Презентация на тему: ІНДЗ на тему : “ Альбер Камю.Проблема абсурду у філософії ”

ІНДЗ на тему : “ Альбер Камю.Проблема абсурду у філософії ”
ПЛАН
Початок життєвого шляху
Громадська і письменницька діяльність
Франція і Друга світова війна
Світоглядна і творча кризи
У 1957 році Альбер Камю одержав Нобелівську премію за свою літературну творчість
СМЕРТЬ ФІЛОСОФА
Таким він залишився в пам ’ яті рідних та друзів…
Вихідний принцип філософії А. Камю
Внесок Камю для Франції
Що ж робить екзистенціалізм з точки зору філософії ?!
Погляди як екзистенціоліста
АЛЬБЕР КАМЮ (1913 – 1960)
ІНДЗ на тему : “ Альбер Камю.Проблема абсурду у філософії ”
Проблеми які розкриває Альбер Камю у своїй творчості
“ буття може виявити себе тільки в становленні, становлення ж ніщо без буття“
…варто чи не варто життя того, щоб його прожити ?…
Місце абсурду у житті
"Я бунтую, отже, ми існуємо"
МЕТАФІЗИЧНИЙ БУНТ ТА РЕВОЛЮЦІЯ
МЕЖА МЕТАФІЗИЧНОГО БУНТУ
СВОБОДА ТА ІСТОРІЯ
МОРАЛЬНА ПОЗИЦІЯ
ІНДЗ на тему : “ Альбер Камю.Проблема абсурду у філософії ”
ПЕРІОДИ ТВОРЧОСТІ
“ МІФ ПРО СІЗІФА ”
В «Міфі про Сізіфа» А. Камю писав:
“ БУНТІВНА ЛЮДИНА ”
“ ЧУМА ”
А. КАМЮ І ЛИСТИ
МОЯ ДУМКА
Моя точка зору щодо його творчості
ТВОРИ
ВИДАННЯ
ІНДЗ на тему : “ Альбер Камю.Проблема абсурду у філософії ”
Список використаної літератури
1/37
Средняя оценка: 5.0/5 (всего оценок: 52)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (4460 Кб)
1

Первый слайд презентации: ІНДЗ на тему : “ Альбер Камю.Проблема абсурду у філософії ”

ВИКОНАЛА СТУДЕНТКА І КУРСУ ГРУПИ ЕП-13 МИКОЛЮК МАРИНИ НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: МАРТИНЕНКО О.П.

Изображение слайда
2

Слайд 2: ПЛАН

Деякі факти з життя філософа Альбер Камю як філософ-екзистенціаліст Вихідний принцип філософії А. Камю Творчість філософа ( “Чума” та “Міф про Сізіфа” ) Список використаної літератури

Изображение слайда
3

Слайд 3: Початок життєвого шляху

Альбер Камю народився 7 листопада 1913 року в містечку Мондові в Алжирі, який на той час був французькою колонією, у сім'ї найманого сільськогосподарського робітника, що через рік після народження сина помер від поранення на полі бою Першої світової війни. Мати, іспанка за походженням, працювала прибиральницею в багатих сім'ях. Дитина зростала у злиднях. Освіту пощастило здобути тільки завдяки допомозі одного з учителів ліцею, який виклопотав для хлопця стипендію. У 1932—1936 рр. під час навчання в Оранському університеті (Алжир), Альберу доводилося тяжко працювати, що призвело до виснаження організму й він захворів на сухоти. Проте це не завадило йому бути життєрадісним, енергійним, жадібним до знань і розваг, чутливим і до краси середземноморської природи, і до глибин духовної культури.

Изображение слайда
4

Слайд 4: Громадська і письменницька діяльність

А. Камю брав активну участь і в громадському житті. У 1934 році вступив до комуністичної партії, яку покинув через три роки, проводив антинацистську пропагандистську роботу, організував самодіяльний театр, співпрацював з незалежною лівою пресою. У цей час почалася його письменницька діяльність. Тоді, зокрема, були написані перший варіант повісті «Сторонній» та нотатки до есе «Міф про Сізіфа».

Изображение слайда
5

Слайд 5: Франція і Друга світова війна

Навесні 1940 року вперше приїхав до Франції, куди остаточно переселився через рік. В окупованій країні приєднався до Руху Опору, друкувався в підпільній газеті «Комба», а згодом її очолив. У 1943—1944 рр. видав у нелегальній пресі «Листи німецькому другові», в яких з гуманістичних позицій засуджував спроби виправдання ідеї фашизму. На цей час А. Камю став відомим як автор «Стороннього» та «Міфу про Сізіфа», що побачили світ у 1942—1943 рр. і викликали захоплення французької інтелігенції. Ці твори були сприйняті як екзистенціалістські, співзвучні з напрямами, що за національної катастрофи поширювалися серед свідомої частини населення.

Изображение слайда
6

Слайд 6: Світоглядна і творча кризи

У 1950-х роках А. Камю пережив світоглядну і творчу кризи, що призвело до зниження його творчої активності. Письменник чимдалі частіше не знаходив відповіді на складні проблеми, які ставило перед ним суспільне життя. Загострилися суперечності, притаманні його світогляду й суспільно-політичній позиції, що знайшло вираження у тракті «Бунтівна людина» (1951). Відкриваючи вади буржуазного суспільства Франції та його Заходу, Альберт Камю не приймав і соціалізм Східної Європи у його сталінському варіанті.

Изображение слайда
7

Слайд 7: У 1957 році Альбер Камю одержав Нобелівську премію за свою літературну творчість

.

Изображение слайда
8

Слайд 8: СМЕРТЬ ФІЛОСОФА

4 січня 1960 року письменник потрапив у автомобільну катастрофу біля міста Санс. Помер у невеличкому містечку Вілльблевен. Похований в місті Лурмарен в районі Люберон на півдні Франції. Надгробок Камю у місті Лурмарен

Изображение слайда
9

Слайд 9: Таким він залишився в пам ’ яті рідних та друзів…

Изображение слайда
10

Слайд 10: Вихідний принцип філософії А. Камю

Изображение слайда
11

Слайд 11: Внесок Камю для Франції

Саме завдяки творчості А. Камю філософське вчення екзистенціалізму стало популярним у Франції. В його основі, а надто у варіанті А. Камю, є твердження абсурдності буття («абсурд є метафізичним станом людини у світі»,- говориться у «Міфі про Сізіфа»), уявлення про світ як про царство хаосу і випадковості. Чільне місце посідає думка про те, що людина відповідальна сама за себе. Людині доводиться жертвувати собою, аби виправдати своє існування. Вже самим актом народження вона виявляється закинутою у світ поза своєю волею і бажанням. З моменту появи вона отримує від природи й смертний вирок, термін виконання якого їй невідомий. Убивають хвороби, старість, війни, кати, злидні, навіть сонце, як у романі «Сторонній»

Изображение слайда
12

Слайд 12: Що ж робить екзистенціалізм з точки зору філософії ?!

Екзистенціалізм здійснює спробу теоретично обґрунтувати свободу людини в усвідомленні та створенні історичних умов для подолання відчаю та страху в глобальній історичній ситуації, коли людство стоїть на межі двох можливостей — вижити чи загинути… 

Изображение слайда
13

Слайд 13: Погляди як екзистенціоліста

Екзистенціалісти значну увагу приділяють проблемі смерті. Філософ Альбер Камю заявив, що основним питанням філософії має бути питання смерті і самогубства, вбачає своє гуманістичне завдання у тому, щоб допомогти людині, яка перебуває у відчаї, зберегти життя.

Изображение слайда
14

Слайд 14: АЛЬБЕР КАМЮ (1913 – 1960)

У своїй творчості пройшов шлях від нігілістичної “ філософії абсурду” до моралістичного гуманізму. Протиставляв марксистські революції моралі етичну концепцію християнської праведності та жертовності тих, хто “ історію не творить, а потерпає від її пасток”.

Изображение слайда
15

Слайд 15

Єдиний спосіб мати справу з невільним світом робить нас такими, але наше повноцінне існування вже є актом повстання. Альбер Камю

Изображение слайда
16

Слайд 16: Проблеми які розкриває Альбер Камю у своїй творчості

У годину вирішального випробовування людина залишається наодинці з собою, зі своєю долею. Тепер їй належить стати Людиною, створити себе із закинутої у світ матерії. Людина народжується не тоді, коли з'являється на світ, а тоді, коли силою свого розуму створює себе як мислячу істоту. Це духовне народження відмежовує її від природи, робить свідомою своєї минущості. Суспільство потребує віри в уже існуючі цінності. Воно карає бунтарство за допомогою своїх соціальних інституцій — армії, поліції, суду, громадської думки. Такий внутрішній конфлікт романів і п'єс письменника-екзистенціаліста. Водночас А. Камю проголошував, що розум людини, усвідомлюючи абсурдність буття, не може змиритися з нею. Людина, що мислить, кидає виклик абсурдові, не сподіваючись на його остаточне подолання.

Изображение слайда
17

Слайд 17: буття може виявити себе тільки в становленні, становлення ж ніщо без буття“

Камю не сумнівався в реальності світу, віддавав він собі звіт і в важливості руху в ньому. Світ, на його думку, не влаштований розумно. Він ворожий людині, і ця ворожість сходить до нас крізь тисячоліття. Все, що ми про нього знаємо, малодостовірними. Світ постійно вислизає від нас. У своєму поданні про буття філософ виходив з того, що "буття може виявити себе тільки в становленні, становлення ж ніщо без буття". Буття відбивається у свідомості, але "до тих пір, поки розум мовчить в нерухомому світі своїх надій, все взаємно перегукується і упорядковується в такому бажаному йому єдності. Але при першому ж русі весь цей світ тріщить і руйнується: пізнання пропонує себе нескінченну безліч мерехтливих осколків ". Пізнання Камю розглядає як джерело перетворення світу, але він застерігає від нерозумного використання знань.

Изображение слайда
18

Слайд 18: варто чи не варто життя того, щоб його прожити ?…

Філософ погоджувався з тим, що наука поглиблює наші знання про світ і людину, але він вказував на те, що ці знання все ще залишаються недосконалими. На його думку, наука досі не дає відповіді на самий настійний питання - питання про мету існування і змісті всього сущого. Люди закинуті в цей світ, у цю історію. Вони смертні, і життя постає перед ними як абсурд в абсурдному світі. Що ж робити людині в такому світі? Камю пропонує в есе "Міф про Сізіфа" сконцентруватися і з максимальною ясністю розуму усвідомити випав доля і мужньо нести тягар життя, не змиряться з труднощами і бунтуючи проти них. При цьому питання про сенс життя набуває особливого значення, його мислитель називає невідкладний. З самого початку людина повинна "вирішити, варто чи не варто життя того, щоб його прожити". Відповісти на це "фундаментальне питання філософії" - означає вирішити серйозну філософську проблему. На думку Камю, "все інше.... другорядне ". Прагнення жити, вважає філософ, диктується прихильністю людини до світу, в ній "є щось більше: сильне, ніж всі біди світу". Ця прихильність дає людині можливість подолати розлад між ним і життям. Відчуття цього розладу породжує почуття абсурдності світу. Людина, будучи розумною, прагне упорядкувати, "перетворювати світ у відповідності зі своїми уявленнями про добро і зло. Абсурд з'єднує людину зі світом ".

Изображение слайда
19

Слайд 19: Місце абсурду у житті

На думку А. Камю, людина має вибір: або жити в своєму часі, пристосовуючись до нього, або намагатися піднятися над ним, але можна і вступити з ним в угоду: "жити в своєму столітті і вірувати в вічне". Останнє не імпонує мислителю. Він вважає, що від абсурду можна затулитися зануренням у вічне, врятуватися втечею в ілюзії повсякденності або проходженням якійсь ідеї. Іншими словами, знизити тиск абсурду можна за допомогою мислення. Людей, що намагаються піднятися над абсурдом, Камю називає завойовниками. Класичні зразки людей-завойовників Камю знаходив у творах французького письменника А. Мальро. Згідно Камю, завойовник богоподібний, "він знає своє рабство і не приховує цього", шлях його до свободи висвітлює знання. Завойовник - це ідеал людини для Камю, але таким бути, на його думку, - це доля небагатьох.

Изображение слайда
20

Слайд 20: Я бунтую, отже, ми існуємо"

Згідно Камю, бунт - це не протиприродній стан, а цілком закономірний. На його думку, "для того щоб жити, людина повинна бунтувати", але робити це треба, не відволікаючись від спочатку висунутих благородних цілей. Мислитель підкреслює, що в досвіді абсурду страждання має індивідуальний характер, в бунтарському ж пориві воно стає колективним. Причому "зло, випробуване однією людиною, стає чумою, що заразила всіх". У недосконалому світі бунт виступає засобом запобігання занепаду суспільства і його окостеніння і в'янення. "Я бунтую, отже, ми існуємо", - пише філософ. Він розглядає тут бунт як неодмінний атрибут людського існування, об'єднуючий особистість з іншими людьми. Підсумком бунту виступає новий бунт. Пригноблені, перетворившись на гнобителів, своєю поведінкою готують новий бунт тих, кого вони перетворюють на пригноблених. Згідно Камю "в цьому світі діє, один закон - закон сили, і надихається він волею до влади", яка може реалізовуватися за допомогою насильства. Осмислюючи можливості застосування насильства в бунті, Камю не був прихильником ненасильства, так як, на його думку, "абсолютна ненасильство пасивно виправдовує рабство та його жахи". Але в той же час він не був і прихильником надмірного насильства. Мислитель вважав, що "ці два поняття мають потребу в самообмеження заради власної плідності".

Изображение слайда
21

Слайд 21: МЕТАФІЗИЧНИЙ БУНТ ТА РЕВОЛЮЦІЯ

У Камю від простого бунту відрізняється метафізичний бунт, що представляє собою "повстання людини проти всього всесвіту". Такий бунт метафізичний, оскільки оспорює кінцеві цілі людей і всесвіту. У звичайному бунті раб протестує проти гноблення, "метафізичний бунтар бунтує проти спадку, уготованого йому як представнику роду людського". У метафізичному бунті формула "Я бунтую, отже, ми існуємо", характерна для звичайного бунту, змінюється на формулу "Я бунтую, отже, ми самотні". Логічний наслідок метафізичного бунту - революція. При цьому відмінність бунту від революції полягає в тому, що "... бунт вбиває тільки людей, тоді як революція знищує одночасно і людей, і принципи". На думку Камю, історія людства знала тільки бунти, революцій ж поки ще не було. Він вважав, що "якби один єдиний раз здійснилася справжня революція, то історії вже не було б. Було б блаженна єдність і вгамувалася б смерть ".

Изображение слайда
22

Слайд 22: МЕЖА МЕТАФІЗИЧНОГО БУНТУ

Межею метафізичного бунту є, за Камю, метафізична революція, в ході якої на чолі світу стають великі інквізитори. Ідея про можливість появи великого інквізитора була запозичена А. Камю з роману Ф. М. Достоєвського "Брати Карамазови". Великі інквізитори встановлюють на землі царство небесне. Їм під силу те, що виявилося не під силу Богові. Царство небесне на землі як втілення загального щастя можливо "не завдяки повній свободі вибору між добром і злом, а завдяки влади над світом і уніфікації його".

Изображение слайда
23

Слайд 23: СВОБОДА ТА ІСТОРІЯ

На думку філософа, "те, що іменують історією, є лише низкою тривалих зусиль, здійснюваних заради здобуття справжньої свободи". Іншими словами, "... історія - це історія праці та бунту "людей, що прагнуть до свободи і справедливості, які, згідно Камю, пов'язані. Він вважав, що вибирати одну без іншої не можна. Філософ підкреслює: "Якщо хтось позбавляє вас хліба, він тим самим позбавляє вас і свободи. Але якщо у вас забирають свободу, то будьте впевнені, що і хліб ваш теж під загрозою, тому що він залежить вже не від вас і вашої боротьби, а від примхи господаря ". Він вважає буржуазну свободу вигадкою. На думку Альбера Камю, "свобода - справа пригноблених, і її традиційними захисниками завжди були вихідці з гнобленого народу". Аналізуючи перспективи людського існування в історії, Камю приходить до невтішного висновку. На його думку, в історії людині нічого не залишається, як "жити в ній... пристосовуючись до злобі дня, тобто або брехати, або мовчати ". У своїх етичних поглядах Камю виходив з того, що реалізація свободи повинна спиратися на реалістичну мораль, так як моральний нігілізм згубний.

Изображение слайда
24

Слайд 24: МОРАЛЬНА ПОЗИЦІЯ

Формулюючи свою моральну позицію, Альбер Камю писав у "Записниках": "Ми повинні служити справедливості, тому що існування наше влаштоване несправедливо, повинні множити зрощувати щастя і радість, тому що світ наш нещасний". Філософ вважав, що для досягнення щастя багатство не обов'язково. Він був проти досягнення індивідуального щастя шляхом принесення нещастя іншим. Згідно Камю, "найбільша заслуга людини, щоб жити на самоті і безвісності". Естетичне у творчості філософа служить вираженню етичного. Мистецтво для нього є засобом виявлення і опису тривожних явищ життя. Воно, з його точки зору, може послужити оздоровленню суспільства, так як здатне втручатися в перебіг життя.

Изображение слайда
25

Слайд 25

Творчість філософа

Изображение слайда
26

Слайд 26: ПЕРІОДИ ТВОРЧОСТІ

Альбер Камю (1913 - 1960) у 50-ті рр.. був одним з "володарів дум" світової інтелігенції. Перші публікації, що відкрили перший період творчості, дві невеликі книги коротких ліричних есе "Виворіт і лице" (1937) і "Одруження" (1939) були видані в Алжирі. У 1938 р. Камю написав п'єсу "Калігула". Під час другої світової війни він був активним учасником спротиву. У ті роки їм були опубліковані есе "Міф про Сізіфа" та повість "Сторонній" (1942), закінчують перший період творчості. З'явилися в 1943 - 1944 рр.. "Листи німецькому другові" відкривають другий період творчості, який тривав до кінця життя. Найбільш значними творами цього періоду є: роман "Чума" (1947); театралізована містерія "Облогове становище" (1948); п'єса "Праведні" (1949); есе "Бунтівна людина" (1951); повість "Падіння" (1956); збірка оповідань "Вигнання і царство" (1957) та ін Камю також випустив в цей період три книги "злободенні нотаток" (1950, 1953, 1958). У 1957 р. Альберу Камю було присуджено Нобелівську премію. Посмертно були опубліковані його роман "Щаслива смерть" і "Записники".

Изображение слайда
27

Слайд 27: МІФ ПРО СІЗІФА ”

У «Міфі про Сизіфа», коли античний Сизіф приречений богами підіймати на гору камінь, який знову і знову котиться донизу, Альбер Камю розкриває далеко не тривіальний вимір людського життя — трагічний стоїцизм. Навіть тоді, коли у Сизіфа немає жодної надії на осмисленість того, що робить, — а це його життя (якщо це можна назвати життям), — здається, цінує свою гідність. Тут прямо як у словах Лесі Українки: «Без надії таки сподіватись». Філософська мудрість перегукується із самим життям: філософи відтворили такі звичайні і незвичайні колізії сучасної епохи, що пробуджують творчу думку, совість, а головне, допомагають людям. Альбер Камю говорить: «Так, в тумані контури майбутнього. Але завжди за найнесприятливіших умов, слід залишатися людиною, берегти як найвищу цінність свою людську гідність!»

Изображение слайда
28

Слайд 28: В «Міфі про Сізіфа» А. Камю писав:

Для людини без шор немає видовища прекраснішого, ніж свідомість у двобої з дійсністю, яка перемагає. Ні з чим не зрівняти образ гордої людяності… Дисципліна, якій дух себе підпорядковує, воля, яку він кує з будь-якого підручного матеріалу, рішучість зустрічати віч-на-віч — у цьому є могутність і непересічність.

Изображение слайда
29

Слайд 29: БУНТІВНА ЛЮДИНА ”

Книга «Бунтівна людина» значною мірою була реакцією на злочини сталінізму, на сталінські масові репресії та терор. На великому історичному матеріалі Альберт Камю дійшов висновку про неминучість переродження революції у тиранію, перетворення колишніх борців проти гноблення на значно жорстокіших гнобителів. На думку автора, це універсальний і фатальний закон історії, її абсурд. Протистояти йому може тільки постійне бунтарство, опозиція влади, яка є неминучим насильством і несправедливістю.

Изображение слайда
30

Слайд 30: ЧУМА ”

Роман Альбера Камю “ Чума ” – це сукупна розповідь, не тільки про епідемію жахливої хвороби, а в першу чергу про моральний вибір кожним ії героїв твору свого місця в ситуації, коли існує реальна загроза смерті. Чума – уособлення всесвітнього зла, яек повністю перемогти неможливо. Остаточна перемога над ним недосяжна, але усвідомлення цього не повинно паралізувати волю й розум людей, їхньої готовності до боротьби. А. Камю шукає в людині сили, що підіймають супроти зла, і знаходить їх у самій природі людини, яка здатна кинути виклик Богові й Долі й одвічному хаосу. Образ чуми – це не тільки символ війни. Це універсальна метафора зла. Камю писав -“ явний зміст твору – це боротьба європейського Опору проти фашизму. За допомогою чуми я хочу передати атмосферу задухи, від якої ми потерпали, атмосферу небезпеки й вигнання, в якій ми жили тоді. Водночас я хочу поширити це тлумачення на існування взагалі. Чума покаже моральне обличчя тих, кому минулої війни випало думати, мовчати і страждати ”

Изображение слайда
31

Слайд 31: А. КАМЮ І ЛИСТИ

Изображение слайда
32

Слайд 32: МОЯ ДУМКА

Камю розуміти непросто, так як погляди, викладені в його літературних і філософських творах, "надають можливість для найрізноманітніших трактувань". При всьому тому характер цієї філософії, її проблематика та спрямованість дозволили історикам філософії одностайно оцінити її як різновид екзистенціалізму Скласти уявлення про філософію Альбера. У світогляді А. Камю і в його творчості знайшли відображення особливості розвитку європейської філософської традиції.

Изображение слайда
33

Слайд 33: Моя точка зору щодо його творчості

Альбер Камю - особистість для мене як письменник досить важка. Після його роботи "Чума" залишається дуже смутний осад - сірі та чорні фарби, песимізм і безвихідність присутні в кожному рядку цих творів. Письменник майже сучасник нам з вами - тому його твори відображають нашу з вами повсякденну дійсність, принаймні так як її бачить пильне око письменника. Їм то, письменникам, видніше зі сторони, що відбувається з людьми і їхніми душами - на те вони й існують як наша совість. Ось ще один твір на актуальну тему сьогодення - і ім'я цій темі "Абсурд". Напевно кожна людина хоч на секунду але замислювався над питанням: "А навіщо все це? Для якої вищої мети ми здійснюємо ці безглузді щоденні рухи тіла? Куди ми йдемо" Навіщо ми мучимося в цьому світі, страждаємо і радіємо? "Адже якщо постійно задавати питання" А навіщо? "то прийдемо ми до відповіді" Не знаю - так треба! ". Кому все це треба? І цей твір написано на ту ж тему-на тему Абсурду. Це звичайно треба читати - все висновки та міркування автора на цю велику тему варті уваги сучасного читача.

Изображение слайда
34

Слайд 34: ТВОРИ

« Виворіт і лице» (L'envers et l'endroit) (есе) (1937) «Сторонній» (L'Étranger),повість (1942) «Міф про Сізіфа» (Le Mythe de Sisyphe),есе (1942) «Чума» (La Peste), роман (1947) «Каліґула» (Caligula) п'єса (1944) «Листи до німецького друга» (Lettres à un ami allmand) есе (1944) «Справедливі» (Les justes) (1950) «Бунтівна людина» (L'Homme révolté), роман(1951) «Падіння» (La Chute) (1956) «Вигнання і царство» (Exil et le royaume), есе (1957) «Перша людина» (Le premier homme) роман (1994 — посмертно)

Изображение слайда
35

Слайд 35: ВИДАННЯ

.

Изображение слайда
36

Слайд 36

Изображение слайда
37

Последний слайд презентации: ІНДЗ на тему : “ Альбер Камю.Проблема абсурду у філософії ”: Список використаної літератури

http://ru.wikipedia.org/wiki/Камю,_Альбер http://books.atheism.ru/gallery/kamu/ Н.І. Астрахан, Г.Ф. Бондаренко, Н.В. Євченко Зарубіжна література 11 клас О. С. Чирков, Г. Ф. Бондаренк, Я. В. Євчемко, 3. М, Ржевська зарубіжна літератра підручник для 11 класу

Изображение слайда