Презентация на тему: Принцип формування планетарного рельєфу '' МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І

'' Принцип формування планетарного рельєфу '' МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І
Рельєф
Форми і різновиди рельєфу
Планетарний рельєф
Особливості рельєфу материків.Антарктида
Рельєф Австралії
Рельєф Австралії,продовження
Рельєф Африки
Рельєф Африки,продовження
Рельєф Південної Америки
Рельєф Південної Америки,продовження
Рельєф Північної Америки
Рельєф Північної Америки,продовження
Рельєф Євразії
Рельєф Євразії,продовження
Підводні окраїни материків
Гори та рівнини
Висоти гір
Утворення гір
Висоти рівнин
Утворення рівнин
Ложе океану
Серединно-океанічні хребти
'' Принцип формування планетарного рельєфу '' МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І
'' Принцип формування планетарного рельєфу '' МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І
1/25
Средняя оценка: 4.3/5 (всего оценок: 40)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (6859 Кб)
1

Первый слайд презентации

'' Принцип формування планетарного рельєфу '' МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КАРТОГРАФІЇ Геоморфологія Виконав : Студент ГГФ,ГГ-11 Руднєв Дмитро Харків 2013

Изображение слайда
2

Слайд 2: Рельєф

Рельєф - сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, будовою, віком та історією розвитку. Сукупність форм земної поверхні, які знаходяться на різних стадіях розвитку, у складному поєднанні одна з одною й у взаємозв'язку з навколишнім середовищем.

Изображение слайда
3

Слайд 3: Форми і різновиди рельєфу

Форми можуть бути позитивними, або опуклими (височини, гори та ін.), і негативними, або ввігнутими (улоговини, річкові долини та ін.), простими й складними — ускладненими другорядними нерівностями. В залежності від величини форм розрізняють рельєф декількох порядків: - планетарні форми рельєфу (материкові виступи і ложа океанів), - мегарельєф (гірські системи, рівнинні країни), - макрорельєф (гірські хребти, міжгірські западини), - мезорельєф (горби, яри, підводні каньйони), - мікрорельєф (карстові воронки, лунковий або барханний рельєф), - нанорельєф (термітники, кротові купки).

Изображение слайда
4

Слайд 4: Планетарний рельєф

Найвища вершина материків — гора Джомолунгма у Гімалаях (8850 м), найнижча відмітка дна океану — Маріанська западина у Тихому океані (11 022 м). Середня висота материків 970 м, на них переважають рівнини та низькогір'я з висотою до 1000 м. Платформенні рівнини займають 64 % площі материків. Середня глибина океанів складає 3 704 м, панують глибини від 3 000 до 6 000 м; на долю глибоководних западин та жолобів припадає лише близько 1,5 % площі океану.

Изображение слайда
5

Слайд 5: Особливості рельєфу материків.Антарктида

Рельєф Антарктиди двоповерховий: згори - льодовиковий, знизу - земної кори (корінний). Поверхня материка вкрита велетенським льодовиковим щитом. Він має вигляд купола, що припіднято у центральній частині. Середня потужність льодовикового покриву - 2000 м, що приблизно дорівнює висоті Говерли (2 061 м). У центральній частині товща його досягає більш ніж 4 000 м.Через усю Антарктиду проходять Трансантарктичні гори, що є своєрідним продовженням Анд Південної Америки. Гори складаються з окремих хребтів і масивів. Деякі з них підносяться над льодовим покривом на висоту 3 000 - 4 000 м. Найвища точка розташована в горах Елсуерт у масиві Сентинел гора Вінсон - 5 140 м. У прибережних і гірських районах Антарктиди розташовані вивідні льодовики, що нагадують льодовикові річки або гірські долинні льодовики інших материків.

Изображение слайда
6

Слайд 6: Рельєф Австралії

Рельєф Австралії досить одноманітний.Територія здебільшого рівнинна. Середня висота становить усього 215 м над рівнем моря.На заході в межах щита рівнина дещо піднята й утворює невисоке Західноавстралійське плоскогір'я. На схід від плоскогір'я в межах давнього прогину знаходиться рівнинна Центральна низовина, поверхня якої в середній частині лежить нижче рівня моря.

Изображение слайда
7

Слайд 7: Рельєф Австралії,продовження

Східна частина в межах давнього поясу складчастості зайнята невисокими горами — Великим Вододільним хребтом. Гори сформувалися у палеозойську еру і з часом були зруйновані. Східні схили гір стрімко обривають у бік океану. Західні – більш пологі. Пересічна висота гір не перевищує 1000 м. Лише на півдні знаходяться Австралійські Альпи, які подекуди долають двохтисячну відмітку. Це єдиний район в Австралії, де протягом усього року у затінених ущелинах лежить сніг, хоча й не суцільним покривом. Найвищою вершиною материка є гора Косцюшко (2228 м), відкрита у середині ХІХ ст. польськими натуралістами.

Изображение слайда
8

Слайд 8: Рельєф Африки

Більшою частиною сучасна Африка розташована на Африканській літосферній плиті.Це зумовлює відносну сейсмічну стійкість основної її території. Лише крайня північна та північно-західна частини материка лежать на стику сусідніх літосферних плит. Тут знаходяться найбільш сейсмічно активні ділянки континенту.У Східній Африці знаходиться одне з найвеличніших геологічних утворень на Землі — Східноафриканський рифт – зона розломів, яка продовжує розширюватися. В Африці рифтова долина тягнеться від Червоного моря на південь уздовж лінії африканських озер.З будовою земної кори материка пов’язаний його рельєф. Материк складається з підвищених рівнин. Низовин і високих гір небагато. Низовини здебільшого розміщуються вздовж узбережжя морів та океанів.

Изображение слайда
9

Слайд 9: Рельєф Африки,продовження

На березі Гвінейської затоки знаходить Гвінейська височина, яка відповідає в будові земної кори щиту давньої платформи. Східну частину Африки займає досить високе (2000-3000 м) Східноафриканське плоскогір'я, яке сформувалося в межах щита давньої платформи. Тут знаходяться найвищі вершини материка, діючі і згаслі вулкани.Найвищою вершиною Африки є вулкан Кіліманджаро (5895 м). Кіліманджаро – діючий вулкан. Його активність проявляється у періодичних викидах газу. Задокументованих свідчень про виверження не відомо. Проте, місцеві легенди говорять про вулканічну активність 150-200 років тому.

Изображение слайда
10

Слайд 10: Рельєф Південної Америки

За характером геологічної будови й особливостями сучасного рельєфу Південна Америка поділена на дві частини: на сході – древня докембрійська Південно-Американська платформа; на заході – складчастий пояс Анд. Припіднятим ділянкам платформ – щитам – в рельєфі відповідають Бразильське й Гвіанське нагір’я. Прогинам Південно-Американської платформи відповідають гігантські низинні рівнини – Амазонська, Оринокська, Ла-Платська, Гран-Чако. Амазонія займає величезну заболочену низовину від Анд до Атлантичного океану площею понад 5 млн. км 2. Вздовж західного узбережжя Південної Америки майже на 5000 км тягнеться Перуанський жолоб, до якого приурочені епіцентри основних землетрусів. Вони викликають гігантські морські хвилі – цунамі.

Изображение слайда
11

Слайд 11: Рельєф Південної Америки,продовження

Антський Захід являє собою одну з найвищих гірських систем земної кулі. З висотою вона вступає лише Тібетсько-Гімалайській гірській країні. 20 вершин Анд піднімаються на висоту понад 6000 метрів. Найвища з них – гора Аконкаґуа (6960 м) знаходиться в Чілійсько-Аргентинських Андах. Анди (продовження Кордельєрів в Південній Америці) – найдовша гірська система планети (близько 9000 км). Формування Анд розпочалось ще в палеозої, в герцинську складчастість. Але основне горотворення в Андах пов’язано з альпійською складчастістю. В зв’язку з цим в Андах спостерігаються сильний вулканізм.

Изображение слайда
12

Слайд 12: Рельєф Північної Америки

За особливостями будови поверхні Північну Америку можна поділити на три регіони. Рівнинами зайнята північна й центральна частини материка, на південному сході розташовані Аппалачі, на заході простягнулись Кордильєри. Рівнини материка сформовані на древній Північно-Американській платформі. Вона включає докембрійський кристалічний щит і плиту платформи, перекриту осадовими породами палеозойського й мезозойського віку.Південніше розташовані Центральні рівнини, які також піддавалися зледенінню, збереглися моренні горби, південь рівнин сильно розчленований річковими долинами й балками. На крайньому півдні Центральні рівнини переходять в Міссісіпську низовину, складену річковими наносами. Вона зливається з прибережними низовинами Мексиканської затоки й Приатлантичною низовиною.

Изображение слайда
13

Слайд 13: Рельєф Північної Америки,продовження

На захід від Центральних рівнин, перед Кордильєрами, розташовані Великі рівнини. Вони утворились на західному краю платформи, яка була втягнута в підняття при утворенні Скелястих гір.Гори Аппалачі на південному сході материка складаються із зруйнованих середньовисотних хребтів, плоскогір’їв і плато.Аппалачі мають пологі схили, округлі вершини, розділені широкими тектонічними долинами. Найвища точка Аппалачів – гора Мітчелл (2037 м) в Голубих горах в складі Південних Аппалачів.Кордильєри простягнулись вздовж Тихоокеанського узбережжя материка на відстань понад 7000 км. Найвища вершина – гора Мак-Кінлі (6194 м) – піднімається в північній частині гірської системи і є найвищою точкою материка.

Изображение слайда
14

Слайд 14: Рельєф Євразії

Євразія складається з кількох древніх платформ, сполучених різновіковими складчастими поясами. Образно кажучи Євразія складається з кількох континентів, спаяних в одне ціле.Головне древнє докембрійське ядро Євразії – Європейська платформа з рівнинним рельєфом невеликої абсолютної висоти; висока рухома Сибірська платформа, в межах якої формуються плоскогір’я, плато й нагір’я. В межах древніх платформ формувався рівнинний рельєф різної висоти. Але місцями по тектонічних розломах піднялись плосковершинні гори: Алданське нагір’я (Становий хребет), хребти Китаю, Західні й Східні Гати. Основні ж гірські системи Євразії приурочені до рухомих складчастих поясів.

Изображение слайда
15

Слайд 15: Рельєф Євразії,продовження

Між Китайською платформою – на півночі і Аравійською та Індійською платформами – на півдні утворився Альпійсько-Гімалайський складчастий пояс. В межах цього поясу поєднуються внутрішні високі нагір’я і глибові гори, що їх перетинають. До цього поясу належать гори Гімалаї, Кавказ, Карпати, Альпи. Другий складчастий пояс – Тихоокеанський – простягнувся вздовж східної окраїни Євразії. Тут відбувається взаємодія материкової та океанічної літосферних плит. Опускання океанічної плити під материкову супроводжується утворенням складчастих гірських систем.

Изображение слайда
16

Слайд 16: Підводні окраїни материків

Підводні окраїни материків - периферійні частини дна Світового океану з материковим типом земної кори. За особливостями рельєфу виділяють шельф, материковий схил, материкове підніжжя. Порівняно з платформними ділянками суходолу гранітний шар підводної окраїни материка значно тонший. У межах останньої активна геоморфологічна діяльність хвиль, припливів-відпливів, течій.

Изображение слайда
17

Слайд 17: Гори та рівнини

Гори — обширні ділянки земної поверхні з різкими коливаннями висот і контрастними формами рельєфу, піднесені вище 600 м над рівнем моря. В результаті тектонічних рухів (орогенезу) виникають тектонічні гори, а як результат вулканічних процесів — вулканічні гори. Остаточний вигляд їм надають денудаційні процеси. Рівнини — форми рельєфу, при яких поверхня землі в межах видимого горизонту є рівною або слабко хвилястою. Висоти сусідніх точок мало відрізняються одна від одної — коливання висот до 200 м. Рівнини — один з найважливіших елементів рельєфу суходолу та дна океану і моря.

Изображение слайда
18

Слайд 18: Висоти гір

За висотою над рівнем моря гори бувають низькі, середні та високі. Низькими вважають гори, висота яких не перевищує 1000 м. Вони, як правило мають порослі лісом достатньо пологі схили. На фізичній карті низькі гори показують світло-коричневим кольором. Висота середніх гір коливається в межах від 1000 м до 2000 м над рівнем моря. Їхні вершини рідко вкриті снігом, а схили також достатньо пологі. На фізичній карті такі гори забарвлені коричневим кольором. Вершини високих гір сягають висоти понад 2000 м. Їх схили стрімкі, а вершини гострі, безлісі, протягом року вкриті снігом та льодом. Такі гори позначені на фізичній карті найбільш темними відтінками коричневого кольору. Чим гори вищі, тим забарвлення більш інтенсивне.

Изображение слайда
19

Слайд 19: Утворення гір

Складчасті гори виникають на краях літосферних плит під час їх зсування. При цьому товщі осадових гірських порід, які накопичилися у давньому морі, зминаються в складки. Тому серед них часто знаходять скам’янілі рештки морських організмів, нині підняті на значну висоту.Складчасті гори, як правило високі, а за віком молоді. Вулканічні гори являють собою конуси діючих чи згаслих вулканів, складених з лави та твердих продуктів виверження. Вулканічні гори також є молодими.

Изображение слайда
20

Слайд 20: Висоти рівнин

За висотою над рівнем моря виділяють три основних типи рівнин: низовини, височини й плоскогір’я. Низовини мають абсолютну висоту, що не перевищує 200 м. На фізичній карті вони забарвлені зеленим кольором. Найбільшою рівниною світу є Амазонська низовина у Південній Америці, площа якої складає понад 5 млн. км 2. Поверхня височин піднесена на висоту від 200 м до 500 м над рівнем моря. На фізичній карті вони позначені жовтим кольором. Якщо рівнина досягає абсолютної висоти 500 м та більше, її називають плоскогір’ям. На фізичній карті плоскогір’я забарвлені світло-коричневим кольором.

Изображение слайда
21

Слайд 21: Утворення рівнин

За характером поверхні розрізняють рівнини плоскі та горбисті. Плоскі рівнини мають більш-менш вирівняну поверхню.Платформа в цих місцях має потужний осадовий чохол, який вирівнює поверхню. На фізичній карті плоскі рівнини показані однорідним забарвленням, що свідчить про те, що висоти мало коливаються. Горбисті рівнини мають достатньо нерівну поверхню. В їх межах виділяються окремі височини та низовини, пагорби та пасма. Тому на фізичній карті вони позначені різними кольорами: зелені відтінки чергуються з жовтими. Кристалічний фундамент платформ, на яких лежать горбисті рівнини, в окремих місцях близько підходить до поверхні й виникають височини. В інших місцях від глибоко занурюється під осадовий чохол. Там утворилися низовини.

Изображение слайда
22

Слайд 22: Ложе океану

Ложе океану - найбільша планетарна мегаструктура, що представляє все океанічне дно, обмежене активними і пасивними континентальними околицями. Відповідає області поширення земної кори океанічного типу. Включає найбільші форми рельєфу: серединно-океанічні хребти, глибоководні улоговини, жолоби океанічні, підводні гори і хребти. У типовому випадку складається з фундаменту, складеного у верх. частині базальтами, і чохла глибоководних осадів, представлених червоними глибоководними глинами, вапняковими і крем'янистими біогенними мулами.Загальна площа 255 млн км².

Изображение слайда
23

Слайд 23: Серединно-океанічні хребти

Це величні гірські утворення шириною в кілька сотень кілометрів і висотою близько 2 - 4 км. Вони складаються з кількох паралельних гірських гряд. Їх схили опускаються до ложа океану широкими сходами. У найвищій центральній частині уздовж гребенів тіло хребта прорізають так звані рифти.Тут висока сейсмічна активність і кожен день буває до 100 землетрусів. Також сильно розвинена і вулканічна активність. У стінках рифтової ущелини і на гребенях прилеглих до нього рифтових гряд оголюються глибинні породи Землі. Ще один різновид підводних хребтів - вулканічні хребти. Вони складаються з ланцюжків підводних вулканів. На ложі океанів зустрічаються і так звані вали - широкі масивні підняття з сильно пологими схилами. Система валів ділить ложе Тихого океану на кілька великих улоговин.Є ще одна особливість будови океанічного ложа - так звані зони розломів. Це вузькі і надзвичайно довгі смуги складно роздробленого дна; то круті уступи, то гребені і жолоби, то просто складний розчленований рельєф.

Изображение слайда
24

Слайд 24

Використана література Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Тетяна Сергіївна Павловська; за ред. проф. І.П. Ковальчука. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. - 284с. uk.wikipedia.org geograf.com.ua geoswit.ucoz.ru school.xvatit.com znaimo.com.ua .

Изображение слайда
25

Последний слайд презентации: Принцип формування планетарного рельєфу '' МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І

Дякую за увагу!

Изображение слайда