1. Сучасні погляди на перинатальний розвиток дитини. 2. Погляди на вагітність в різних культурах 3. Характеристика перинатального періоду розвитку плоду.
Шведський фотограф Леннарт Нільсон зробив свої перші унікальні світлини ще в 1965 році. Десять років життя він потратив на те, щоб зняти на плівку еволюцію ембріона від зачаття до народження.
Сперматозоїд в складках слизової оболонки маточних труб рухається назустріч яйцеклітині.
Яйцеклітина
Чи відбудеться зустріч
Стінки фалопієвої труби
Два сперматозоїди контактують з оболонкою яйцеклітини. Ферменти, які є в головці сперматозоїдів, розчиняють оболонку яйцеклітини, але тільки генетичний матеріал одного сперматозоїда приймає участь в заплідненні.
Один з 200 міліонів батьківських сперматозоїдів, прориває оболонку яйцеклітини, буквально вливається в ню...
40 днів. Зовнішні клітини зародка зрослися з рихлою поверхнею матки і утворюють плаценту, чи дитяче місце. Це губчатий кусок тіла служить людині в перші дев ’ ять місяців її життя і легенями, і шлунком, і печінкою, і ниркою...
Вісім тижнів. Швидкоростучий ембріон добре захищений в утробі мами. За допомогою електронного мікроскопу Нільсон зміг збільшити зображення в сотні тисяч разів.
10 тижнів. Повіки вже напіввідкри-ті. Протягом декількох днів вони сформуються повністю.
18 тижнів. Ріст 14 см. Зародок тепер може сприймати звуки з зовнішнього світу.
20-тижневий плід в материнсь-кій утробі смокче пальчик
6 місяців. Попереду ще вісім-десять безтурботних тижнів, але немовлятку вже тісно в матці, та воно готується покинути її. Повертається вниз головою - так зручніше вибиратися...
36 тижнів. Через 4 тижні дитина побачить цей світ.
Перинатальний розвиток — дородовий, утробний розвиток індивіда, під час якого відбувається розгортання успадкованого ним потенціалу.
Даний період життя людини являє собою унікальну можливість для проведення ранньої профілактики психологічних, емоційних та фізичних відхилень в подальшому житті людини. Вагітність можна вважати першим екологічним становленням людської істоти, а матку - першим екологічним середовищем.
На жаль, цей важливий факт приймає невелика кількість фахівців, які вважають матку просто анатомічним органом, призначеним для формування тіла дитини, та не усвідомлюють небезпеки для ненародженої дитини піддатися " токсичному забрудненню" під впливом несприятливої психологічної і соціальної ситуації.
Діалог між ненародженою дитиною, мамою та батьком створює первинне духовне єднання, яке, в свою чергу, сприяє більш явному прояву психофізичного розвитку в майбутньому. Досвід такого первинного духовного єднання має далеко прямуючі наслідки, а саме любов та етична поведінка.
Найбільш хибною була думка, що мозок слугує повною міркою розуму, власного "я" і душі, і що мозок плоду та новонародженого не може забезпечити підтримку пізнавальної, емоційної чи перцептивної діяльності, в тому числі відчуттів задоволення та болю. Нейропсихофізіологи також не підтримали ідею про існування " психіки " у внутрішньоутробному періоді розвитку людини.
А) немовлята пасивні та безпорадні; Б) немовлята не навчаються або не запам ’ ятовують ; В ) немовлята не здатні до виявлення емоцій.
дитина до народження володіє свідомістю, відчуває любов та небезпеку; Психіка дійсно існує уже у плоду поза залежністю від розвитку мозку; Психіка плоду постійно накопичує досвід, отриманий через пам ’ ять та навчання, і сукупність здібностей до отримання знань, і це є скоріше вродженою, а не отриманою властивістю.
дитина до народження володіє свідомістю; реагує на умови оточуючого середовища, виражає свої почуття, проявляє соціальну поведінку по відношенню до близнюка; активно приймає участь через батьків в процесі вивчення музики, читання прози, віршів, засвоєння звуків рідної мови.
Спостереження показують, що плід проявляє людські риси, сприймає як травмуючі, так і радісні ситуації, може спілкуватися телепатично і незалежно від свого віку володіє духовними можливостями. Цей факт, наново відкритий недавно наукою, насправді старезний як світ
В різних давніх культурах вагітність розглядалась винятково як св ’ ященний процес. Чітко розумілось, що ембріон потребує не тільки здорової матеріальної їжі. Різні емоційні та ментальні стани майбутньої мами включають і вольове прагнення, і проникливість, радість, екстаз, піднесенні думки, ідеї, красоту та види мистецтва.
Для стародавніх цивілізацій значущість періоду вагітності була абсолютно непорушною істиною. Єгиптяни, індійці, кельти, африканці, слов'яни і багато інших народів дотримувалися деяких строгих традицій і правил для мам, подружніх пар і суспільства в цілому, які забезпечували дитині якнайкращі умови для перинатального життя і розвитку.
Більше тисячі років тому в Китаї існувала перинатальні клініки, де майбутні матері проводили період вагітності, оточені спокоєм і красою; в руських родинах з настанням вагітності жінка переходила жити із загальної кімнати, де зазвичай мешкала вся велика родина до окремої світлиці, де в молитвах та заняттях рукоділлям готувалася до пологів.
Слов ’ яни вміли вираховувати сприятливий час для зачаття (по календарю, по місяцю, дню). Готувалися до цього завчасно. А коли вагітність наступала, жінку холили та оберігали, вважали обранницею Богів. Вагітна завжди знала стать і ім ’ я майбутньої дитини. Вона розмовляла з «животиком», знайомила його с оточуючим світом, з природою і майбутніми родичами.
Вважалось, що благополуччя родини залежить від “якостей " мами, яка має колосальні можливості для створення своєї дитини.
Вона може закарбувати на дитині різні думки та емоції. Тому вагітній жінці радилось уникати роздратування, негативних, руйнівних емоцій, страху, злості і ненависті. Майбутня мама мала мислити творчо, так щоб зерна її творчих здібностей втілились в дитину.
Перинатальний розвиток дуже важливий етап у розвитку дитини, тому що формується не лише організм дитини, але і психологічна взаємодія дитини і матері, та сприйняття дитиною зовнішнього світу через таку взаємодію.
Як дитина буде в майбутньому сприймати себе, батьків і оточуючий світ залежить від тієї інформації, яку вона запише: 1) від матері – її думки, її відношення і емоційні реакції на різні ситуації, її настрій; 2) свої реакції на зовнішні подразники, адже органи чуття та сприйняття формуються у дитини до 15 тижня вагітності.
Засвоєння інформації відбувається на клітинному та глибинному ментальному рівні. Ні в один період свого подальшого життя вона не розвивається так швидко, як в цей час: за 9 місяців з однієї клітини формується досконалий організм з лише йому притаманними задатками, здібностями, відношенням до зовнішнього світу, та можливістю розвитку.
Тому, виношуючи дитину під серцем, мама може допомогти дитині закласти основу для майбутнього розвитку через певну поведінку, думки, відношення до майбутньої дитини, до батька і т.д. Батьки в цей час повинні усвідомити, що їх уже троє, якщо це перша дитина, і, відповідно, оточити дитину любов’ю, розповідати їй, як вони чекають на неї, розповідати про інших членів родини і про красу оточуючого світу.
В ці 9 місяців жінка повинна забути про проблеми і жити так, ніби вона живе в раю. Не допускати негативних емоцій, а якщо це сталося, пояснити дитині, що це помилкова реакція і розповісти про щось хороше.
Дитина не розуміє, на кого направлена негативна емоція матері. Для дитини є лише вона і мама, отже мама сердиться на неї, і, поступово, в глибинах мозку закладається інформація про свою непотрібність, комплекс вини, бажання довести, що ти не такий, ти кращий і ти ні в чому не винний.
Процес перинатального розвитку на перший погляд може здатися строго визначеною послідовністю передбачуваних подій. Однак кожен плід має певні відмінності в розмірі, масі, відтінку шкіри, будові, темпах розвитку, а також багато інших індивідуальних показників.
Перинатальний розвиток відбувається переважно в напрямку від голови до ніг, від центру тіла до його периферії. Ця тенденція виявляється в розвитку координації рухів і фізичних навичок у немовлят і дошкільників. Спочатку немовлята вчаться керувати рухами очей і голови, потім — руки, а ще через деякий час — ніг.
Спершу плід реагує на будь-які натискання на шкіру неспецифічними, генералізованими (загальними) рухами, в яких бере участь усе тіло. Рухові реакції новонародженого і немовляти стають більш локалізованими і специфічними. Ця тенденція відображає ще один напрям розвитку — від загального до специфічного (навчаючись писати, діти часто допомагають рухам руки всіма частинами тіла, навіть язиком, і тільки через певний час обмежують рухи до роботи кисті і незначних переміщень руки).
З розвитком пов'язані процеси диференціації та інтеграції. В перинатальному періоді відбувається диференціація клітин на окремі спеціалізовані шари. Однак швидко настає їх інтеграція в процесі утворення органів і систем організму. Пізніше, в процесі психічного розвитку дитини, диференціація та інтеграція часто відбуваються одночасно.
Найпростіші психічні явища виникають вже у внутрішньоутробному періоді розвитку дитини. Вони з'являються не в напрямку від зовнішнього до внутрішнього, а навпаки, спочатку прості психічні явища (виникають до народження дитини у процесі взаємодії її задатків і перших зовнішніх впливів, наприклад звукових ).
Потім прості зовнішні дії формуються після народження і керуються уже тими психічними явищами, що виникли раніше, (розвиваються на основі складніших сенсорних контактів із зовнішнім світом, перших практичних дій із предметами тощо).
Отже, загальний психічний розвиток в онтогенезі відбувається не від зовнішнього до внутрішнього, а завжди на основі безперервної взаємодії зовнішнього і внутрішнього.
Оскільки найперші, елементарні психічні (сенсорні) явища починають формуватись у людини наприкінці її перинатального розвитку, психіка майбутнього новонародженого є найпростішою, але вже нерозривною єдністю природного і соціального.
Якщо на плід впливають шкідливі фактори, то передусім страждають його органи і системи, які в цей момент перебувають у так званому критичному періоді — у стані підвищеного поділу клітин і формування органів.
Найнебезпечнішими для організму є такі основні періоди: спермогенез — вихід яйцеклітини із фолікули яєчника, запліднення, занурення заплідненого яйця у слизовий шар матки (7—8 доба запліднення); період формування окремих органів плода і плаценти (3—8 тиждень); диференціація функцій органів і систем плода (20—24-й тиждень); момент народження; період адаптації новонародженої дитини.
оточена музикою - натхненною, духовною і піднесеною мелодійною і гармонійною; Натхненна в релігійному почутті з практичними зразками прощення, любові та милосердя; Зустрічі з людьми з високими моральними якостями, здоровими і прекрасними; захищена від негативних, хвороботворних чи збуджуючих новин; перебувати в молитвах та роздумах.
Отже, ненароджена дитина – чуюча та відчуваюча істота. Для стимулювання життя, яке протікає в лоні материнського організму, на протязі останніх двадцяти років спеціалістами було підготовлено багато музичних програм. Зарубіжними дослідниками було встановлено, що при стимулюванні плоду в мозку збільшується кількість гормонів, які сприяють росту нейронів.
Таких немовлят зазвичай характеризують як дітей, які володіють високими адаптаційними здібностями, соціально-орієнтованих, з випереджаючим фізичним і мовним розвитком.
Основні реакції малюка починають формуватися в утробі матері. В першу чергу, починає освоювати деякі життєві цінності поза залежністю від їх емоційної окраски: приємні чи хворобливі, гармонійні чи тривожні, які вимагають бережливого ставлення чи зневаги.
Материнський організм та психіка - це той світ, у якому малюк живе з моменту зачаття. Він постійно контактує з матір’ю, живлячись разом з нею земною їжею і обмінюючись емоціями та ментальними образами, які чинять на психіку плоду фантастичний вплив, формуючи його характер
Здатність чинити добро чи сіяти зерна зла, співпереживати чи садистично копирсатися в чужих почуттях, любити чи бути черствим всі ці базові установки особистості формуються в перинатальній фазі.
Slide-Share