Презентация на тему: Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на

Реклама. Продолжение ниже
Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на
Загальна характеристика методів дослідження мови
Описовий метод.
Порівняльно-історичний метод
Зіставний метод.
Структурний метод.
Детальніше про Зіставний метод
Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на
Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на
Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на
Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на
Висновок
1/12
Средняя оценка: 4.6/5 (всего оценок: 89)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (81 Кб)
Реклама. Продолжение ниже
1

Первый слайд презентации

Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на тему: «Зіставний метод лінгвістичних досліджень» студентки групи ЛА-з41(м) Юсічевої Ольги Київ 2014

Изображение слайда
1/1
2

Слайд 2: Загальна характеристика методів дослідження мови

Термін метод (від гр. methodos “дослідження, вчення, шлях пізнання” ) неоднозначний: він уживається в загальнонауковому (філософському) значенні, у спеціально-науковому (що стосується певної галузі науки: математики, біології, фізики, мовознавства тощо) і в значенні “прийом, спосіб дії”, яке звичайно позначається словом методика. У загальнонауковому значенні термін метод означає шлях пізнання й витлумачення будь-якого явища. Такий метод є єдиним для всіх наук. Як приклад можна навести діалектичний метод, за яким об’єктивний світ пізнають у його цілісності, суперечливості й розвитку. Основними методами дослідження мови є описовий, порівняльно-історичний, зіставний і структурний.

Изображение слайда
1/1
3

Слайд 3: Описовий метод

Його мета — дати точний і повний опис мовних одиниць. Суть методу полягає в інвентаризації та систематизації мовних одиниць. Так, наприклад, якщо необхідно дослідити фонетичну систему якоїсь мови, вчений повинен вичленити з мовлення всі звуки, ідентифікувати їх і подати їх повний список (інвентаризувати звуки), відтак класифікувати їх (виділити голосні й приголосні, приголосні поділити на сонорні й шумні, шумні — на дзвінкі й глухі тощо). Цей метод має велике практичне значення, оскільки пов’язує лінгвістику з суспільними потребами. На його основі створено так необхідні описові граматики різних мов і тлумачні, орфографічні, орфоепічні та інші нормативні словники. Описовий метод.

Изображение слайда
1/1
4

Слайд 4: Порівняльно-історичний метод

Його об’єктом є споріднені мови, тобто ті, які мають спільного предка. Головне завдання цього методу — відкриття законів, за якими розвивалися споріднені мови в минулому. За його допомогою можна реконструювати (відтворити) давні не зафіксовані в пам’ятках писемності мовні одиниці — звуки, слова, їх форми і значення. Наприклад, порівняння східнослов’янської (української, російської, білоруської) форми слова город із польською grjd ( ogrjd ), болгарською град, литовською gardas, німецькою Garten, англійською garden дало можливість реконструювати індоєвропейську форму цього слова * gordъ (при реконструкції цієї форми враховували фонетичні закони, тобто закономірні зміни звуків, які мали місце в різних мовах після розпаду індоєвропейської прамови). Якщо описовий метод застосовують до вивчення сучасного стану мови, то порівняльно-історичний — до минулого, до того ж дуже далекого, яке не засвідчене писемними документами. Саме на основі порівняльно-історичного методу вчені дійшли висновку, що у далекому минулому існувала індоєвропейська мова-основа (прамова), відтак спільнослов’янська (праслов’янська) мова, з якої розвинулися всі слов’янські мови. На основі порівняльно-історичного методу створено історичні й порівняльно-історичні граматики мов і етимологічні словники ( словники, які пояснюють походження слів).

Изображение слайда
1/1
5

Слайд 5: Зіставний метод

Його об’єктом є вивчення різних мов споріднених і неспоріднених. Мета — шляхом зіставлення виявити спільні, однакові (ізоморфні) й відмінні, специфічні ( аломорфні ) риси зіставлюваних мов у звуковій, словниковій і граматичній системах. Так, наприклад, зіставлення дієслова в українській і англійській мовах виявить наявність в українській мові категорії виду (доконаного і недоконаного) і відсутність її в англійській мові, а зіставлення іменника — наявність в англійській мові категорії означеності (виражається артиклем the ) і неозначеності (виражається артиклем а), якої немає в українській мові. Практичне застосування зіставний метод знайшов у теорії та практиці перекладу і в методиці викладання іноземних мов. На його основі створюють зіставні граматики мов, порівняльні типології мов та двомовні перекладні й диференційні словники.

Изображение слайда
1/1
6

Слайд 6: Структурний метод

Він застосовується при дослідженні структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної функціональної структури, елементи якої співвіднесені й пов’язані строгою системою відношень і зв’язків. Структурний метод реалізується в чотирьох методиках лінгвістичного дослідження — дистрибутивній, безпосередніх складників, трансформаційній і компонентного аналізу.

Изображение слайда
1/1
7

Слайд 7: Детальніше про Зіставний метод

Зіставний / типологічний метод - сукупність прийомів дослідження й опису мови через її системне порівняння з іншою мовою з метою виявлення її специфіки. Цей метод застосовується до вивчення будь-яких мов споріднених і неспоріднених. Зіставний метод спрямований передусім на виявлення відмінностей між зіставлюваними мовами, він ніби є зворотним боком порівняльно-історичного: якщо порівняльно-історичний метод має на меті встановлювати подібності, то зіставний насамперед шукає відмінності, на що звернув увагу О. О. Реформатський: «Хоч у самій техніці застосування порівняльно-історичний і зіставний методи можуть збігатися, «виходи» порівняльного і зіставного аналізу різні: перший зорієнтований на виявлення подібного, другий — на виявлення різного»

Изображение слайда
1/1
Реклама. Продолжение ниже
8

Слайд 8

Зіставний метод пов'язаний з проблематикою мовної типології та універсалій (ці мовознавчі категорії є результатом застосування зіставного методу). Мовна типологія — порівняльне вивчення структурних і функціо­нальних особливостей мов незалежно від їх генетичної природи. Типологія, предметом якої є вивчення типів мови за їх внутрішньою організацією, структурою, називається структурною, а типологія, яка вивчає мови через призму виконуваних функцій, називається функціональною

Изображение слайда
1/1
9

Слайд 9

Учені Празької лінгвістичної школи опрацювали типологію різних мовних рівнів, серед яких найвідомішою стала фонологічна типологія М.С. Трубецького. Г.А. Климов запропонував контенсивну типологію (на основі способів вираження суб'єктно-об'єктних відношень у реченні). Відома синтаксична типологія І.І. Мещанинова, за якою мови поділяються на номінативні й ергативні. Варто згадати квантитативну типологію Дж. Грінберга, котрий запропонував 10 індексів, за якими можна дати кількісну характеристику сту­пеня синтетичності, дериваційних потенцій мови тощо. По­зитивним у квантитативній типології Дж. Грінберга є те, що в ній кожна з мов займає в класифікації певне місце відповідно до статистичного показника ознаки, за якою класифікуються мови

Изображение слайда
1/1
10

Слайд 10

Мовні універсалії (від лат. universalis -загальний») — суттєві влас­тивості, важливі характеристики, наявні в усіх мовах або в більшості з них. Мовні універсалії визначають на основі трьох параметрів: 1) спільність властивостей усіх мов на відміну від мови тварин; 2) сукупність змістових категорій, що виражаються певними засобами в мові; 3) спільність властивостей самих мовних структур.

Изображение слайда
1/1
11

Слайд 11

Мовні універсалії поділяють на дедуктивні (встановлюються шляхом припущення, обов'язкові для всіх мов) та індуктивні (встановлюються емпірично і є в усіх відомих мовах); абсолютні (які не мають винятків) і статистичні (позначають явища високого ступеня ймовірності, але не охоплюють усі мови; їх називають фреквенталіями ); прості (елементарні), які стверджують наявність або відсутність чогось (у всіх мовах є X ) і складні ( імплікаційні ), які стверджують певну залежність між різними явищами (якщо в мові є X, то в ній є й У)

Изображение слайда
1/1
12

Последний слайд презентации: Презентація з курсу «Методологія лінгвістичних та перекладацьких досліджень» на: Висновок

Розглянувши зіставний метод більш детально ми можемо сказати, що зіставний метод має велике практичне значення. За його допомогою виявляють збіг і розбіжності в зіставлюваних мовах, що є дуже цінним для теорії та практики перекладу й методики навчання іноземних мов, розкривають конкретні специфічні особливості мови, які важко, а то й неможливо помітити при її «внутрішньому» вивченні, встановлюють спільні зако­номірності, властиві всім мовам, що дає змогу глибше збагнути будову людської мови загалом. На основі зіставного методу створені зіставні граматики різних мов і перекладні словники.

Изображение слайда
1/1
Реклама. Продолжение ниже