Презентация на тему: Презентация з укра їнської мови на тему: Синтаксис і пунктуація

Презентация з укра їнської мови на тему: Синтаксис і пунктуація
План
Синтаксис ( грец. syntaxis « складання») — це сукупність правил і схем творення словосполучень, речень і тексту як словесних моделей певних фрагментів
Синтаксис, його функції
Поняття про словоформи
Словосполучення
Речення і його основні ознаки
Ознаки речення
Складові частини речення
Пунктуація (лат. punctuatio : від punctum — « крапка») — система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання
Презентация з укра їнської мови на тему: Синтаксис і пунктуація
Виділення речення на письмі
Крапка
Кома
Розділові знаки при прямій мові
1/15
Средняя оценка: 4.2/5 (всего оценок: 82)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (2078 Кб)
1

Первый слайд презентации: Презентация з укра їнської мови на тему: Синтаксис і пунктуація

Розробив : студент 151 групи Курілко Василь Херсон 2013

Изображение слайда
2

Слайд 2: План

1. Синтаксис та його функці (3-9 слайд). 2. Пунктуація(10-15 слайд).

Изображение слайда
3

Слайд 3: Синтаксис ( грец. syntaxis « складання») — це сукупність правил і схем творення словосполучень, речень і тексту як словесних моделей певних фрагментів дійсності чи внутріш­ніх станів людини

Изображение слайда
4

Слайд 4: Синтаксис, його функції

Мова, як уже зазначалося, існує у двох тісно взаємопов'я­заних психічних процесах: в уяві (набір мовних засобів і схем, які зберігаються в людській пам'яті) і в мовленні (творення речень і тексту, шо відбивають позамовну дійсність). Мовлен­ня існує в усній і писемній формах. Мовні засоби — фонеми, морфеми, слова й словоформи — не мають самодостатнього значення: вони існують лише за­ради мовлення, тобто заради речень і тексту. Усе це лише інвентар, розрізнені елементи, які, щоб за їхньою допомо­гою передати якесь повідомлення, інформацію, думку, треба ще певним чином організувати, поєднати, використовуючи їхні властивості. І тут, у мовленні, визначальну роль відіграє синтаксис. Синтаксис дає змогу умовно виражати, моделювати зв'яз­ки, які існують між двома та більше явищами, що їх названо словами (синтаксис словосполучення), та зв'язки між осмис­леними явищами й дійсністю (синтаксис речення). Робиться де відповідно до певних, властивих йому правил і за певними схемами. Таким чином, синтаксис можна визначити як су­купність правил і схем, за допомогою яких мовець, викорис­товуючи слова та їхні форми, відтворює, моделює ті чи інші явиша дійсності або внутрішні стани, щоб повідомити про них інших людей.

Изображение слайда
5

Слайд 5: Поняття про словоформи

Будь-яке висловлювання будується із самостійних і служ­бових слів. Службові слова виконують допоміжну, переважно граматичну роль. Вони незмінні. Самостійні слова у вислов­люваннях, називаючи певні явища, виступають у вигляді сло­воформ, тобто певних граматичних форм. Розрізняються словоформи трьох рівнів: лексичні, морфо­логічні й синтаксичні. Лексичні словоформи (лексеми) виконують номінативну роль. У нашій уяві вони існують у якійсь нейтральній формі, найімовірніш, у вигляді основ. З кожним таким словом реф­лекторно пов'язане його лексичне значення — узагальнений Реальний образ певного фрагмента дійсності (сигніфікат). раз, перш ніж нам згадається слово, в уяві постає повязаний із ним образ певного предмета, явища. Цей образ так само уявляється нам і тоді, коли слово чуємо від іншої людини або бачимо його написаним. Саме тому й розуміємо його значення, а відтак — і значення висловлювання.

Изображение слайда
6

Слайд 6: Словосполучення

Повнозначні слова в мові, під час творення речень, об'єдну­ються насамперед парами, і то не будь-як, а за певними пра­вилами. По-перше, вони мають підходити одне до одного своїми значеннями. Наприклад, можна об'єднати слова зачиняти і двері, кричати і голосно, теплий і сонячний, але не слова зачи­няти і очі, кричати і фіолетово, теплий і гіркий. По-друге, ці слова мають граматично пристосовуватися одне до одного. Наприклад, щоб об'єднати прикметник ранко­вий з іменником місто, у прикметнику треба змінити рід : ран­кове місто. Отже, словосполучення — це смислове й граматичне по­єднання насамперед двох повнозначних слів, яке виникає в процесі творення речень.

Изображение слайда
7

Слайд 7: Речення і його основні ознаки

Інтонація речення включає в себе: а) підвищення й пониження тону (мелодика мовлення); збільшення й зменшення сили голосу (інтенсивність   мовлення); в) прискорення й сповільнення вимови (темп мовлення); г) певне чергування напруження й послаблення наголошених і ненаголошених складів (ритм мовлення); г) виділення окремих слів у реченні (фразовий, логічний та емфатичний наголоси). Речення — граматична конструкція, побудована з одного чи кількох слів певної мови, яка становить окрему, відносно незалежну думку; це значеннєве, граматичне і інтонаційне ціле, що виражає якусь думку в відношенні її до дійсності ( предикативність, створена категоріями модальності, часу й особи) одним словом чи сполукою слів. Речення від слова й словосполучення відрізняється трьома основними ознаками : комунікативністю, модальністю й предикативністю. В усній мові вимовляеться з певною інтонаціею.

Изображение слайда
8

Слайд 8: Ознаки речення

Комунікативність  — це спрямованість висловлювання на слухача, яка виражається за допомогою інтонації (підвищення й пониження тону, інтонаційне виділення окремих слів тощо), вставних слів на зразок чуєте, знаєте, майте на увазі, уявіть собі, підсилювальних часток, звертань тощо. Той, хто гово­рить, хоче, щоб його слухали й реагували на його мову. Модальність  — це особисте ставлення мовця до власного висловлювання, яке (ставлення) виражається за допомогою ін­тонації (інтонація може бути стверджувальною й заперечною, серйозною й іронічною тощо); вставних слів на зразок на жаль, Мабуть, може, здається, безперечно, справді; часток, таких, як невже, авжеж, ніби, начебто, таки; способу дієслова (дійсний, Умовний чи наказовий). За допомогою цих засобів ми можемо адати своєму повідомленню різних відтінків, часом навіть протилежного значення. Предикативність  — це прив'язка висловлювання до дійсності, що виражається за допомогою часових форм дієслові (минулий, давноминулий, теперішній чи майбутній час) та обставин місця й часу (просторова й часова віднесеність). Вихідним пунктом для прив'язки будь-якого повідомлення до дійсності є три координати: я — тут — тепер. нульові координати, і їх нерідко пропускають як такі, ще самі собою розуміються. Коли ми, дивлячись у вікно, кажемо, наприклад, Дощ! — то маємо на увазі «Я бачу, що зараз отут іде дощ».

Изображение слайда
9

Слайд 9: Складові частини речення

Члени речення — це слова або лексичні словосполучення, пов'язані синтаксичними й морфологічними відношеннями. Членами речення є тільки повнозначні слова, до яких можна поставити питання. Існують такі основні члени речення : підмет, присудок, додаток, означення, обставина. Підмет та присудок вважаються головнимим членами речення, а додаток, означення та обставина — другорядними. Не є членами речення службові частини мови та вигуки.

Изображение слайда
10

Слайд 10: Пунктуація (лат. punctuatio : від punctum — « крапка») — система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків

Пунктуація в українській мові. В українській мові вживаються одиничні (крапка, двокрапка, три крапки, кома, крапка з комою, тире, знак питання, знак оклику, знак виноски) та парні (дві коми, два тире, лапки, дужки) розділові знаки (пунктограми). Призначення розділових знаків — полегшити читачеві сприйняття змісту написаного:

Изображение слайда
11

Слайд 11

крапка ділить текст на речення. двокрапка відділяє одну частину від іншої вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій. три крапки ( багато крапок ) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване. кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення. крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні ( або ускладнені ) за будовою граматично рівноправні частини. тире розділяє головні частини речення ( якщо вони виражені подібними лексично - граматичними категоріями ), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно-часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках. знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання. знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук. знак виноски — видільний, він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту. парні розділові знаки — дві коми, двоє тире, дужки, лапки — виділяють якийсь відрізок тексту ( другорядні члени речення ), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання. Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.

Изображение слайда
12

Слайд 12: Виділення речення на письмі

В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація. На письмі на початок речення вказує велика літера, на кінець  — крапка, знак питання, знак оклику або три крапки. У кінці розповідного і спонукального речень звичайно ставиться крапка. Якщо ж розповідне чи спонукальне речення вимовляється з особливою, піднесеною інтонацією, то в кінці такого речення ставиться знак оклику. У кінці питального речення ставиться знак питання. Якщо ж питальне речення вимовляється з особливим почуттям, то ставиться ще й знак оклику. Три крапки в кінці речення ставляться тоді, коли хочуть показати, що думка ще не закінчена або що треба зробити велику паузу.

Изображение слайда
13

Слайд 13: Крапка

Крапка вживається: у кінці розповідного двоскладного чи односкладного речення (Ніч. Спека.); у кінці спонукального речення, якщо в ньому відсутня інтонація оклику або питання (Вирішить завдання. Зробіть коротенький аналіз речення.); у кінці графічно скороченого слова (напр.; і т. д.); для видіКрапкаКрапка вживається: лення приєднувальних конструкцій: Будуть козаки подорожні проїжджати, твій голос зачувати, до могили будуть завертати. Бандуро моя; після назв дійових осіб перед їх репліками в драматичних творах: Василь. І довго це ти будеш чухатися? Конюх. Вибачте, пане. Винен.

Изображение слайда
14

Слайд 14: Кома

одиночні коми ставляться між однорідними членами речення і між частинами складного речення (Я підвівся, поглянув їй у очі). Якщо вжита одиночна кома, завжди робиться пауза. парні коми виділяють з обох боків деякі підрядні речення, відокремлені члени речення і внесення (звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення). Але одна з ком не ставиться, якщо відокремлена частина стоїть на початку речення або в його кінці (Не працюючи, нічого в житті не доб'єшся). Кома вживається: між однорідними членами речення, безсполучниково або за допомогою протиставного сполучника (Він встав, потягнувся, підійшов до вікна); між частинами складного речення (У кав'ярні вони зустрілися з друзями, яких давно не бачили); при виділенні інтонацією і за смислом звертання, вставних і вставлених словосполучень і речень, відокремлених другорядних членів речення, а також уточнюючих слів, вигуків, стверджуючих часток і порівняльних зворотів (Пиши ж мені, друже, якщо матимеш час). Крапка з комою, тире, двокрапка, дужки, три крапки і лапки, на відміну від коми, завжди пов'язані з інтонацією.

Изображение слайда
15

Последний слайд презентации: Презентация з укра їнської мови на тему: Синтаксис і пунктуація: Розділові знаки при прямій мові

Пряма мова береться з обох боків в лапки, причому в лапки береться також і знак питання, знак оклику або три крапки, якщо вони в ній вживаються. Крапка і кома виносяться за лапки (але якщо вже є знак питання, знак оклику чи три крапки, ані кома, ані крапка вже не вживаються ): « Ганьба !» — несподівано закричав хтось на площі. Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставляться двокрапка з тире; пряма мова розпочинається з великої літери : Тоді він нам і каже : — Що ж мені з вами робити ? Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи її, то перед словами автора, а також після них ставиться тире: — Ну ось і все. — подумав я. — Розпочалося … У випадку, коли речення першої частини прямої мови ще не закінчене, наступний її фрагмент пишеться з малої букви : — Гляньте, — несподівано вигукнув Степан — ось там, попереду ! Якщо слова автора стоять після прямої мови, то після прямої мови ставиться тире: — Хлопці, все буде добре. — сказала мені Наталка. Якщо пряма мова передається в формі діалогу, кожна репліка починається з нового рядка, перед нею ставлять тире і не використовують лапок. Інші розділові знаки вживаються так само, як і звичайно при прямій мові.

Изображение слайда