Презентация на тему: МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
План
СКАРГИ ХВОРОГО
АНАМНЕЗ.
ОГЛЯД ХВОРОГО.
Розрізняють активне, пасивне та вимушене положення.
Дослідження у вертикальному положенні
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
Дослідження ходи.
Місцевий огляд
Огляд кінцівок
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
ПАЛЬПАЦІЯ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
АУСКУЛЬТАЦІЯ.
ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄМУ РУХІВ У СУГЛОБАХ.
Дослідження рухомості верхньої кінцівки.
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
Зовнішня - внутрішня ротація плеча при зігнутому лікті - 40-60/0/95
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
Дослідження рухомості нижньої кінцівки.
Відведення - приведення 50/0/40
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
КЛІНІЧНІ ВИМІРЮВАННЯ ДОВЖИНИ КІНЦІВОК.
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
Вимірювання окружності сегментів кінцівок та суглобів.
ДОСЛІДЖЕННЯ М’ЯЗЕВОЇ СИЛИ.
МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ
Дякуємо за увагу!
1/42
Средняя оценка: 4.5/5 (всего оценок: 20)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (49272 Кб)
1

Первый слайд презентации: МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

Изображение слайда
2

Слайд 2: План

- з’ясування скарг хворого; - анамнез захворювання (травми); - анамнез життя; - огляд хворого; - пальпація; - визначення обсягу рухів в суглобах - активних (виконує сам хворий) та пасивних ( виконуються лікарем, який досліджує); - визначення сили м’язів; - вимірювань; - визначення функції суглобів.

Изображение слайда
3

Слайд 3: СКАРГИ ХВОРОГО

Вислуховуючи уважно скарги хворого, необхідно відділити головне від другорядного. Наявність болю є сигналом, який сповіщає про загрозу чи наявність захворювання. В ортопедичній практиці хворий не завжди може точно вказати, що більше його турбує, тому, що зміни при поєднанні різних деформацій можуть мати неоднакову ступінь прояву. Визначаються захворювання, при яких вторинні зміни більше турбують хворого, ніж основне і хворий звертає увагу лікаря на них. При множинних пошкодженнях хворі не рідко скаржаться не на найтяжче пошкодження, а на найбільш болісне. Неурахування цього фактору з боку лікаря і недостатньо повне дослідження хворого можуть привести до тяжких наслідків.

Изображение слайда
4

Слайд 4: АНАМНЕЗ

Збираючи анамнез вдається отримати велику кількість дуже важливих фактів, які мають безпосереднє відношення до захворювання і характеризуть самого хворого. Шляхом розпитування лікар отримує уявлення про особистість хворого і відомості щодо перенесених ним захворювань, умов життя та праці. Також, при можливості, потрібно з’ясувати: - Анамнез при запальних захворюваннях. - Анамнез при дистрофічних процесах. - Анамнез при травматичних ураженнях.

Изображение слайда
5

Слайд 5: ОГЛЯД ХВОРОГО

Огляд ортопедо-травматологічного хворого підпорядкований загально-клінічним вимогам, що до даного способу обстеження (кімнатна температура, достатнє освітлення, пацієнт повинний бути роздягненим і т.п), а також має свою специфіку. Пацієнт повинен бути оглянут як у спокої, так і при рухах, стоячи, сидячи та лежачи. При огляді визначають зріст, пропорції тулуба та кінцівок, поставу, ходу, оцінюють положення пацієнта та даного сегмента тіла.

Изображение слайда
6

Слайд 6: Розрізняють активне, пасивне та вимушене положення

Під активним розуміють положення, яке хворий приймає за власною ініціативою, здійснювати звичайні рухи хворою кінцівкою. Пасивне, коли хворий не має можливості прийняти те чи інше положення тіла (кінцівки) і вказує на важкость захворювання чи пошкодження. Вимушені положення зумовлене наступними чинниками: - болем - морфологічними змінами в тканинах - патологічні установки

Изображение слайда
7

Слайд 7: Дослідження у вертикальному положенні

При огляді звертають увагу на положення тулуба, кінцівок і голови по відношенню до орієнтовних площин, тобто визначають поставу Постава - вироблене в процесі життєдіяльності ортостатичне, вертикальне в спокої, положення тіла у просторі при обов’язковому збереженні фізіологічних вигинів хребта, симетричному розташуванні голови, надпліч, верхніх та нижніх кінцівок в горизонтальному положенні таза

Изображение слайда
8

Слайд 8

При дослідженні постави звертають увагу на форму спини. Патологічні постави: 1. Плоска спина. 2. Сутула спина. 3. Кругловигнута спина. 4. Сколіотична постава.

Изображение слайда
9

Слайд 9: Дослідження ходи

Кульгавість є порушення ходи, яка викликає зміни ритму руху внаслідок вертикального розгойдування тіла. Розрізняють: - Збережливу (больову, щадну) кульгавість. - Незберезлива кульгавість. Виділяють наступні типові розлади ходи: качина хода підстрибуюча хода пірнаюча хода паралітична хода спастична хода

Изображение слайда
10

Слайд 10: Місцевий огляд

Огляд починають з шкірних покровів та слизових. Визначають зміни кольору, забарвлення від крововиливів, їх локалізацію та розповсюдження. З цією метою призводять обережне, тимчасове зняття транспортної імобілізації, часткове чи повне оголення пацієнта. При огляді шкіри необхідно звертати увагу на характер запальної реакції на шляхах лимфатичних судин, вен, сухожилків, епідермальні пухірці (фліктени) при набряку м’яких тканин, гематоми, кровопідтік, на подряпини, рани, нориці, рубці та ін. При набряках та припухлостях звертається увага на зникнення та появу шкірних зморшок і складок, на напругу шкіри, її збліднення та появу сітки венозних судин.

Изображение слайда
11

Слайд 11: Огляд кінцівок

Спочатку визначають грубі зміни, які порушують будову всієї кінцівки, потім здійснюють огляд пошкодженої ділянки і завершують огляд вивченням змін у вище- та нижчерозташованих відділах, визначаючи при цьому стан м"язів і характер компенсаторних змін. До розряду грубих порушень відносяться: 1) патологічні установки в суглобах; 2) зміни нормальної вісі ; 3) порушення взаємовідношення суглобових відділів

Изображение слайда
12

Слайд 12

Вісі нормальних кінцівок визначаються за допомогою допоміжних ліній проведених у фронтальній площині при правильному (фізіологічному) положенні їх. Вісь нижньої кінцівки (клінічна) проходить крізь передню верхню вість здухвинної кістки (spina iliaca anterior superior), внутрішній край надколінка та перший міжпальцьовий проміжок. Вісь верхньої кінцівки проходить крізь голівку плечової кістки, голівку променевої кістки та голівку ліктьової кістки. Зміни нормальної вісі кінцівки з’являються при бічних викривленнях, які виникають в ділянці суглоба чи на протязі діафізу. При зміщенні сегментів(у) кінцівки назовні від вісі і відкритому досередини куті деформацій, виникає варусна деформація ( О-подібна)-мал.5а. При зміщенні сегментів(у) досередини від вісі кінцівки і відкритому куті між сегментами назовні виникає вальгусна деформація (Х-подібна)

Изображение слайда
13

Слайд 13: ПАЛЬПАЦІЯ

Пальпація використовується для загального обстеження хворого та вивчення місцевого ураження. При обстеженні лікар контролює пальпацію оглядом. Пальпація проводиться устані спокою та при рухах.Пальпація розпізнавальних орієнтирів сегментів виконується в певній послідовності – зверху вниз та симетрично. При місцевому обстеженні можливо визначити низку важливих даних. Зміни місцевої температури Місцева болючість Стан шкірних покривів ( Симптом Александрова) Пальпаторне визначення положення суглобових кінців та окремих кісткових виступів.

Изображение слайда
14

Слайд 14

Для визначення правильних анатомічних співвідношень в суглобах існують основні пізнавальні точки і лінії: трикутник Гюнтера, лінія Гюнтера, Маркса для діагностики ушкоджень в ліктьовому суглобі; трикутник Бріана, лінія Шемакера, Розер – Нелатона для діагностики ушкоджень в кульшовому суглобі. Трикутник Гюнтера Лінія Гюнтера

Изображение слайда
15

Слайд 15

Лінія Маркса Трикутник Бріана Лінія Розер-Нелатона

Изображение слайда
16

Слайд 16

Лінія Шемакера зміщенні великого вертлюга краніально, лінія Шемакера

Изображение слайда
17

Слайд 17

5. Визначення стану сухожилків, слизових сумок, периферичних нервів 6. Визначення наявності синовііту, гемартрозу. При натискнні на надколінник Після припинення тиску на надколінник 7. Визначення патогномонічних (специфічних) симптомів пошкоджень структур опорно-рухового апарату. 8. Пальпація під час оперативних втручань.

Изображение слайда
18

Слайд 18: АУСКУЛЬТАЦІЯ

Аускультація при дослідженні системи опори та руху має обмежене використання. Дослідження проводиться під час пасивних рухів периферичного сегмента кінцівки. В нормі рухи в суглобах дітей та осіб молодого віку не мають звуків. У дорослих середнього та старшого віку визначається незначне ніжне скрипіння. Можна відчути на дотик патологічний хрускіт.

Изображение слайда
19

Слайд 19: ВИЗНАЧЕННЯ ОБ’ЄМУ РУХІВ У СУГЛОБАХ

Вимірювання рухів хребта. Виміри рухомості за методом Schober. В грудному відділі хребта відмічають остистий відросток C7 хребця. Другу точку розташовують на остистому відростку хребця, який розташований на 30 см у каудальному напрямку від першої точки (мал.10а). При нахилі вперед нормального хребта ця відстань збільшується на 8 см

Изображение слайда
20

Слайд 20: Дослідження рухомості верхньої кінцівки

Визначення рухів у плечовому поясі. Відведення - приведення руки во фронтальній площині – 180/ 0 /20 – 40/ (відведення більше 90 здійснюється при приєднанні зовнішньої ротації та ковзання лопатки)

Изображение слайда
21

Слайд 21

Розгинання - згинання (екстензія - флексія) сагітальній площині – 40/0/150-170 (кінцеве згинання здійснюється з приєднанням обертального руху руки та ковзання лопатки)

Изображение слайда
22

Слайд 22: Зовнішня - внутрішня ротація плеча при зігнутому лікті - 40-60/0/95

Відведення – приведення в горизонтальній (трансверзальній) площині – 90/0/45

Изображение слайда
23

Слайд 23

Визначення рухів у ліктьовому суглобі.

Изображение слайда
24

Слайд 24

У променево – ліктьовому суглобі пронація - супінація 80 - 90/0 /80 - 90.

Изображение слайда
25

Слайд 25

Радіальне - ульнарне відведення 20 /0/30, амплітуда - 50

Изображение слайда
26

Слайд 26: Дослідження рухомості нижньої кінцівки

Визначення рухів у кульшовому суглобі. Розгинання - згинання - 10 /0/130

Изображение слайда
27

Слайд 27: Відведення - приведення 50/0/40

Изображение слайда
28

Слайд 28

Зовнішня ротація - внутрішня ротація 50/0/50

Изображение слайда
29

Слайд 29

Визначення рухів у колінному суглобі. Рухи досліджують у лежачому положенні. При торканні підколінної поверхні з горизонтальною площиною колінний суглоб може бути пасивно перерозігнутий так, що п"ятка підіймається над поверхнею на 5 - 10 см. При крайньому згинанні можливе торкання п’ятки до сідниці. Екстензія - флєксія – 5/0/140

Изображение слайда
30

Слайд 30

Визначення рухів у гомілково - ступневому суглобі. Вихідне нейтральне положення - стопа по відношенню до гомілки розташована під прямим кутом, як при стоянні. Вимірювання проводять при розслабленому ахіловому сухожилку, для чого треба зігнути колінний суглоб. Гомілково - ступневий суглоб - шарнірне сполучення. При підошвовому згинанні в ньому можливі незначні ротація та обмежені бокові зсовування в дуже малому об"ємі, які неможливо виміряти. У положенні тильного згинання блок таранної кістки повністю фіксований у вилці, утвореною кісточками, внаслідок чого бокові зсування та ротація блока таранної кістки повністю неможливі. Екстензія (тильне згинання) – флексія(подошвове згинання) - 20-30/0/40-50

Изображение слайда
31

Слайд 31

Изображение слайда
32

Слайд 32

Дослідження загальної рухомості у тарзальних та тарзо-мета-тарзальних суглобах. Хворий в положенні на спині. Нога розігнута у колінному суглобі. Гомілку утримують над гомілково-ступневим суглобом. При повній свободі рухів у всіх суглобах стопу встановлюють у положення крайньої аддукції та супінації (інверсії), а потім переводять у положення абдукції та пронації (еверсії). Аддукція - (0 - 45) і супінація - (0-35 ) Абдукція - (0 - 30 ), пронація - (0 - 15 )

Изображение слайда
33

Слайд 33: КЛІНІЧНІ ВИМІРЮВАННЯ ДОВЖИНИ КІНЦІВОК

Для правильного вимірювання довжини кінцівок необхідно притримуватися певних умов: а) вимірювання повинно бути порівняльним (вимірюється здорова та ураженої кінцівки); б) розпізнавальними точками для вимірювання повинні бути симетричні кісткові виступи. Попередній етап вимірювання - визначення вісі кінцівки (див. вище). Вимірювання проводиться за допомогою сантиметрової стрічки, яка вкладається здостатнім натягом між кістковими виступами.

Изображение слайда
34

Слайд 34

Вимірювання довжини нижньої кінцівки Для вимірювання кінцівкам необхідно надати симетричну установку. Для ніг - це положення, паралельне довгій вісі тіла, яке вони займають при вільному вертикальному положенні (нейтральне положення). У положенні на спині передні верхні ості здухвинних кісток повинні розташовуватись перпендикулярно вісі тіла і знаходитись на однаковому рівні від горизонтальної площини Величина зміщення крил таза визначається відстанню від мечеподібноговідростка грудини до передніх верхніх остей таза (на передній поверхні) та від остистого відростка одного з хребців та задніх верхніх остей.

Изображение слайда
35

Слайд 35

Відносна довжина нижньої кінцівки визначається відстанню від передньої верхньої ості здухвинної кістки до верхівки медіальної кісточки гомілки Анатомічна (абсолютна) довжина сегментів : стегно – відстань від верхівки великого вертлюга до щілини колінного суглоба

Изображение слайда
36

Слайд 36

Гомілка – відстань від щілини колінного суглоба до верхівки зовнішньої кісточки

Изображение слайда
37

Слайд 37

Вимірювання довжини верхньої кінцівки При вимірюванні руки розташовуються паралельно тулубу з однаковим рівнем стояння нижніх кутів чи акроміальних виростків лопатки. Ширина надпліччя вимірюється від зовнішнього краю акроміона до краю вирізки рукоятки грудини

Изображение слайда
38

Слайд 38

Відносна-довжина верхньої кінцівки визначається від акроміально-ключичного сполучення до верхівки шилоподібного відростка променевої кістки Анатомічна (абсолютна ) довжина сегментів: плече - відстань від великого горбика плечової кіски до зовнішнього виростка тієї ж кістки Передпліччя - відстань від верхівки ліктьового відростка до верхівки шилоподібного відростка ліктьової кістки

Изображение слайда
39

Слайд 39: Вимірювання окружності сегментів кінцівок та суглобів

При атрофії м’язів, випоту в суглобі, набряку вимірювання окружності як ураженої, так і здорової кінцівок дозволяють слідкувати за їх динамікою. Окружність сегмента кінцівки вимірюється на симетричних ділянках на певній відстані від кісткових виступів : наприклад, окружність правого стегна на 20 см проксимальніше суглобової щілини колінного суглоба - 52 см (мал. 35),окружність лівого стегна на тім же рівні - 50 см. Зменшення окружності лівого стегна - 2 см.

Изображение слайда
40

Слайд 40: ДОСЛІДЖЕННЯ М’ЯЗЕВОЇ СИЛИ

Низка деформацій системи опори та руху обумовлена порушенням нормального м’язового синергізму, зниженням чи випадінням функції певних груп м"язів, нерівномірним порушенням м"язової сили. В таких випадках необхідно дослідити м’язову силу кінцівки, без чого неможливо скласти правильний план лікування хворого. Для визначення м’язової сили використовують активні рухи з опором, який здійснює лікар. Розрізняють шість ступенів м’язової сили: 1) 100% - 5 балів - (Н) - нормальна: повний об/єм рухів з подоланням власної ваги кінцівки і зовнішнього опору; 2) 75% - 4 бала -(Д) - добра: повний обсяг рухів з подоланням власної ваги кінцівки і зниженого зовнішнього опору; 3) 50% - 3 бала - (З) - задовільна: повний обсяг рухів з подоланням власної ваги кінцівки; 4) 25% - 2 - (П) - погана: повний обсяг рухів забезпечується із сторонньою допомогою; 5) 5% - 1 - (ДП) - дуже погана: пальпується м’язове скорочення без рухів в суглобі; 6) 0% - 0 - (0) - нульова: повна відсутність функції м’яза. З метою об’єктивного контролю м’язової сили також використовують динамометр, міотонометр.

Изображение слайда
41

Слайд 41

Ткож використовуютьс додаткові методи ослідження, такі як: РЕНТГЕНОЛОГІЧНА ДІАГНОСТИКА. Рентгевівська денситометрія (двофотонна) КОМП’ЮТЕРНА ДІАГНОСТИКА (КТ). МАГНІТНО-РЕЗОНАНСНА ТОМОГРАФІЯ (МРТ-томографія) УЛЬТРАЗВУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ (УЗД). Електроміографія Термографія Лабораторні дослідження.

Изображение слайда
42

Последний слайд презентации: МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ОРТОПЕДО-ТРАВМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ: Дякуємо за увагу!

Изображение слайда