Презентация на тему: Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету

Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету Феномен Бориса Грінченка Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету Родовід Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету Навчання у Харківському реальному училищі. Ув’язнення. Педагогічна діяльність Чернігів. Літературна, видавнича та фольклористична діяльність Київ. Робота над Словником. Просвітницька діяльність. Італія.Оспедалетті. Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету
1/12
Средняя оценка: 4.7/5 (всего оценок: 61)
Скачать (1242 Кб)
Код скопирован в буфер обмена
1

Первый слайд презентации: Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету

Підготували: Рябчук Вікторія Науменко Яна Телець Юрій

2

Слайд 2: Феномен Бориса Грінченка

Серед видатних людей України Борисові Дмитровичу Грінченку (1863-1910) належить особливе місце. Він мав багатогранний талант, тож своєю діяльністю охопив майже всі складові рідної культури. Поет, прозаїк, драматург, лексикограф, етнограф-фольклорист, мовознавець, педагог, автор підручників для молодших школярів “Українська граматика до науки читання і писання” та “Рідне слово”, за якими навчалися діти в Україні на початку ХХ ст., перекладач, журналіст, видавець, редактор газети “Рада” і журналу “Нова Громада”, голова київської “Просвіти” – всюди Б.Грінченко залишив глибокий слід. Був наполегливим у всьому, чого домагався. Керувався в житті основним принципом : виявляймо силу і матимем, що хочемо. Той, хто займав позицію очікування кращих часів, ставав для нього огидним, ганебним недбайливцем у стані до народу і його культури.

3

Слайд 3

Висловлювання сучасників про Б.Грінченка Більше працював, ніж жив. Він високо ставив гігієну праці, беріг час, але не беріг своїх сил. Другого такого робітника мені не доводилось бачити (М.Чернявський). Він міг по 5-6 разів переробляти кожну недозволену цензурою книжку, переміняти заголовок і таки добитися її друку. Він був дуже настирливий. “Ви повинні це зробити. Ви повинні це написати”, - це були улюблені його слова (В. Самійленко). Він не перебирав у праці. Свідомо обмежував себе в тому, чого прагнула душа. Це було виконання раз узятої на себе повинності – служити всіма сторонами громадським інтересам рідного краю (С. Єфремов).

4

Слайд 4: Родовід

Дід письменника - сотник Сумського полку Яків Грінченко - був удостоєний звання потомственного дворянина.Був одружений з двоюрідною сестрою письменника Г.Квітки-Основ’яненка, а також у далеких родинних стосунках із художником І.Айвазовським. Батько, Дмитро Якович, був освіченою, працьовитою, чесною людиною. Отримавши чин штабс-ротмістра царського війська, він пішов у відставку. Добре знав українську мову, проте вдома з дітьми принципово спілкувався лише російською. Намагався виховувати дітей “по-благородному”. Мати, Поліксенія Миколаївна, була дочкою полковника російської армії Літарєва. Щира, гуманна, добра жінка, вона щоденно опікувалась великою родиною. У родині було п’ятеро дітей: Борис, Петро, Ганна, Любов, Аполлінарія. Розмовляла матір також російською мовою.

5

Слайд 5

Борис Дмитрович Грінченко народися 9 грудня 1863 року на хуторі Вільховий Яр на Харківщині. Невдовзі батьки переїхали на хутір Кути (Долбино) під Харковом. Постійно перебуваючи поза родиною в україномовному оточенні, Борис самотужки вивчав українську мову через спілкування з селянськими дітьми та їхніми батьками. Заслуховувався казками й піснями, легендами й переказами. Ще в дитинстві Борис почав складати словник української мови, не підозрюючи, що використає і цей матеріал у справжньому Словнику, виконуючи замовлення “ Киевской старины ”.

6

Слайд 6

Вже з 5 років Б.Грінченко читав. Його улюбленими героями були Тарас та Остап із повісті М. Гоголя “Тарас Бульба”. У домашній бібліотеці родини Грінченків зберігалися твори Альфонса Карра, Дюма-батька, Віктора Гюго, Альфреда да Віньї, Вальтера Скотта, Миколи Гоголя, Джорджа Байрона, Миколи Карамзіна, Олександра Пушкіна та ін. Саме цих письменників юнак називав своїми “ першими вчителями літературними ”.

7

Слайд 7: Навчання у Харківському реальному училищі. Ув’язнення

Одинадцятирічного Бориса у 1874р. віддають на навчання в Харківське реальне училище. Це був єдиний навчальний заклад, куди хлопець поступив, але який так і не закінчив. Повну освіту Грінченко здобув самотужки. Навчаючись у Харкові, Б.Грінченко став членом таємного гуртка, читав і розповсюджував заборонену літературу. Згодом 15-річного юнака кинули до в’язниці. Ув’язнення стало фатальним для юнака : його виключили з училища, позбавили права здобувати будь-яку освіту; до кінця життя за ними було вставлено постійний жандармський контроль. Крім того, саме у в’язниці Б. Грінченко захворів на туберкульоз, який, зрештою, і вкоротив йому віку.

8

Слайд 8: Педагогічна діяльність

Період учителювання, який тривав з 1881 по 1893рр., був дуже плідним для Грінченка:в ці роки відбулось його громадянське та особистісне становлення, склалася система поглядів на освіту й просвітницьку діяльність українських інтелігентів, розвинулися таланти письменника і публіциста, прийшов перший досвід політичної боротьби. Саме в цей період він зустрів свою другу половинку, а в 1884р. став батьком. Грінченко віддав усього себе вчительській праці. Він сповідував прогресивні погляди щодо освіти взагалі, гостро критикував тогочасну систему освіти, її зміст, дбав про розвиток національної школи, просвіту широких верств населення, особливо селянства. У підручниках Б.Грінченко – культ народної педагогіки.

9

Слайд 9: Чернігів. Літературна, видавнича та фольклористична діяльність

З 1894р. Родина Грінченків оселилася в Чернігові. Тут Борис Дмитрович отримав посаду діловода в земстві. Чимало сил і здоров’я він віддав музейній справі. Разом з дружиною впорядкували каталог музею старожитностей В. Тарнавського. У Чернігові розкрився талант Б. Грінченка як фольклориста, етнографа та бібліографа. Він був першим, хто так докладно зібрав фольклорні скарби Чернігівщини, видавши їх тритомною працею «Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседней с ней губерн иях ». Працюючи в земстві, Борис Дмитрович віддав себе літературній діяльності. А.Кримський відзначив, що найбільше свій талант письменник проявив у прозі, й, зокрема, в жанрі повісті. І. Франко теж називав його талановитим повістярем. Б. Грінченко був першим, хто розповів у повісті “Соняшний промінь” (1890) про різноманітні шляхи, якими йшла українська інтелігенція кінця ХІХ ст.

10

Слайд 10: Київ. Робота над Словником. Просвітницька діяльність

На запрошення редакції журналу “Київська старовина” родина Грінченка 1902р. Переїздить до Києва. Завдяки нелюдській енергії Грінченка робота з укладання “Словаря української мови” була завершена за два роки, а чотиритомне видання побачило світ протягом 1907-1909 рр. У Києві Грінченко опікувався випуском щомісячного журналу “Нова Громада”, щоденної газети “Громадська думка”, пізніше “Рада”. Чимало здоров’я і часу вклав письменник у створення київської “Просвіти”, яку очолював та керував у ній роботою видавничої комісії.

11

Слайд 11: Італія.Оспедалетті

Драматичні події 1907-1908 рр. – втрата дочки, онука,матері, тяжка хвороба дружини – спричинили в Грінченка спалах пригаслого туберкульозу. На позичені батьком гроші Марія Миколаївна у вересні 1909р. Везе чоловіка на лікування в Італію. Подружжя оселяється в маленькому містечку Оспедалетті. 6 травня 1910 року в будинку №2 на Віа Вітторіо Еммануеле (зараз район Колді Роді,провінція Сан-Ремо) письменник помер. Поховали Б.Грінченка в Києві 22 травня 1910р. на Байковому кладовищі.

12

Последний слайд презентации: Ім’я Бориса Грінченка - в назві університету

Похожие презентации

Ничего не найдено