Презентация на тему: Проблема бутя у ф ілософії

Проблема бутя у ф ілософії
Єдність матерії руху, простору, часу
Понятя « онтології » та « буття »
Основні форми буття :
Категорії буття :
Основні виміри буття
Основні виміри буття
Основні виміри буття
Основні виміри бяття
Реальність буття и небуття
Про філософію буття Томи Аквінського
Концепція буття у Платона
Давньогрецькі концепції буття
Концепції буття у Середні віки
Єдність матерії руху, простору, часу
Г.Гельм-гольц
Декарт
Матерія як філософська категорія
Проблема бутя у ф ілософії
Проблема бутя у ф ілософії
Простір і час
Духовний вим ір людського буття
християнські традиції
У сучасній некласичній та посткласичній філософії
Проблема бутя у ф ілософії
Проблема бутя у ф ілософії
Індивідуальне духовне життя
Свідомість людини як діалектичне співвідношення об’єктивної та суб’єктивної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що
Проблема бутя у ф ілософії
Проблема бутя у ф ілософії
Проблема бутя у ф ілософії
Проблематика походження, розвитку сутності свідомості.
П'єра Тейяра де Шардена
Проблема бутя у ф ілософії
Проблема бутя у ф ілософії
Свідомість і мова
Проблема бутя у ф ілософії
Структура і функції свідомості
Функції свідомості
Структура свідомості
Свідомість та самосвідомість
Поняття несвідомого та підсвідомого
Несвідоме
Несвідоме за Фрейдом
Підсвідоме за Фрейдом
Суспільна свідомість
Форми суспільної свідомості
Теоретична свідомість
Проблема вибору свободи і відповідальності
1/49
Средняя оценка: 4.6/5 (всего оценок: 61)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (464 Кб)
1

Первый слайд презентации: Проблема бутя у ф ілософії

План 1.Понятя «онтології» та «буття» 2.

Изображение слайда
2

Слайд 2: Єдність матерії руху, простору, часу

Початкове поняття "матерія" ототожнювалось із конкретним матеріалом, з якого складаються тіла і предмети (камінь, вода, земля, дерево, глина тощо). Подібне розуміння матерії зустрічаємо у філософії стародавнього світу, наприклад, у представників давньоіндійської школи локаяти або давньокитайських матеріалістів. Єдність матерії руху, простору, часу

Изображение слайда
3

Слайд 3: Понятя « онтології » та « буття »

Буття – без особисте, безпристрасне споглядання світу, його осягнення з позиції всезагальності. Онтологія – наука, що вивчає прояви буття, яким воно має постати перед людиною, як воно нею осмислюється. Основні питання : « Яким ?» та «Яке є буття ?». Понятя « онтології » та « буття »

Изображение слайда
4

Слайд 4: Основні форми буття :

Неорганічні процеси неживої природи ( механічні, фізичні, хімічні, космічні …); Органічні процеси живої природи ( клітини, організми, популяції, біосфера …); Світ людського буття ( географічне середовище, техніка, релігія і наука, матеріальне виробництво …); Основні форми буття :

Изображение слайда
5

Слайд 5: Категорії буття :

Реальність – все те, що здатне діяти, спричиняти та змінювати дію. Це – не лише те, що є зараз, але й те, що має тенденцію, готувалось до появи. Дійсність – категорія буття, пов’язана з дією або актом, позначає те, що діє тут і зараз. Існування – категорія, що передбачає виявлення певних явища процесів дійсності через сукупність їх зв’язків з іншими явищами та процесами. Суще – категорія, яка подає буття у його конкретному, наявному виявлені. Категорії буття :

Изображение слайда
6

Слайд 6: Основні виміри буття

Буття людини Специфіка буття людини полягає в поєднанні, взаємодії трьох буттєвих вимірів. Першим з них є те, що кожна людина існує як така, що здатна мислити й відчувати " річ " ( тіло ). По-друге, кожна людина є індивідуальним представником виду Homo sapiens, результатом біологічної еволюції. По-третє, людина існує як соціально-історична сутність, що виражається в її особистості. Все це в єдності становить вихідні характеристики людського буття. Основні виміри буття

Изображение слайда
7

Слайд 7: Основні виміри буття

Буття духовного Важливу роль у духовному відіграють духовно- матеріальні принципи, норми, ідеї, цінності. Вони існують як в індивідуалізованому, такі в об'єктивованому духовному. В першому випадку мова йде про складний комплекс мотивів, цілей, які визначають духовну структуру особистості, в другому — про втілення в науці, культурі, масовій свідомості, суспільних ідеалах, нормах тощо. Основні виміри буття

Изображение слайда
8

Слайд 8: Основні виміри буття

Буття речей Це буття ділиться на: а) першу природу, тобто на буття речей, процесів, станів природи, буття природи як цілого ; б) другу природу – буття речей та процесів, створених людиною. Основні виміри буття

Изображение слайда
9

Слайд 9: Основні виміри бяття

Духовність означає відродження " сакральних " зон, не допускають цинізму, нігілізму і знущання над тим, що має відношення або до антропологічними меж людського життя - святенності народження, материнства, батьківства, дитинства, хвороби, смерті, або до сущностным ознаками людського духовного образу, з втратою якого індивід може називатися " особиною ", але не людиною в сенсі морального, культурної, вільного людини. Основні виміри бяття

Изображение слайда
10

Слайд 10: Реальність буття и небуття

Буття і небуття Буття — філософська проблема. Буття, за сутністю, є причиною всієї дійсності. Проблема буття - серце філософії. Філософія буття зветься метафізикою. Найпершою умовою розуміння буття є вироблення категорії "усе ". Якщо дійсність постає перед нами через серію локальних фрагментів, які невідомо де та як починаються та невідомо куди зникають, невідомо, як між собою поєднуються, то схопити реальність у статусі буття неможливо. уже зазначено, будь-яка визначеність потребує позначення меж. "Усе" межує з " нічий ", тому перші визначення буття йдуть через зіставлення та використання саме цих категорій. Але в усіх цих випадках можна вести розмову лише про початкові, зародкові форми названих термінів як категорій. Небуття - стан, коли припиняється існування, життя, буття. Піти в небуття. Реальність буття и небуття

Изображение слайда
11

Слайд 11: Про філософію буття Томи Аквінського

Серцем філософії св. Томи є метафізика, філософія буття. В кожному бутті він розмежовує сутність і існування Для нього кожна річ через існування дотикається Бога. Але для існування всіх речей необхідно дещо таке, що само за своєю природою є існуванням. В ньому немає різниці між сутністю й існуванням, тому що сутність цього дещо є існування. Це ядро будь- якого існування, існування за сутністю, св. Фома називає Богом. Буття, сутністю якого є існування, є причиною всієї дійсності. Бог знаходиться біля джерела будь- якої речі й усе пронизує : "Бог є існування всього не за сутністю, але як причина". Сама філософія відкриває нам присутність Бога абсолютно в кожній речі в якості джерела існування. Бог є те, чим "ми живемо, рухаємося, існуємо ". Бог, який знаходиться в глибині речей, одночасно з цим нескінченно перевищує кожну річ. Це таємниця, яка не може бути осягнута. Про філософію буття Томи Аквінського

Изображение слайда
12

Слайд 12: Концепція буття у Платона

За Платоном, справжнім джерелом буття може бути лише ідея, котра у вищому способі буття постає як Єдине. Воно є тотальне, вічне та незмінне. Всі ж речі та явища чуттєвого світу існують лише в міру їх причетності до Єдиного. Отже, речі самі по собі не мають у собі буттєвого кореня. Щоб зрозуміти їх, як і Космос узагалі, треба не стільки досліджувати речі, скільки, відштовхуючись від них, сходити до споглядання вічних ідей. Концепція буття у Платона

Изображение слайда
13

Слайд 13: Давньогрецькі концепції буття

Геракліт : стабільного, стійкого буття зовсім нема, сутність буття у вічному становленні, в єдності буття і небуття. Парменід : справжнє буття є незмінним і сталим, а зміни, що спостерігаються у світі є оманою. Важливим моментом у судженнях Парменіда є те, що він розглядає буття у єдності з мисленням та розумінням. Але найпліднішою виявилась думка Парменіда про самототожність і незмінність істинного буття. Цю думку підхопили Демокрит, Платон, Анаксагор, Арістотель а далі вона стала загальновизнаною у добу Середньовіччя. Давньогрецькі концепції буття

Изображение слайда
14

Слайд 14: Концепції буття у Середні віки

У Середні віки буття постає в окресленні абсолюту. Бог як абсолютне буття протистоїть світові, природі ; за своїми якостями він вічний, незмінний, всеохоплюючий ; він до того ж є запорукою того, що буття невмируще. Але парадоксальність середньовічного способу мислення полягає у тому, що самодостатній та абсолютний корінь буття може виявити себе лише на тлі та через відносне, змінне, плинне. А тому буття тут розпадається на самодостатнє та породжене, перше та похідне, а Концепції буття у Середні віки

Изображение слайда
15

Слайд 15: Єдність матерії руху, простору, часу

Початкове поняття " матерія " ототожнювалось із конкретним матеріалом, з якого складаються тіла і предмети ( камінь, вода, земля, дерево, глина тощо ). Подібне розуміння матерії зустрічаємо у філософії стародавнього світу, наприклад, у представників давньоіндійської школи локаяти або давньокитайських матеріалістів. Єдність матерії руху, простору, часу

Изображение слайда
16

Слайд 16: Г.Гельм-гольц

Відповідний внесок до поглиблення поняття матерії зробив Г.Гельм-гольц. За його словами, матерія — це все, що існує об'єктивно ( незалежно від свідомості людини ). Але Бог існує об'єктивно і від того не стає матеріальним. Г.Гельм-гольц

Изображение слайда
17

Слайд 17: Декарт

визначає матерію як субстанцію самоіснуючого буття, атрибутом якої є протяжність із її властивостями : займати певне місце, мати об'єм, бути тривимірною. Декарт

Изображение слайда
18

Слайд 18: Матерія як філософська категорія

— не закостеніла, незмінна форма або вмістилище всього існуючого у світі. Вона визначає найбільш суттєві властивості об'єктивно -реального буття світу — пізнаного і ще не пізнаного. До таких суттєвих ознак належать: цілісність, невичерпність, мінливість, системна упорядкованість та інше. Поширене визначення матерії як філософської категорії для означення об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях, відображається нашими відчуттями та свідомістю й існує незалежно від них, певною мірою є обмеженим, оскільки зосереджується на гносеологічних аспектах матеріального, не враховуючи притаманний йому онтологічний зміст. Матерія як філософська категорія

Изображение слайда
19

Слайд 19

якщо не зосереджуватися тільки на гносеологічному визначенні матерії, а розглядати її, враховуючи розвиток сучасної науки і філософії, то можна виокремити : 1. Онтологічні складові : а) рух та його форми ; б) простір ; в) час; г) детермінація. 2. Гносеологічні принципи : а) пізнаваність ; б) об'єктивність ; в) реальність. Таким чином, узагальнене визначення категорії " матерія " має базуватися на тому, що це — об'єктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і безпосередньо чи опосередковано пізнаване людиною.

Изображение слайда
20

Слайд 20

Рух, зміна — це внутрішньо зв'язана єдність буття і небуття, тотожності і відмінності, стабільності і плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Рух, зміну можна осягнути лише в тому разі, коли розглядати його суперечливі сторони в єдності та взаємодії. Історичний досвід людства, логіка пізнання світу переконують нас у тому, що світ — це рухома матерія, а пізнання форм руху матерії неможливе без знання про простір і час

Изображение слайда
21

Слайд 21: Простір і час

— це філософські категорії, які відображають основні форми існування матерії. Просторово-часові характеристики має будь-яке явище буття світу. Якщо простір є найзагальнішою формою сталості, збереження змісту об'єктивної реальності, то час — це форма його розвитку, внутрішня міра його існування та самознищення. Єдність просторово-часових властивостей світу називають просторово-часовим континіумом, а їх універсальність і цілісність (кон- тинуальність ) — формою організації всього розмаїття нескінченного світу. Кожна частинка світу має власні просторово-часові характеристики. Розрізняють соціальний, історичний, астрономічний, біологічний, психологічний, художній, філософський зміст простору і часу. Простір і час

Изображение слайда
22

Слайд 22: Духовний вим ір людського буття

, поняття духа дедалі зв'язувалось з особливою суттю людини та її місцем у світі. Такий підхід сформувався у античності, де активно використовувалися поняття нус, логос, пневма як космічні початки. На відміну від натурфілософії, вже у Платоиа розмежовується та протиставляється тілесне й духовне. Розуміння тілесного як нижчого, не справжнього у людині прагне подолати Арістотель, знов розглядаючи тілесне та духовне як рівно необхідні, хоча і з різних причин, початки буття. Духовний вим ір людського буття

Изображение слайда
23

Слайд 23: християнські традиції

тут дух наділяється обличчям, розуміється як уособлений Абсолют. Дух Святий означає животворчу силу божества. Водночас виникає уявлення про наявність розумної душі як специфічної ознаки людини, яка виділяє її з тваринного світу та уподібнює Богу (Фома Аквіиський ). Починаючи з епохи Відродження, поняття духа все частіше стає визначенням активного початку людини, її творчої потенції пригладжувалось протиставлення духовного та тілесного. християнські традиції

Изображение слайда
24

Слайд 24: У сучасній некласичній та посткласичній філософії

проблема духовності набуває дедалі актуальності. Це пов'язано з загальним антропологічним зворотом, що стався у сучасній філософії, і з прагненням подолати раціоналізм та ірраціоналізм у розумінні людини, з обміркуванням підстав глобальної духовної кризи, що вразила людство в XX ст., пошуком шляхів її подолання. У сучасній некласичній та посткласичній філософії

Изображение слайда
25

Слайд 25

Певний зміст мають поняття дух, духовне у мові. Поняття дух, духовне означають загальний внутрішній зміст і спрямованість, основний характер чогось. Стосовно людини виділяються такі значення слова дух - свідомість, мислення, психічні здібності, початок, що визначає поведінку, дії і внутрішня моральна сила. Звідси виявляється, що дух, духовність співвідносяться з морально забарвленими інтелектуально-вольовими якостями особи і охоплюють сфери свідомості, мислення і діяльності в їх єдності.

Изображение слайда
26

Слайд 26

Людина - істота трансцендентальна та інтенціональна, прагне вийти за власні межі і в такому прагненні спрямована на інше. Але саме духовність перетворює ці прагнення у справжню причетність співбуття вічності, світу людині Людське життя - суспільне та індивідуальне - є не тільки піднесення, але й падіння людського духу. Бездуховність - антипод духовності. Бездуховність - спустошеність внутрішнього світу особи, нездатність індивідуально-осо-бистісно, тобто творчо, вільно та відповідально ставитись до світу, себе, іншого, ворожість та недовірливість до них виступає не ціннісним, а утилітарним вимірюванням буття.

Изображение слайда
27

Слайд 27: Індивідуальне духовне життя

Індивідуальне життя людини можна поділити на особисте і приватне Приватне життя, позбавлене справжніх духовних вимірів, набуває спотворених, відчужених форм. Тоді і в сфері свого приватного життя людина не відчуває себе людиною, не може бути сама собою, відчуває тугу, самотність, невдоволеність, відчуває несправ-жність свого буття. Приватне життя людини має фундаментальну індивідуальну значимість. Це та сфера, де коріняться та розгортаються особистіс -на автономія та свобода, поширюються та розкриваються простори людської душі, криються джерела індивідуальної активності та творчості, формуються і виявляються поривання людського духа. Індивідуальне духовне життя

Изображение слайда
28

Слайд 28: Свідомість людини як діалектичне співвідношення об’єктивної та суб’єктивної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається

Свідомість в широкому значенні цього слова є сферою людської духовності, яка включає в себе світ думок, світ почуттів і волю. Людина є єдиною істотою на Землі, якій притаманна свідомість, духовне життя. Джерело свідомості коріниться в особливостях людського буття у світі. Людина здійснює свій зв'язок зі світом в трьох формах — практичній, пізнавальній і духовно- практичній. Вона не просто пристосовується до навколишнього середовища, але й активно перетворює, освоює світ і опановує його закони. Свідомість людини як діалектичне співвідношення об’єктивної та суб’єктивної реальності, як духовний спосіб орієнтації людини в реальності буття, що розвивається.

Изображение слайда
29

Слайд 29

Людську свідомість не можна ототожнювати тільки зі знанням, з пізнанням, мисленням. За своєю сутністю свідомість є здатністю людини не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його, наповнювати його сенсом і суб'єктивним значенням, співставляти свої знання з цілями власного існування, оцінювати світ не лише в його об'єктивних характеристиках, а як світ свого життя. Свідомість є усвідомленням своїх вчинків, їх наслідків, вона нерозривно пов'язана з совістю, з відповідальністю людини за свої стосунки зі світом природи і світом людей.

Изображение слайда
30

Слайд 30

Отже, свідомість, з одного боку, є формою об'єктивного відображення, формою пізнання дійсності як незалежної від людських прагнень та інтересів. Результатом і метою свідомості як пізнавальної діяльності є отримання знань, об'єктивної істини. З другого боку, свідомість містить в собі прояв суб'єктивного відношення людини до дійсності як до світу свого життя, його оцінку, усвідомлення свого знання і себе. Результатом і метою духовно-практичного, ціннісного відношення до світу є осягнення сенсу існуючого, міри відповідності світу та його проявів людським інтересам та потребам, сенсу власного життя. Якщо мислення, пізнавальна діяльність потребує здебільшого тільки ясного вираження знання, дотримання логічних схем оперування ними, то духовне ставлення до світу і його усвідомлення вимагає особистих зусиль, власних роздумів і переживання істини.

Изображение слайда
31

Слайд 31

Духовний світ людини — це не лише її розум, мислення, але й почуття, емоційні стани, віра, воля, світогляд, самосвідомість, що спирається на сукупність ціннісних орієнтирів і духовних смислів. Свідомість не дорівнює мисленню та знанням, вона є одночасно і переживанням, усвідомленням, оцінкою дійсності. Будь- який прояв духовності відбиває в собі (з різною мірою вираження ) обидві форми ідеального відношення до Світу — і пізнавальну, і ціннісну (духовно- практичну ).

Изображение слайда
32

Слайд 32: Проблематика походження, розвитку сутності свідомості

Згідно з дуалізмом у світі завжди існували дві самостійні субстанції — матерія і свідомість, незалежно одна від одної. Свідомість, як і матерія, є вічною, вона не виникала і не народжувалась. Відповідно відпадала й необхідність вирішення питання про її походження. Проблематика походження, розвитку сутності свідомості.

Изображение слайда
33

Слайд 33: П'єра Тейяра де Шардена

Близькою до дуалістичного трактування свідомості є концепція французького філософа, вченого і богослова П'єра Тейяра де Шардена. Він вважав, що в земній матерії була замкнута деяка маса елементарної свідомості, психічної енергії. Отже, свідомість так само первісна, як і матерія. Тому не слід дивуватися, що вона пробилась на світ із темряви підсвідомості. " людина увійшла у світ безшумно ". Свідомість виникла " між двома індивідами ": на, " точковому рівні " відбулася деяка " мутація від нуля до всього ". Тому конкретний механізм розуму, свідомості, на думку Тейяра де Шардена, осягнути неможливо. П'єра Тейяра де Шардена

Изображение слайда
34

Слайд 34

Питання про походження і сутність свідомості пов'язується з розглядом матерії, яка здатна саморухатись і саморозвиватись. Останнє зумовило можливість розуміти природу свідомості як властивість високоорганізованої матерії, як вищу форму її атрибутивної властивості — відображення. Світова філософська думка XX ст. переважну увагу приділяла ролі суб'єктивних факторів у існуванні та функціонуванні свідомості. Взагалі питання свідомості стає предметом постійної зосередженості й пошуку зарубіжної філософії цієї доби. Більшість представників різних філософських шкіл підкреслювали, що в їхніх теоретичних концепціях на противагу попередній " метафізиці " мова буде йти про розбудову " особливої онтології людської свідомості та суб'єктивності ". Отже, вивчаючи питання про виникнення людини і її свідомості, необхідно виділити три основні чинники цього процесу : працю ; спілкування у колективі, заснованому на трудовій діяльності ; членороздільну мову. Можна вважати, що саме праця була тією формою пристосування до середовища, яка викликала появу нової форми відображення — свідомості. Праця сполучає у собі енергетичний обмін людини з середовищем і мовно-інформаційний обмін на рівні свідомості, логічного випереджаючого відображення дійсності.

Изображение слайда
35

Слайд 35

Свідомість — це усвідомлене знання, свідоме відображення дійсності. Вона виступає регулятором трудової діяльності, спрямованої на досягнення заздалегідь поставлених цілей. Будь- які дії людини спрямовані на досягнення кінцевого результату, поставленої мети. Тому умовою будь- якого свідомого вчинку є ціле покладання, передбачення, для чого людина здійснює свої дії і яким має бути кінцевий результат.

Изображение слайда
36

Слайд 36: Свідомість і мова

Проблеми свідомості і мови, співвідношення думки і слова цікавили філософів з самого початок виникнення філософії. Вважають, що самі філософські проблеми, як вони були сформульовані у перших філософів (Анаксимандра, Гераклита, Парменида, Платона, Арістотеля ), сама форма їх постановки, значною мірою були обумовлені саме можливостями мови виражати і формулювати думки. Сама думка, мислення розумілося вже в Древній Греції нерозривно пов'язаним з мовою. Свідомість і мова

Изображение слайда
37

Слайд 37

мову зазвичай визначають як систему знаків, що служить засобом людського спілкування, мислення і вираження. За допомогою мови здійснюється пізнання світу, в мові об'єктивувалася самосвідомість особи. Мова є специфічно соціальним засобом зберігання і передачі інформації, а також управління людською поведінкою. Виникнення членороздільної мови стало потужним засобом подальшого розвитку людини, суспільства і свідомості. Завдяки мові здійснюється специфічно людська форма передачі соціального досвіду, культурних норм і традицій, через мову реалізується спадкоємність різних поколінь і історичних епох.

Изображение слайда
38

Слайд 38: Структура і функції свідомості

Самосвідомість - це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки Самосвідомість не є вродженою характеристикою людини, а формується_поступово, проходячи наступні етапи : Самовідчуття самосприймання - саморозуміння Структура і функції свідомості

Изображение слайда
39

Слайд 39: Функції свідомості

– інформативна – пізнавальна – творча – оціночна – цілепокладання – сенсотворча – організаційно-вольова – контрольно- регулятивна – самовиховна Функції свідомості

Изображение слайда
40

Слайд 40: Структура свідомості

охоплює індивідуальне і колективне несвідоме, які, поєднуючись, суттєво доповнюють одне одного. Свідомість набуває своєї завершеності та цілісності через самосвідомість, яку розглядають у двох аспектах: – як усвідомлення людиною самої себе, свого становища у світі, своїх інтересів і перспектив, тобто власного «Я»; – як спрямованість свідомості на саму себе або усвідомлення кожного акту свідомості. Ці підходи до розуміння самосвідомості є взаємодоповнюючими. Структура свідомості

Изображение слайда
41

Слайд 41: Свідомість та самосвідомість

Свідомість – це вища форма відображення дійсності, котра властива лише людям і зв’язана з їх психікою, членороздільною мовою, абстрактним мисленням, цілепокладанням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Самосвідомість — це здатність людини робити об'єктом розгляду свою власну свідомість. Свідомість та самосвідомість

Изображение слайда
42

Слайд 42: Поняття несвідомого та підсвідомого

Несвідоме – це певний рівень психічного відображення дійсності, який характеризується мимовільністю виникнення і протікання, відсутності явної причини, свідомого контролю і регулювання. Підсвідоме – це психічний акт, котрий на певному етапі людської діяльності знаходиться за межами її свідомості. Поняття несвідомого та підсвідомого

Изображение слайда
43

Слайд 43: Несвідоме

Проблема несвідомого завжди була предметом гострої дискусії між вченими, різними філософськими напрямками. Одні філософи ( матеріалісти ) стверджували, що психічні процеси, котрі здійснюються несвідомо, мають фізіологічну, матеріальну обумовленість. Несвідоме

Изображение слайда
44

Слайд 44: Несвідоме за Фрейдом

Несвідоме, на думку вченого, є головним і первинним регулятором людської діяльності, глибинною основою психіки, що визначає все свідоме життя людини. Виходить так, що свідомість людини є другорядним, вторинним регулятором її поведінки, вчинків ; що людина у своїй практичній діяльності керується емоціями, хотіннями, потягами та інстинктами. Несвідоме за Фрейдом

Изображение слайда
45

Слайд 45: Підсвідоме за Фрейдом

За Фрейдом, підсвідоме – активний психічний процес, котрий має прямий зв’язок з свідомістю. Що ж торкається несвідомого, то між ним і свідомістю існує неперехідний бар’єр, навіть антагонізм – несвідоме не може стати свідомим. Підсвідоме за Фрейдом

Изображение слайда
46

Слайд 46: Суспільна свідомість

– частка суспільного буття, а само буття є суспільним, оскільки в ньому функціонує суспільна свідомість. Суспільна свідомість – не пуста абстракція. Суспільна свідомість – сукупність ідеальних образів – понять, ідей, поглядів, уявлень, почуття, переживань, настроїв, що виникають у процесі відображення соціальним суб’єктом довколишнього світу, зокрема і самої суспільної свідомості. Суспільна свідомість

Изображение слайда
47

Слайд 47: Форми суспільної свідомості

По-перше, з точки зору носія, суб’єкта поділяють індивідуальне, групове, суспільне, загальнолюдське. По-друге, з точки зору конкретно- історичного підходу – міфологічна, релігійна, філософська ; за епохами – антична, середньовічна тощо. По-третє, виходячи з різних форм діяльності, у процесі яких виробляється, чи сфер діяльності, у межах яких складається – екологічна, економічна, правова, політична, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова. По-четверте, за рівнем та глибиною проникнення у дійсність – буденна. та теоретична. Буденна свідомість має форми : емпіричну свідомість і суспільну Форми суспільної свідомості

Изображение слайда
48

Слайд 48: Теоретична свідомість

має відповідно форми : наука та суспільна ідеологія. Суспільна психологія також має складну структуру – психічний склад, до якого належить соціальний характер, соціальні звички. Звичаї та психічні стани : соціальні настрої, відчуття, розумонастрої. Усі форми та види суспільної свідомості мають величезне значення у духовному та суспільному житті. Теоретична свідомість

Изображение слайда
49

Последний слайд презентации: Проблема бутя у ф ілософії: Проблема вибору свободи і відповідальності

Изображение слайда