Презентация на тему: МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ
Рельєф -
Форми і різновиди рельєфу
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
Планетарний рельєф
ОСОБЛИВОСТІ РЕЛЬЄФУ МАТЕРИКІВ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
Особливості рельєфу Австралії
Продовження особливостей рельєфу Австралії
Особливості рельєфу Африки
Продовження особливостей рельєфу Африки
Особливості рельєфу Південної Америки
Продовження особливостей рельєфу Південної Америки
Особливості рельєфу Північної Америки
Продовження особливостей рельєфу Північної Америки
Особливості рельєфу Євразії
Продовження особливостей рельєфу Євразії
Підводні окраїни материків -
Характерні особливості рівнин і гір
Рівнини -
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
Гори -
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
Відмінність гір за характером рельєфу
Особливості ложа океану
Рельєф океанічний хребтів
Серединно-океанічні хребти -
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
Використана література:
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ
1/31
Средняя оценка: 4.8/5 (всего оценок: 87)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (6065 Кб)
1

Первый слайд презентации: МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ В.Н.КАРАЗІНА ГЕОЛОГО-ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ КАФЕДРА ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ ТА КАРТОГРАФІЇ Геоморфологія

“ ПРИНЦИП ФОРМУВАННЯ ПЛАНЕТАРНОГО РЕЛЬЄФУ ” Виконав: студент ГГФ, ГГ-11 Омелаєнко Юлія Харків 2013

Изображение слайда
2

Слайд 2: Рельєф -

сукупність нерівностей поверхні   суходолу,  дна океанів і морів, різноманітних за обрисами, розмірами, походженням, будовою, віком та історією розвитку. Сукупність форм земної поверхні, які знаходяться на різних стадіях розвитку, у складному поєднанні одна з одною й у взаємозв ' язку з навколишнім середовищем. 2

Изображение слайда
3

Слайд 3: Форми і різновиди рельєфу

Рельєф складається з форм, що сполучаються між собою, — тривимірних тіл, що займають певні обсяги   земної кори. Вони обмежені двомірними ( поверхневими ) елементами, або гранями ( схилами, горизонтальними й субгоризонтальними поверхнями ). Форми можуть бути позитивними, або опуклими ( височини, гори та ін.), і негативними, або ввігнутими ( улоговини,  річкові долини та ін.), простими й складними  — ускладненими другорядними нерівностями. 3

Изображение слайда
4

Слайд 4

В залежності від величини форм розрізняють рельєф декількох порядків : планетарні форми рельєфу ( материкові   виступи і  ложа океанів ), мегарельєф  ( гірські системи, рівнинні країни ), макрорельєф   ( гірські хребти,  міжгірські западини ), мезорельєф   (горби, яри, підводні   каньйони ), кікрорельєф  ( карстові воронки, лунковий або   барханний   рельєф ), нанорельєф  ( термітники,  кротові купки ). 4

Изображение слайда
5

Слайд 5: Планетарний рельєф

Найвища вершина метериків  —гора  Джомолунгма  у  Гімалаях  (8848 м), найнижча відмітка  Дна океану —  Маріанська западина  у Тихому океані  (11 022 м). Середня висота материків 970 м, на них переважають   рівнини  та  низькогір’я   з висотою до 1000 м. Платформенні рівнини займають 64 % площі материків. Середня глибина океанів складає 3 704 м, панують глибини від 3 000 до 6 000 м; на долю  глибоководних западин та  жолобів   припадає лише близько 1,5 % площі океану. 5

Изображение слайда
6

Слайд 6: ОСОБЛИВОСТІ РЕЛЬЄФУ МАТЕРИКІВ

Антарктида  — найвищий  континент Землі, середня висота поверхні континенту над  рівнем моря становить більше 2000 м, а в центрі континенту досягає 4000 метрів. 99,5% поверхні покриває материковий лід товщиною до 4776 м, який піднімається до 4010 м, під яким прихований континентальний рельєф і лише 0,3% ( близько 40 тис. км ²). Східна частина материка лежить на давній Антарктичній платформі з відносно рівною поверхнею, а західна має гірський рельєф і є продовженням Анд Південної Америки. Особливості рельєфу Антарктиди 6

Изображение слайда
7

Слайд 7

Найвища точка материка розташована в гірському масиві Вінсон і має висоту 5140 м. У західній частині є діючі вулкани Еребус (3794 м), Терор та ін. Крижаний покрив Антарктиди давить на земну кору, і вона прогнулася під його масою ( місцями навіть опустилася нижче рівня моря). На материку є поклади руд чорних і кольорових металів, кам’яного вугілля, алмазів. Продовження особливостей рельефу Антарктиди 7

Изображение слайда
8

Слайд 8: Особливості рельєфу Австралії

В основі материка лежить давня   Австралійська платформ а, тому в Австралії переважають невисокі рівнини ( від 200 до 600 м). Рівнинну територію Австралії можна поділити на дві частини : західну і центральну. Західна частина материка піднята, тут простяглися великі плоскогір’я заввишки 400—600 м. Це пов’язано з тим, що західна частина Австралії лежить на піднятті давньої платформи. 8

Изображение слайда
9

Слайд 9: Продовження особливостей рельєфу Австралії

Центральна частина материка — велика Центральна низовина, розташована у прогині Австралійської платформ и і вкрита потужним шаром осадових порід. Висота низовини не перевищує 100 м, а місцями вона лежить нижче рівня океану. Гори   в Австралії розташовані на сході. Це Великий Вододільний хребет, максимальна висота — 2228 м (г. Косцюшко). Природні ресурси   Австралії є багатими : родовища вугілля, поліметалічних руд, міді, золота, великі поклади високоякісних залізних руд, нафти, природного газу та різноманітної природної сировини. 9

Изображение слайда
10

Слайд 10: Особливості рельєфу Африки

В Африці переважають високі рівнини — плоскогір’я і плато. Низовин мало, вони розташовані вздовж узбереж океанів і морів. Переважання високих рівнин пов’язане з тим, що в основі материка лежить давня Африкано-Аравійська платфор ма. Гори, що тут були в далекому минулому, зруйнувалися, утворивши вирівняні поверхні. Під впливом внутрішніх сил Землі вони були розбиті на величезні окремі блоки, що зазнавали вертикальних рухів. На півночі й заході Африки переважають висоти до 1000 м; цю частину материка називають  Низькою Африкою. У далекому минулому ця територія часто заливалася морем. На сході й півдні материка переважають висоти понад 1000 м, тому цю частину називають  Високою Африкою. Ця територія в далекому минулому зазнавала грандіозних переміщень. 10

Изображение слайда
11

Слайд 11: Продовження особливостей рельєфу Африки

У деяких місцях земна кора піднялася на велику висоту, утворивши високі плоскогір’я і нагір’я ( Східно­африканське, Ефіопське ) ; інші ділянки земної кори, навпаки, опустилися, утворивши грабени, що представлені в рель­єфі улоговинами ( Конґо, Калахарі та ін.). Унаслідок активних вертикальних рухів земної кори утворилися глибинні розлом и, уздовж яких сформувалися вулкани ( наприклад Кіліманджаро ). На північному заході Африки розташовані єдині молоді гори — Атла с. Вони простягнулися з південного заходу на північний схід, середня висота 2000—3000 м, найвища точка — гора Тубкаль (4165 м). У Південній Африці розташовані Драконові й Капські гори. Східні схили Драконових гір нагадують гігантські сходи, ці гори фактично є підняттям платформи. Найвища точка розташована на висоті 3482 м. Капські гори (на крайньому півдні материка) — це низькі складчасто-брилові гори герцинського віку, максимальна висота 2300 м. 11

Изображение слайда
12

Слайд 12: Особливості рельєфу Південної Америки

За характером геологічної будови й особливостями сучасного рельєфу Південна Америка поділена на дві частини: на сході — древня докембрійська Південно-Американська платформа на заході — складчастий пояс Анд. Східна частина  — рівнинна; тут представлені низовини, височини та плоскогір’я, не має різких коливань висот. Це пов’язано з тим, що територія лежить на давній Південно­американській платформі. Височини та низовини займають на материку приблизно однакову площу. На щитах — виступах кристалічного фундаменту платформи — розташовані Бразильське і Ґвіанське плоскогір’я, рельєф яких є досить різноманітним. Розломи земної кори розбили їх на окремі масиви. Бразильське плоскогір’я (2890 м) трохи нижче за Ґвіанське (3014 м). У прогинах давньої платформи лежать низовини — Амазонська й Оринокська (на півночі), Ла-Платська (на півдні). Це плоскі, часто заболочені території заввишки 100—200 м. 12

Изображение слайда
13

Слайд 13: Продовження особливостей рельєфу Південної Америки

Західна частина  материка представлена гірською системою Анд. Це найдовша гірська система планети. Середня висота — від 2000 до 4000 м, максимальна — гора Аконкаґуа — 6960 м. Анди розташовані на заході Південної Америки, вони тягнуться паралельними хребтами вздовж тихоокеанського узбережжя. Рельєф західної частини материка — результат взаємодії кількох літосферних плит, на межах яких відбуваються горотворні рухи. Формування Анд триває й дотепер. 13

Изображение слайда
14

Слайд 14: Особливості рельєфу Північної Америки

За характером геологічної будови й особливостями сучасного рельєфу Південна Америка поділена на дві частини : на сході  — древня докембрійська   Південно-Америкнська платформа ; на заході  — складчастий пояс Анд. На півдні материка сформувалася молода платформа. Фундамент її має   палеозойський   вік і занурений під товщу осадових відкладів. Тут, навколо   Мексиканської затоки, а також на узбережжі Атлантичного океану виникли великі низовини :  Примексиканська   і   Приатлантична. Загальну рівнинність на сході Північної Америки дещо порушують давні   Аппалачські гори. Складкоутворення відбувалося тут іще в  каледонський   і   герцинський   періоди. Протягом тривалого часу Аппалачі руйнувалися. Нині це дуже згладжені й невисокі гори. 14

Изображение слайда
15

Слайд 15: Продовження особливостей рельєфу Північної Америки

Найбільша область складчастості виникла на заході материка. Саме тут виникли  Кордильєри  — одна з найвеличніших гірських систем земної кулі. Найвища її вершина — гора Мак-Кінлі сягає висоти 6 193 м. В широкій системі меридіональних гірських хребтів виділяють дві основні гілки: західна – власне Кордильєри і східна –  Скелясті гори  (найвища вершина – гора Елберт  – 4 399 м). Ці дві смуги гір розділені високими плато, нагір’ями, тектонічними впадинами й розломами.  Утворення Кордильєр, як і Анд, безпосередньо пов'язане з формуванням западини Тихого океану. Тут, на заході Америки, Тихоокеанська літосферна плита занурюється під материкову, зминаючи її у величезні складки. Численні розломи на дні Тихого океану продовжуються в хребтах Кордильєр. З ними зв'язані виверження вулканів і руйнівні землетруси, що відбуваються тут і донині. Найбільші вулкани — Покатепетель і Орісаба  (найвищий на континенті — 5 700 м). 15

Изображение слайда
16

Слайд 16: Особливості рельєфу Євразії

Євразія значно вища за інші материки (крім Антарктиди); на її території розташовані найвищі гірські системи планети — Гімалаї, Кунь-Лунь, Гіндукуш, Памір. Рівнини Євразії відрізняються великими розмірами, їх набагато більше, ніж на інших материках. У Євразії найбільша амплітуда висот ( г. Джомолунґма, 8848 м — западина Мертвого моря, 395 м). На відміну від інших материків, гори в Євразії розташовані не лише по окраїнах, але й у центрі. Виділяють два величезні гірські пояси: Тихоокеанський (найбільш рухливий) на сході та Альпійсько-Гімалайський на півдні й заході. 16

Изображение слайда
17

Слайд 17: Продовження особливостей рельєфу Євразії

Рельєф Євразії формувався у межах кількох давніх платформ, що з’єднувалися складчастими поясами різного віку. Євразійська літосферна плита має у своєму складі давні платформи: Сибірську, Китайську, Східноєвропейську, Аравійську та Індостанську, на яких розташовані різні за висотою великі рівнини (від низовин до плоскогір’їв). Між давніми платформами виникли області складчастості, що злилися у величезні гірські пояси і з’єднали платформи в єдине ціле. Зараз активні горотворні процеси відбуваються на сході Євразії, на стику Тихоокеанської і Євразійської літосферних плит. Тут багато вулканів, часто відбуваються землетруси, як на суходолі, так і в океані. Гімалаї 17

Изображение слайда
18

Слайд 18: Підводні окраїни материків -

периферійна частина материка, перекрита водами океану, що за геологічною будовою і рельєфом являє собою продовження прилеглої частини суходолу. Поділяється на шельф, материковий схил і материкове підніжжя, яке межує з ложем океану. 18

Изображение слайда
19

Слайд 19: Характерні особливості рівнин і гір

19

Изображение слайда
20

Слайд 20: Рівнини -

це ділянки поверхні, що характеризуються незначними коливаннями висот та малим ухилом. Коливання висот у їхніх межах не перевищує 200 м, а ухили менше 5°. Рівнини займають більшу частину суходолу – майже 2/3 його площі. Рівнини розташовані на платформах, які мають у своїй будові два поверхи. Нижній – кристалічний фундамент, складений з твердих магматичних та метаморфічних порід. Верхній поверх – осадовий чохол, який сформувався в наслідок руйнування фундаменту, або накопиченню товщ порід на дні моря, яке в давні часи заливало платформу. 20

Изображение слайда
21

Слайд 21

Рівнини   розрізняють за кількома ознаками : за абсолютною висотою, за утворенням та за характером поверхні. Рівнини формуються по-різному. Залежно від цього їх поділяють на первинні і вторинні.   Первинні рівнини є колишніми ділянками морського дна, які піднялися і стали суходолом внаслідок вікових вертикальних рухів літосфери. Їх поверхня вирівняна і складена морськими відкладами. Вторинні рівнини виникли на місці давніх гір, які зазнавали руйнування протягом сотень мільйонів років. Якщо дослідити будову земної кори під ними, то на певних глибинах можна знайти складки – залишки колишніх гір. 21

Изображение слайда
22

Слайд 22: Гори -

це великі ділянки земної поверхні, високо підняті над рівнем моря, які характеризуються різким коливанням висот. У горах чергуються стрімко підняті гірські хребти з глибокими міжгірськими улоговинами. Рельєф гір формується в результаті активної дії внутрішніх процесів, з наступним ускладненням його зовнішніми процесами. Гори займають трохи більше 1/3 площі суходолу й виникають на межах літосферних плит у поясах складчастості. Вони, як правило, являють собою не окремі стрімкі підняття поверхні, а великі ланцюги гірських хребтів. Як і рівнини, гори розрізняють за абсолютною висотою, за утворенням та за характером рельєфу. 22

Изображение слайда
23

Слайд 23

Низькими вважають гори, висота яких не перевищує 1000 м. Вони, як правило мають порослі лісом достатньо пологі схили. Висота середніх гір коливається в межах від 1000 м до 2000 м над рівнем моря. Їхні вершини рідко вкриті снігом, а схили також достатньо пологі. Вершини високих гір сягають висоти понад 2000 м. Їх схили стрімкі, а вершини гострі, безлісі, протягом року вкриті снігом та льодом. Утворення гір – процес дуже тривалий. Тому проходять десятки мільйонів років перед тим, як сформуються гори. За походженням розрізняють гори складчасті, вулканічні та складчасто-брилові. Утворення гір пов’язане з їх віком. 23

Изображение слайда
24

Слайд 24

Складчасті гори   виникають на краях літосферних плит під час їх зсування. При цьому товщі осадових гірських порід, які накопичилися у давньому морі, зминаються в складки. Тому серед них часто знаходять скам’янілі рештки морських організмів, нині підняті на значну висоту. Складчасті гори, як правило високі, а за віком молоді. Вулканічні гори   являють собою конуси діючих чи згаслих вулканів, складених з лави та твердих продуктів виверження. Вулканічні гори також є молодими. Складчато-брилові гори виникли на ділянках земної кори, де в далекому минулому вже здіймались складчасті гори. Давні гори з часом зруйнувалися і поступово перетворилися на горбисту рівнину. Земна кора там втратила пластичність і набула стійкості. І коли знову відбувалися горотворчі процеси, товщі порід розкололися на брили. 24

Изображение слайда
25

Слайд 25: Відмінність гір за характером рельєфу

Бувають гори з високогірним, середньогірним та низькогірним рельєфом. Високогірний рельєф притаманних переважно молодим складчастим горам: Альпам, Кавказу, Гімалаям, Андам та іншим. Для нього характерні круті схили, глибокі міжгірські улоговини, гострі й оголені шпилясті вершини та гребені, пориті діяльністю льодовиків. Середьногірний рельєф характеризується згладженими вершинами гірських хребтів, нерідко навіть з вирівняними ділянками. Міжгірські улоговини неглибокі. Це типовий рельєф Українських Карпат. Низькогірний рельєф переважає у давніх складчасто-брилових горах. Його характерними рисами є переважно м'які абрисами схилів та плоскі вершини гір. Таким є рельєф Уральських гір. 25

Изображение слайда
26

Слайд 26: Особливості ложа океану

Ложе океану — найбільша планетарна мегаструктура, що представляє все океанічне дно, обмежене активними і пасивними континентальними околицями. Відповідає області поширення земної кори океанічного типу. Включає найбільші форми   рельєфу :  серединно-океанічні хребти,  глибоководні улоговини,  жолоби океанічні, підводні гори і хребти. Однією з особливістей будови океанського ложа є так звані   зони розломів.  Це вузькі і надзвичайно довгі смуги складно роздробленого дна: то круті скидові уступи, то гребені і жолоби, то просто складно роз­членований рельєф. Вони простягаються на сотні і тисячі кілометрів. Зони розлому свідчать про те, що колись окремі брили або плити зміща­лися одна відносно одної ; у результаті в земній корі утворилися шви. 26

Изображение слайда
27

Слайд 27: Рельєф океанічний хребтів

Океані́чні хребти ́  — лінійно-довгасті підняття, розташовані на дні   океанів, протяжністю в тисячі км і шириною в сотні тис. км. Висота становить звичайно 1—3 км. Особливо виділяється система серединно-океанічних хребтів загальною протяжністю близько 60 000 км. Окремі вершини їх підіймаються над рівнем океану з утворенням вулканічних островів. 27

Изображение слайда
28

Слайд 28: Серединно-океанічні хребти -

один із головних елементів рельєфу й геологічної структури дна Світового океану. Простежується у вигляді планетарної системи пов'язаних між собою гірських споруд на дні всіх океанів. Загальна протяжність - понад 60 тис. км. Відносна висота - 2-3 тис. м, ширина - 250-450 км (до 1000 м). Характерна риса рельєфу - рифтова долина (западина з крутими стінками, приурочена до розломів розтягування, що йдуть уздовж осі хребтів ), яку обрамляють рифтові хребти, поперечні розломи, а також великі вулканічні масиви. 28

Изображение слайда
29

Слайд 29

Серединно-океанічним хребтам властива висока сейсмічність, тектонічна активність, інтенсивний вулканізм і підвищені потоки тепла з надр Землі. Підводну систему рифтів можна розглядати як новоутворення на дні океанів, пов'язані з підняттям магми з верхньої мантії. У формуванні рельєфу хребтів велика роль належить розломній тектонічній діяльності. Серединноокеанічні хребти розчленовані поперечними трансформними розломами на окремі сегменти, що зміщені на сотні кілометрів і представлені у рельєфі підводними горстами і грабенами. Вивчення океанічних хребтів має велике практичне значення для пошуків корисних копалин, судноплавства тощо. 29

Изображение слайда
30

Слайд 30: Використана література:

навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Тетяна Сергіївна Павловська; за ред. проф. І.П. Ковальчука. - Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. - 284 с. Свинко Й. М., Сивий М. Я. Геологія: Підручник. - К.: Либідь, 2003. - 480 с. Физическая география материков и океанов. Под ред. А.М.Рябчикова, М.,1988. http://uk.wikipedia.org http://www.geoglobus.ru http://subject.com.ua http://ukrmap.su 30

Изображение слайда
31

Последний слайд презентации: МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

Дякую за увагу ! 31

Изображение слайда