Презентация на тему: Основні напрями у мовознавстві ХІХ ст

Основні напрями у мовознавстві ХІХ ст.
План
1. Передвісники порівняльно-історичного мовознавства
2. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства
2. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства
Вільгельм фон Гумбольдт (1767 – 1835)
3. Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта
Стадіальна концепція мови В. фон Гумбольдта
Закономірності історичного розвитку мов
« Про різноманітну будову людських мов і її вплив на духовний розвиток людства »
Зовнішня і внутрішня форма мови
Питання про мовні картини світу
4. Натуралістичний напрям у порівняльно-історичному мовознавстві
Основні ідеї А. Шлейхера
1/14
Средняя оценка: 4.8/5 (всего оценок: 24)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (137 Кб)
1

Первый слайд презентации: Основні напрями у мовознавстві ХІХ ст

Изображение слайда
2

Слайд 2: План

Передвісники порівняльно-історичного мовознавства. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства. Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта. Натуралістичний ( біологічний ) напрям у порівняльно-історичному мовознавстві.

Изображение слайда
3

Слайд 3: 1. Передвісники порівняльно-історичного мовознавства

1. Загальне поширення ідей історизму. Проблема походження мови ( Ж.-Ж.Руссо, Е. Кондильяк ). Зацікавлення питанням споріднених зв ’ язків між мовами. 2. Відкриття європейцями санскриту. В. Джонс одним з перших почав зіставляти санскрит з грецькою, латинською та іншими європейськими мовами.

Изображение слайда
4

Слайд 4: 2. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства

Франц Бопп (1816) “Про систему дієвідмінювання санскритської мови у порівнянні з грецькою, латинською, перською і германською мовами”. Метод апробував на матеріалі 45 залучених до дослідження мов. Расмус Раск (1818) “Дослідження в галузі давньопівнічної мови, або Походження ісландської мови”. Наводить наявність споріднених зв’язків між ісландською, грецькою, латинською і балто-слов'янськими мовами. Якоб Грімм (1819) Перший том “Німецької граматики”. Створив першу порівняльно-історичну граматику германських мов. Олександр Христофорович Востоков (1820) “Роздуми про слов ’ янську мову”. Розкрив таємницю юсів — Ѫ і Ѧ (пор. ст-сл. мѦсо, польськ. т i ę so, укр. м'ясо ; ст-сл. дѪбъ, польськ. d ą b, укр. дуб ).

Изображение слайда
5

Слайд 5: 2. Основоположники порівняльно-історичного мовознавства

В пер ше у світовій нау ці на конретному матеріалі було вироблено дійсно науковий метод дослідження мови. Сформульовано методичні принципи, що зберігаються у компаративістиці і сьогодні: Лексичні паралелі є менш надійними, ніж граматичні. Порівнювати варто не цілі слова відомих мов, які можуть складатися з компонентів різного походження, а їхні складники: корені, закінчення. Принцип регулярності відповідників: існують слова, найбільш показові для встановлення спорідненості (займенники, числівники, назви спорідненості, частин тіла, небесних світил тощо). Перше формулювання конкретних законів звукових змін мови (запроваджене Ф. Боппом і розвинуте Я.Гріммом). Запроваджено термін “індоєвропейські мови” (Ф. Бопп ).

Изображение слайда
6

Слайд 6: Вільгельм фон Гумбольдт (1767 – 1835)

Перший теоретик у галузі мовознавства, який глибоко, по-філософськи осмислив багатий мовний матеріал і результати зроблених до нього наукових досліджень. Німецький учений з різноманітними інтересами (мовознавство, антропологія, етнографія, історія, філософія, естетика). Вивчав право, політику, історію. Працював дипломатом. Належав до передових верств прусської чиновницької аристократії, обіймав посаду міністра народної освіти Німеччини. У 1810 р. заснував Берлінський університет. Зробив вагомий внесок у філософію, естетику, юриспруденцію, літературознавство. Однак найбільше прислужився мовознавству. Знав велику кількість мов — баскську, санскрит, китайську, семіто-хамітські, малайсько-полінезійські, індіанські. У працях використовував матеріали давньоєгипетської, японської та інших мов. Найбільше цікавився загальнотеоретичні й філософські проблеми мовознавства.

Изображение слайда
7

Слайд 7: 3. Лінгвістичні погляди Вільгельма фон Гумбольдта

« Про порівняльне вивчення м ов стосовно різних е пох ї х р озвитку ». « Про в иникнення граматич н их форм і ї х в плив на р озвиток і дей ». « Про мову кав і на остро ві Ява» (не завершена). Вступ – « Про різноманітну будову людських мов і її вплив на духовний розвиток людства » г оловна л і нгв і стич на праця, в якій найповніше викладена теоретич на концепц і я В. фон Гумбольдта.

Изображение слайда
8

Слайд 8: Стадіальна концепція мови В. фон Гумбольдта

Доповнив типологічну класифікацію мов А. і Ф. Шлегелів четвертим типом – інкорпоративні (полісинтетичні) мови. Ви окрем ив ч о т и р и стад ії р о звит ку м ов. Стадіальні відмінності безпосередньо пов’язує зі ступенем духовного розвитку народу. Констатував, що в цю схему погано вкладаються китайська та давньоєгипетська мови. «Два найбільш незвичні народ и б у ли спроможні дос я гнут и в и соко го ступен я і нтелектуального р озвитку, маючи мови абсолютно ч и б і льш ою мірою позбавлені граматич н их форм». Мовами, що наділені і стинн ою граматич ною будовою, вважає санскрит, сем і тс ь к і і класич ні мови Є вроп и з гре цькою на чолі.

Изображение слайда
9

Слайд 9: Закономірності історичного розвитку мов

Пер ши й е тап – пер і од п оходженн я м ов. « Ще не б у ло зафікс овано жодної мови, що перебуває ниж ч е граничної межі сформованої граматичної будови. Н і ко ли жодна мова не б у л а за фіксована у момент становлен н я її форм ». Відбувається « перви нн е, але по в не утворення орган і ч ної будови мови ». Другий етап – становлення мов, формування їхньої структури. Цей е тап так о ж недоступн ий для безпосереднього спостереження. Становлен ня м ов продо в ж ує т ь ся аж до «с тану стаб і льност і », п і сл я дос ягнення я кого принципо ві зм і ни мовної будови в же немож ливі. Третій етап починається з момент у, ко ли мова дос я г ла « межі за вершеної орган і зац ії ». Мова в же не р озвивається, але й не деград ує. В орган і ч ній будові мови і її структур і, « я к жив и х творіннях духа», може бе з к і нечно відбуватися б і л ьш тонке вдосконаленя мови ». На ць ом у е тап і і стор ії перебувають, зокрема, с учасні європейські мови.

Изображение слайда
10

Слайд 10: Про різноманітну будову людських мов і її вплив на духовний розвиток людства »

Перви н ним і не визначеним поняттям є понят тя «дух у народ у ». « М ова народу є його дух, і дух народу є його мова, і важко уявити собі щось більш тотожне». Мова невід’ємна від людської культури і є найважливішим її компонентом. Людина не може ані мислити, ані розвиватися без мови. « Мова є орган ом, який творить думку». Мова є не продукт ом д і яльност і ( е rg о n ), а д і яльн і ст ю ( е n ег g е i а ). Мова являє пост ій но оновлювану р о боту духу, спрямовану на т е, щоб зробити артикул ьований звук при датним для в и ражен н я думки. В дійсному сенсі п і д мовою можн а розуміти т і льк и всю с у купн і сть акт і в мовленнєвої д і яльност і.

Изображение слайда
11

Слайд 11: Зовнішня і внутрішня форма мови

Мова складається з матерії (субстанції) і форми. «Дійсна матерія мови – це, з одного боку, звук взагалі, а з другого – сукупність чуттєвих вражень і мимовільних рухів духу, що передують утворенню поняття, яке здійснюється з допомогою мови». Говорити щось про мовну матерію, абстрагувавшись від форми, неможливо. Мовна форма не з водит ь ся до зовнішньої, звуково ї форм и. Щ е б і льше значен ня м ає внутр ішня форма мови, яка членує «чу ттєві в раження і мимовільні порухи дух у ». Внутр ішня форма, специф і ч на для к ожної мови, проявля є т ь ся я к у член уванні світу у сфері лексики, так і в систем і граматич н их категор і й. Напри клад, «понят тя способу » набуло справжнього р озвитку в д авньогрецькій, тод і я к в санскрит і « залишилося явно недор о зви нути м». У зв’ язку з внутр іш н ьою формо ю порушено проблему, яка п і з ніш е почала т лумачитися я к відмінність між значен ням і см и сл ом слова. «Слово – не е кв і валент чу ттєво сприйманого предмета, а е кв і валент того, як ві н б ув осм и слен ий мовнотворчим актом у конкретн и й момент творення слова: так, в санскрит і, де слона наз и вают ь то таким, який дв ічі п ’ є, то двозубим, то одноруким, кожного разу розум і ють один і то й самий предмет, тр ьо м а словами позначені три р ізні понят т я. М ова репрезентує не сам і предмет и, а вс ього лиш е понят т я пр о них».

Изображение слайда
12

Слайд 12: Питання про мовні картини світу

Спростовує ідею пр о т е, щ о уявлення людини про світ незалежні від її мови. Р ізне член ування світу р із н и ми мовами «в и являєт ь ся при зіставленні простого слова з прост и м понят тя м... Безу м овно, зовсім не байдуже, чи використовує одна мова описові засоби там, де інша мова в и ража є це одним словом, без звертанн я до граматич н и х форм…». «М ис лен ня не просто за лежить від мови загалом,.. до певної межі в оно визначається к о ж ною окремою мовою » ( сформ ульована г і потеза л і нгв і стич ної відносності, яка була висунута, зокрема Б.   Уорфом, і в XX ст.) Мова допомагає людині пізнавати світ, і водночас це пізнання залежить від мови: «… вся мова загалом постає між людиною і природою, що діє на неї і з середини і ззовні... Людина переважно… живе з предметами так, я к ї х п одає їй мова... І к ожна мова окреслює довкола народ у, якому вона належить, к оло, звідки людині дано в и йти лиш е пост і льк и, поск і льк и в он а відразу в ходить в к оло іншої мови ».

Изображение слайда
13

Слайд 13: 4. Натуралістичний напрям у порівняльно-історичному мовознавстві

Август Шлейхер (1821 – 1868 ) – основоположник напряму. Синтезував ідеї Ф. Боппа, деякі ідеї В. фон Гумбольдта (переважно) стадіальні) і положення дарвінізму. « Компенд і й порівняльної граматики і ндо є вропейс ь ких м ов ». «Н і мец ь к а мова ». « Теор і я Дарв і на і наука пр о мову » (1863 р. ) та « Значен ня мови для природної і стор ії людини » (1865 р.) – теоретичні погляди.

Изображение слайда
14

Последний слайд презентации: Основні напрями у мовознавстві ХІХ ст: Основні ідеї А. Шлейхера

Виокремлює два основні періоди (стадії) в історії мови: «доісторичний» (розвиток мови від простого до складного) та «історичний» (розпад мови стосовно звуків і форм). Аналогія мови з живим організмом: і мова, і живий організм розвиваються, ростуть, потім поступово починають старіти, розпадатися. Ч і тке форм улю ван ня понят т я і ндо є вропейс ь ко ї пра мови і визначення її реконструкц ії я к мети компаративн и х досліджень. І стор і ю і ндо є вропейс ь ких ( і будь-яких інших ) м ов по ясн юва в на основ і концепц ії родо відного д е рева. Сформулював принцип и по будови генетич ної класиф і кац ії м ов. Г о л о вн и ми законами р озвитку м ов вважав дарв і н і вс ь к і закон и борь ть б и за існування і природного відбору.

Изображение слайда