки не міг ховатися за кріпосними стінами.. Візантійцям вдалося оточити руське військо, яке кинулося бігти до Доростола. Під час втечі, за даними візантійських літописів, загинуло 15 тисяч русів проти 350 вбитих візантійців та багатьох поранених. Битва під Доростолом. Мініатюра  з Манасієвої Хроніки

18

Слайд 18: Повість минулих літ пише :

«За нашим військом завсігди йшла така слава, що без труду підбивали ми сусідні народи і без проливу крови тримали у неволі цілі краї. Пропаде та слава, як так соромно уступимо перед греками. Від предків дістали ми мужність,— пригадаймож, яка непереможна була до тих часів наша сила і міцно биймося за своє спасення. То не наш звичай втікачами йти до дому! Нам або жити з перемогою або славно полягти, як слід хоробрим мужам!» [2] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідає про промову Святослава перед битвою під Доростолом 971 р.

19

Слайд 19: Русько-візантійський договір 971 р.

Втрави русичів були великі, греки рахують їх у 16 тисяч. Але і грецькі війська танули в жорстоких боях, і вже не мали сил здолати оборону русичів. Тому Цимісхій з радістю прийняв пропозицію Святослава завершити справу миром..  23 липня 971 р. Святослав підписав мирний договір. Умови угоди полягали в тому, що руси йдуть з Болгарії на батьківщину, а візантійці забезпечують їм свободу виходу та дають хліба на дальню дорогу. Крім того, відновлюються торгові стосунки з Візантією. Святослав пообіцяв також ніколи не воювати з Візантією, Болгарією чи візантійськими володіннями в Криму, і зобов'язався приходити на допомогу Візантії, якщо на неї нападе ворог, тобто фактично визнав васальну залежність Русі від Імперії. Переговори Святослава з візантійським імператором Іоаном І Цимісхієм. Мініатюра з Кеніґсберзького списку «Повісті Временних Літ», XV ст.

20

Слайд 20: Повість минулих літ пише :

«Я, Святослав, великий князь руський, як клявся,так і утверджую цим договором присягу свою, що хочу разом із русами, які підо мною, боярами та іншими людьми, мати мир і справжню дружбу з кожним — із великим цесарем грецьким, і з Василієм, і з Костянтином, і з іншими богонатхненними цесарями, і з усіма людьми вашими до кінця віку. Ніколи ж не буду я замишляти на землю вашу, ні збирати людей проти неї, ні приводити інший народ на землю вашу і скільки є країв під владою грецькою, ні на волость Корсунську і на городи її, скільки їх є, ні на землю Болгарську. А якщо інший хто-небудь замислить на землю вашу, то я буду противником йому і буду битися з ним. Як і клявся я цесарям грецьким, а зі мною бояри і русь уся, будемо ми додержувати попереднього договору. Якщо ж ми не додержимо чого із сього і зі сказаного раніш, то я і всі, хто зі мною і підо мною, хай будемо прокляті богом, у якого віруємо, — в Перуна, і в Волоса, бога скоту, — хай будемо ми золоті, як ото золото се , і своїм оружжям хай ми посічені будемо, і хай ми вмремо. Ви ж майте се за правду, що нині вчинив я вам і написав на хартії сій, а ми своїми печатями запечатали» Учинивши мир із Греками, Святослав рушив у човнах до дніпрових порогів …» [ 5.;C. 42 - 43] Отже, ця цитата цілком підтверджує те, що дана подія відбулася і має місце в історії. Розповідається про укладання договору та його умови у 971 р. між Святославом та імператором Іоаном Цимісхієм.

21

Слайд 21: Дякую за увагу!

22

Последний слайд презентации: Список використаних джерел :

1. Б. Сушинський // “ Князі та полководці Стародавньої України “. – Одеса : Видавничий дім ЯВФ. – 2006 р. –507с. 2. http://100bitv.jimdo.com – битва під Доростолом 971 р. 3. Греков В. Д. // “ Київська Русь “. – Київ : Радянська школа. – 1951 р. – 499 с. 4. Котляр М. Ф. // “ Історія України в особах : Давньоруська держава “. – Київ : Україна. – 1996 р. – 240 с. 5. Нестор Літописець “ Повість мнулих літ ”. 6. Овсій І. О. // “ Зовнішня політика України “ ( від найдавніших часів до 1944 р. ) : Навч. посібник, - 2 – ге видання. – Київ : Либідь, 2002 р. – 240 с.

Похожие презентации

Ничего не найдено