Презентация: Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ

Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ СУДИННІЙ НЕДОСТАТНОСТІ. Гостра судинна недостатність - стан вираженої невідповідності між ємністю судинного русла та об'ємом циркулюючої крові. Судинна недостатність характеризується Гостру судинну недостатність поділяють : - непритомність; - колапс; - шок. Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Клініка непритомності Невідкладна допомога при непритомності Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Основні прояви колапсу характеризуються ознаками гострої серцево-судинної слабкості. У хворого виникає різка блідість з ціанотичним відтінком, шкіра Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Шок - це тяжкий небезпечний стан для життя хворого, який виникає внаслідок впливу на організм надзвичайно сильних ендогенних чи екзогенних подразників і Патофізіологічна основа шоку – недостатня перфузія тканин кров'ю, зумовлена переважно трьома причинами: 1)зменшенням об'єму циркулюючої крові; 2)недостатньою Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ У діагностиці геморагічного шоку важливе значення має встановлення індексу шоку Альговера—Буррі. Це співвідношення частоти пульсу до рівня систолічного AT : де Принципи лікування шокових станів Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Основні принципи лікування кровотеч та ГШ: 1) зупинка кровотечі; 2) визначення стадії компенсованої крововтрати; 3) відновлення ОКЦ ; 4) нормалізація тонусу Усунення гіповолемії починають з інфузії колоїдних ( поліглюкін, реотран ) і кристалоїдних розчинів (ізотонічний розчин натрію хлориду). При дефіциті об'єму Травматичний шок є відповідною реакцією організму на важку механічну травму чи опік. У залежності від етіології розрізняють дві форми травматичного шоку: А. У еректильній фазі потерпілий знаходиться у свідомості. При цьому в потерпілого відзначається рухове і мовне збудження. Обличчя і видимі слизові гіперемійовані У торпідній фазі спостерігається загальна загальмованість потерпілого. Свідомість у нього, як правило, збережена. Збереження свідомості при шоку свідчить про Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ
1/53
Средняя оценка: 5.0/5 (всего оценок: 56)
Скачать (2122 Кб)
Код скопирован в буфер обмена
1

Первый слайд презентации: Гостра судинна недостатність. Шок. РЕАНІМАЦІЯ ТА ІНТЕНСИВНА ТЕРПІЯ ПРИ ГОСТРІЙ СУДИННІЙ НЕДОСТАТНОСТІ.

Поняття про судинну недостатність: непритомність, колапс. Гостре порушення кровообігу — шок. Геморагічний шок. Шоковий індекс Альдговера. Травматичний шок. Опіковий шок. Індекс Франка.

2

Слайд 2: Гостра судинна недостатність - стан вираженої невідповідності між ємністю судинного русла та об'ємом циркулюючої крові. Судинна недостатність характеризується розладом периферійного кровообігу, яка супроводжується низьким AT і порушенням кровопостачання органів і тканин. Розрізняють гостру і хронічну судинну недостатність. Одним з провідних факторів, що зумовлюють ГСН, є зменшення ОЦК.

3

Слайд 3: Гостру судинну недостатність поділяють : - непритомність; - колапс; - шок.

4

Слайд 4

Непритомність — це короткочасна втрата свідомості, зумовлен а раптовою транзиторною гіпоксією головного мозку. Механізм виникнення непритомності пов'язують з різким перерозподілом кровопостачання життєво важливих органів (насамперед мозку), вагусною брадикардією, зниженням систолічного та хвилинного об'ємів крові.

5

Слайд 5: Клініка непритомності

Непритомність виникає раптово, інколи їй передує напівнепритомний стан — загальна слабкість, запаморочення, потемніння в очах, поява " комашок " перед очима, похолодання кінцівок, нудота, посилена пітливість, після чого хворий втрачає свідомість. Під час огляду відзначається різка блідість шкіри, видимих слизових оболонок. Пульс малий, ледь пальпується, AT знижений, дихання поверхневе. Здебільшого непритомність триває від декількох секунд до декількох хвилин, рідко 10—20 хв. Прогноз непритомності для життя сприятливий.

6

Слайд 6: Невідкладна допомога при непритомності

Надати хворому зручне положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45 ◦ Забезпечити вільне дихання – розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи( аміаковий спирт, ефір, оцет), збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати його по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником Ввести під шкіру 0,1-0,5 мл кордіаміну або 0,25 -1мл 10% розчину кофеїну-бензоату натрію, або 0,1-0,5мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду У разі тривалої непритомності розтерти верхні й нижні кінцівки, обкласти хворого грілками, після відновлення свідомості напоїти його гарячим чаєм, заспокоїти.

7

Слайд 7

Колапс (від лат. collabor, collapsus — ослаблений, упавший) це гостра судинна недостатність, що супроводжується зниженням судинного тонусу та гострою слабкістю серцевого м'язу і проявляється швидким зниженням артеріального тиску, відносним зменшенням об'єму циркулюючої крові.

8

Слайд 8: Основні прояви колапсу характеризуються ознаками гострої серцево-судинної слабкості. У хворого виникає різка блідість з ціанотичним відтінком, шкіра покривається потом, пульс стає ниткоподібним, знижується артеріальний тиск, дихання часте, поверхневе, свідомість, як правило, збережена. Хворий відчуває виражену загальну слабкість, запаморочення, шум у вухах, вкривається холодним липким потом. AT знижується, уповільнюється ЧСС, падає діурез. Зазвичай колапс, як і непритомність, швидко минає.

Клініка колапсу.

9

Слайд 9

Надати хворому зручне положення, піднявши нижні кінцівки під кутом 30-45 ◦ Забезпечити вільне дихання – розстебнути комір, пояс, зняти стискаючий одяг, провітрити приміщення Дати вдихнути рідину, яка подразнює верхні дихальні шляхи( аміаковий спирт, ефір, оцет), збризнути обличчя і груди холодною водою, поплескати його по щоках рукою або змоченим у холодній воді рушником Ввести під шкіру 0,1-0,5 мл кордіаміну або 0,25 -1мл 10% розчину кофеїну-бензоату натрію, або 0,1-0,5мл 5% розчину ефедрину гідрохлориду Невідкладна допомога при колапсі на догоспітальному етапі)

10

Слайд 10: Шок - це тяжкий небезпечний стан для життя хворого, який виникає внаслідок впливу на організм надзвичайно сильних ендогенних чи екзогенних подразників і супроводжується прогресуючими порушеннями життєво важливих функцій організму і критичним розладом гемодинаміки.

11

Слайд 11: Патофізіологічна основа шоку – недостатня перфузія тканин кров'ю, зумовлена переважно трьома причинами: 1)зменшенням об'єму циркулюючої крові; 2)недостатньою скоротливою функцією серця; 3)порушенням автономної регуляції тонусу судин і розподілу крові. Клініка. Виявляється раптово різкою слабкістю, адинамією. Хворі бліді, вкриті холодним липким пот ом, риси обличчя загострені, кінцівки х олодні, пульс ниткоподібний, AT різко знижений, дихання порушене.

12

Слайд 12

Класифікація Відповідно до основної ланки патогенезу виділяють наступні види шоку: первинно гіповолемічні, первинно нормоволемічні змішані шоки. Первинно гіповолемічні шоки – в їх основі лежить зниження ОЦК. До них належать: геморагічний травматичний опіковий дегідратаційний

13

Слайд 13

Критичні об'єми втрати маси органів Людина може вижити, втративши: 80% маси печінки або наднирників, 75% маси нирок або еритроцитів (без втрати ОЦК), більше однієї легені. Однак організм людини погано переносить зниження ОЦК: швидка втрата 30 – 35% його об'єму або об ’ єму плазми є смертельною.

14

Слайд 14

Об'єми крововтрати при травмах різної локалізації Закритий перелом стегна – 1-1,5 л (20-25% ОЦК). Травматична ампутація стегна – 2 л (40% ОЦК). Ізольований перелом тазу – 0,5-1 л (15-20% ОЦК). Складний перелом тазу – 2-2,5 л (40-50% ОЦК). Перелом гомілки – 0,3-0,75 л. Травматичний відрив гомілки – 1,8 л. Перелом плечової кістки – 0,3-0,5 л. Травматична ампутація плеча – 1,5 л. Перелом кісток передпліччя – 0,25-0,4 л. Травматична ампутація передпліччя – 1,0 л.

15

Слайд 15

Геморагічний шок (ГШ) є найтяжчим ускладненням при патологічній кровотечі. ОЦІНКА СТУПЕНЯ ТЯЖКОСТІ ГЕМОРАГІЧНОГО ШОКУ за класифікацією Ва ker в модифікації П. Г. Брюсова. Ступінь шоку Ступінь гіповолемії Дефіцит ОЦК Крововтрата, мл Відсоток від маси тіла Гемодинаміка, діурез I Помірний 10% -20% 500,0-1000,0 1,0-1,5% Р s -90-100 уд./хв. АТ—>100мм рт.ст. ЦВТ — (80-100мм. в.ст.) діурез -N ІІ Виражений 20%-30% 1000,0-1500,0 1,5-2,0% Р s до120 уд./хв. АТ— < 100мм. рт.ст. ЦВТ-низький (<60 мм в. сі) олігурія(<50мл) ІІІ Тяжкий 30% -40% 1500,0-2000,0 2,0-2,5% Р s до 140 уд. хв. АТ < 70 мм рт. ст. ЦВТ—дуже низький (40-0 мм в. ст.) анурія (< 30 мл) І V Позамежний 40% і більше 1500,0-2000,0 > 2,5% летаргія, ступорР s >140 уд./хв. АТ < 50 мм рт. ст. ЦВТ — (0 —від'ємний) анурія

16

Слайд 16: У діагностиці геморагічного шоку важливе значення має встановлення індексу шоку Альговера—Буррі. Це співвідношення частоти пульсу до рівня систолічного AT : де ІШ — індекс шоку; ЧСС хв — частота серцевих скорочень (пульсу) хворого; CAT хв — систолічний AT хворого. У нормі таке співвідношення дорівнює 0,5, при компенсованому шоку він збільшується до 1,0, при декомпенсованому зворотному — до 1,5, а при декомпенсованому незворотному — до 2 і більше. Збільшення індексу шоку на 0,1 відповідає зменшенню об'єму циркулюючої крові на 4 %, тобто на 200 мл. При компенсованому шоку об'єм крововтрати становить 700—1300 мл, при зворотному декомпенсованому шоку — 1300—1800 мл, а при незворотному декомпенсованому шоку — 2000—2500 мл і більше.

17

Слайд 17: Принципи лікування шокових станів

В основі лікування будь-якого гіповолемічного шоку лежить інфузійна терапія, тобто поповнення ОЦК, яке має переваги перед введенням вазопресорів. При плануванні лікування необхідно вирішити: куди, що, в якій кількості і в якій послідовності вводити в судинне русло. Підшкірне введення на фоні шоку застосовуватися не повинно. Довенне введення залишається основним шляхом інфузійної терапії. На догоспітальному етапі необхідно катетеризувати одну або більше периферійних вен катетерами максимально можливого розміру. Ефективне лікування шоку при пункції вени голкою неможливе.

18

Слайд 18

На початку лікування необхідно виконати принцип “трьох або більше катетерів” – катетер в вену, кисневі назальні катетери або киснева маска, катетер в сечовий міхур. Доцільним є також введення назогастрального зонду. Темп інфузії залежить від важкості шоку та показників гемодинаміки. Важкий шок вимагає швидкості інфузії 200-250 мл/хв. до моменту підвищення АТ, після чого темп інфузії знижують під контролем АТ, ЧСС, діурезу. Починаємо інфузію з розчинів кристалоїдів або колоїдів і кристалоїдів одночасно. Якщо швидка інфузія в об'ємі 800-1200 мл не приводить до підвищення АТ, доцільно розпочати введення симпатоміметиків, найкраще дофаміну в середніх дозах (5-10 мкг/кг/хв.).

19

Слайд 19

Контроль лікування проводиться на основі динамічного спостереження за рівнем АТ, ЦВТ, ЧСС, діурезу. З цих показників найбільш адекватно віддзеркалюють достатність інфузії ЦВТ, ЧСС та рівень діурезу. При терапії травматичного шоку не слід забувати про необхідність адекватної іммобілізації пошкоджених ділянок та повноцінного знеболення. Знеболення проводиться наркотичними або ненаркотичними аналгетиками (опіати, ксефокам, трамадол, дінастат), загальними анестетиками (кетамін), різними видами місцевої анестезії.

20

Слайд 20: Основні принципи лікування кровотеч та ГШ: 1) зупинка кровотечі; 2) визначення стадії компенсованої крововтрати; 3) відновлення ОКЦ ; 4) нормалізація тонусу судинного русла; 5) корекція реології крові, її структурного, біохімічного, електролітного складу, КЛС, копоїдно-осмотичних властивостей; 6) дезінтоксикація; 7) десенсибілізація; 8) корекція функції згортальної, антизгортальної, фібринолітичної та протеазної систем; 9) регуляція діяльності життєвоважливих органів; 10) профілактика інфекційних ускладнень.

21

Слайд 21: Усунення гіповолемії починають з інфузії колоїдних ( поліглюкін, реотран ) і кристалоїдних розчинів (ізотонічний розчин натрію хлориду). При дефіциті об'єму циркулюючої крові 1300—1800 мл співвідношення донорської крові та плазмозамінників має становити 1:1, а при дефіциті і 2000 мл частка донорської крові повинна бути не меншою від 2 / 3 загального об'єму інфузії. Критеріями ефективності інфузійної терапії є рівень AT, центрального венозного тиску, величина гематокритного числа, погодинного діурезу. Клінічними виявами успішного лікування є потепління шкіри, зменшення ціанозу, задишки. У тяжких випадках застосовують дофамін (5 мкг /кг/ хв ), глюкокортикостероїди (1—2 мг на 1 кг маси тіла), інгібітори протеаз ( контрикал, трасилол ), оксигенотерапію.

22

Слайд 22: Травматичний шок є відповідною реакцією організму на важку механічну травму чи опік. У залежності від етіології розрізняють дві форми травматичного шоку: А. Шок від механічної травми Б. Опіковий шок.

Травматичний шок

23

Слайд 23: У еректильній фазі потерпілий знаходиться у свідомості. При цьому в потерпілого відзначається рухове і мовне збудження. Обличчя і видимі слизові гіперемійовані (іноді бліді), дихання прискорене, пульс звичайний (іноді навіть уповільнений), задовільного наповнення і напруги. Артеріальний тиск не знижений або навіть трохи підвищений. Эректильная фаза короткочасна (часто вона триває лише кілька хвилин) і швидко переходить у торпідную фазу. Внаслідок цього эректильную фазу шоку нерідко не виявляють.

Симптоматика тавматичного шоку.

24

Слайд 24: У торпідній фазі спостерігається загальна загальмованість потерпілого. Свідомість у нього, як правило, збережена. Збереження свідомості при шоку свідчить про порівняно задовільне кровопостачання мозку на тлі важких загальних розладів гемодинаміки. На перший план виступає психічне пригнічення, байдуже відношення ураженого до навколишнього оточення. У нього бліде обличчя з рисами, що загострилися. Температура тіла знижена, шкіра холодна й у важких випадках покрита липким потом. Дихання часте, поверхневе. Пульс прискорений, слабкого наповнення і напруги. АКТ знижений. Підшкірні вени спавші. Відзначається спрага, іноді виникає блювота, що є прогностично поганою ознакою, олігурія.

Симптоматика шоку.

25

Слайд 25

Індекс Фpанка - інтегpальна складова площі поверхневого і глубокого опіків, виpажена в одиницях. Вважається, що кожний відсоток поверхневого опіку рівний одиниці, а кожний відсоток глубокого – трьом одиницям. Застосовується для діагностики і оцінки ступені важкості опікового шоку. Діагностика важкості опікового шоку. (*) - ОДШ – опік дихальних шляхів Важкість опікового шоку Загальна площа опіку (%) Індекс Франка Без ОДШ (*) З ОДШ (*) Легкий 10 - 20 30 - 70 25 - 50 Важкий 20 - 50 70 - 120 50 - 100 Крайнє важкий більше 50 більше 120 більше 100 ІНДЕКС ФРАНКА

26

Слайд 26

Визначення площі опіку На догоспітальномі етапі застосовують метод визначення площі опіку, які не потребують якого-небуть додаткового обладнання і можуть виконуватися швидко і без використання складних розрахунків. Найбільш використовувані: У дорослого площа ладоні рівна 1 - 1,2 % поверхні його тіла. Пpавило девяток : площа поверхні окремих анатомічних ділянок кpатна девяти відсоткам. Веpхня кінцівка - 9%, нижняя кінцівка - 18%, гомілка і стопа - 9%, пеpедня поверхня тулуба - 18%, задня поверхня тулуба - 18%, голова і шия - 9%, пpомежина - 1%.

27

Слайд 27

Гемотрансфузійний шок є найранішим періодом гемотрансфузійного ускладнення. Його прояви виникають, як правило, під час трансфузії або після неї. Вони характеризуються розладами кровообігу, гострим внутрішньосудинним гемолізом, порушеннями системи згортання крові. Найранішими клінічними ознаками несумісності перелитої крові є озноб, біль у попереку, збудливість, нестача повітря, ціаноз, тахікардія, зниження артеріального тиску. Температура тіла сягає 38—40 °С. Необхідне динамічне спостереження за хворим, температурою його тіла, діурезом, показниками крові і сечі. Лікування гемотрансфузійних ускладнень проводиться у 2 етапи: 1-й — інтенсивна терапія в ранній період ускладнення. Здійснюється вона в лікувальному закладі, де ускладнення виникло; 2-й етап — у спеціалізованому відділенні, яке оснащене апаратурою для екстраренального очищення крові.

28

Слайд 28

Кровозамінники — препарати, що здатні певною мірою замінити лікувальну дію донорської крові у разі введення їх в організм хворого. Вони застосовуються для трансфузійної терапії різних патологічних станів і мають відповідати наступним вимогам: не справляти токсичної дії на організм; не розвивати сенсибілізацію організму; нагадувати за фізико-хімічними властивостями плазму крові; повністю виводитися з організму; зберігати біологічні та фізико-хімічні властивості; витримувати стерилізацію методом автоклавування протягом тривалого часу.

29

Слайд 29

За своїм функціональним значенням кровозамінники діляться на 4 групи (В. К Гостищев, 1987). І — протишокові (гемодинамічні): низькомолекулярні декстрани — реополіглюкін; середньомолекулярні декстрани — поліглюкін; препарати желатини — желатиноль ІІ — дезінтоксикаційні низькомолекулярний полівінілпіролідон — гемодез; низькомолекулярний полівініловий спирт — полідез ІІІ — препарати для парентерального харчування: білкові гідролізати — гідролізат казеїну, амінопептид, амінокровін, амінозол, гідролізин; розчини амінокислот — поліамін, маріамін, фріамін тощо; жирові емульсії — інтраліпід, ліпофундин; цукри і багатоатомні спирти — глюкоза, сорбітол, фруктоза І V —кристалоїдні(сольові), регулятори водно-сольового і кислотно-основного стану сольові розчини — ізотонічний розчин натрію хлориду, розчин Рінгера, лактосол, розчин натрію гідрокарбонату, розчин трисаміну тощо.

30

Слайд 30

Тема: «Гостра серцева недостатність» Поняття про серцеву недостатність. Серцева астма. Набряк легень. КАРДІОГЕННИЙ ШОК. Аритмія.

31

Слайд 31

Серцева недостатність — патологічний стан, який настає в результаті різноманітних захворювань серця, що зменшують насосну функцію серця і в результаті призводить до недостатньої циркуляції крові в організмі людини. Серцева недостатність може бути як гострою, так і хронічною. Під гострою серцевою недостатністю (ГСН) розуміють раптовий розвиток патологічного стану серця, при якому недостатньо забезпечується кровопостачання організму хворого без допомоги компенсаторних механізмів. Розрізняють гостру лівошлуночкову та правошлуночкову недостатність. Такий поділ умовний, тому що при декомпенсації одного шлуночка порушується функція іншого.

32

Слайд 32

Всі причини виникнення ГСН можна поділити на дві групи: Захворювання серця (вроджені та набуті вади серця, фіброеластоз міокарда, міокардити, перикардити, обмінні кардіопатії, міокардіодистрофія, пухлини серця, тощо); Екстракардіальні захворювання (захворювання легенів, печінки, нирок, органів кровотворення та інші хвороби, які викликають ураження або перевантаження міокарда).

33

Слайд 33

Гостра правошлуночкова недостатність Є результатом раптового зменшення кровотоку у легенях на фоні різних захворювань та патологічних станів (вроджені вади серця, напади бронхіальної астми, тромбоемболії легеневих артерій, ателектаз легені, стороннє тіло бронхів, гідроторакс та ін.). Для цього стану характерні блідість, ціаноз, набухання шийних вен, набряки нижніх кінцівок, олігурія. Швидко збільшуються розміри печінки, розширюється права границя серця, з'являються тахікардія, знижується АТ. Тяжкі стани супроводжуються колапсом, ацидозом, порушенням метаболізму, неврологічними розладами, що у сумі знижує резерви серця, скорочувальну здатність міокарда.

34

Слайд 34

Гостра лівошлуночкова недостатність Розвивається при важких ураженнях м'язу переважно лівого шлуночка або його гемодінамічному перевантаженні. Вона виникає зазвичай як вторинне явище при вроджених та набутих вадах серця, ураженнях міокарда, грубих порушеннях провідної системи серця.

35

Слайд 35

Клінічно ГЛН проявляється синдромом серцевої астми та набряку легенів. Основу розвитку серцевої астми складає інтерстиціальний набряк з переходом рідини з інтерстиція до альвеоли. Тому серцеву астму розглядають як початкову фазу набряку легенів з наступними клінічними проявами. Гостра лівошлуночкова недостатність

36

Слайд 36

У хворого з'являються напади ядухи, частіше у нічний час: він блідне, з'являється ціаноз видимих слизових оболонок, дихання почащується. Хворий приймає вимушене сидяче положення, з рота виділяється пінисте мокротиння (спочатку безколірне, потім рожеве із-за крові). При аускультації легень вислуховуються сухі та вологі хрипи. Можуть бути й інші симптоми: на обличчі багато поту, тахікардія, нудота, артеріальна гіпотонія, руховий неспокій. Напад триває від декількох хвилин до декількох годин. При несвоєчасній допомозі синдром кардіальної астми переростає у набряк легень. Клініка гострої лівошлуночкової недостатності

37

Слайд 37

Це гострий приступ лівошлуночкової недостатності. Супроводжується раптовою задишкою, яка переходить у задуху. Частіше приступ розвивається вночі, або під час сну. Хворий прокидається в страсі після тяжкого сну з відчуттям задухи. У хворого затруднений вдих, йому важко лежати, він сідає, хоче відкрити вікно, вибирає положення сидяче, з опущеними ногами, опираючись на подушку, голова вперед. Іноді у такій позі стан хворого поліпшується. Але в більшості випадків для запобігання переходу серцевої астми в набряк легень, необхідна інтенсивна терапія. Серцева астма

38

Слайд 38

Душевний і фізичний спокій, інгаляції зволоженого кисню з 70° спиртом. Для зменшення застою у малому колі кровообігу накладають джгути на руки, ноги і міняють через 15 хвилин. Кровопускання. Хороший ефект дають гарячі ніжні ванни, наркотичні анальгетики (1% морфін + атропін 0,1% - димедрол 1%), серцеві глікозиди: корглікон 0,06; строфантин 0,05 - еуфілін 2,4%). Допомога при серцевій астмі:

39

Слайд 39

Набряк легень Це накопичення серозної рідини в альвеолах і в інтерстеціальній тканина легень. Виникає в наслідок гострої слабості лівого шлуночка. Причина: гострий інфаркт міокарда, гіпертонічний криз, вади серця, міокардит. Клініка: Задуха наростає, дихання стає клекочучим, кашель посилюється з виділенням серозної чи кров'янисто пінистої мокроти. Вологі хрипи стають більш крупнокаліберними і дзвінкими. Розвивається ціаноз. Вени шиї набухають. Хворий покритий холодним потом, пульс частий, слабкого наповнення, часто нитковидний. Тони серця незвучні, часто вислуховується ритм галопа. В залежності від протікання набряку легень розрізняють три форми: Гостру (на протязі менше 4 год.) підгостру (4-12 год.); затяжну (більше 12 год.).

40

Слайд 40

Зволожений кисень через 70° спирт; серцеві глікозиди ; сечогінні препарати; спирт 33% - в/ в 10,0; глюкокортекоїди ; наркотичні анальгетики. Якщо протікає при підвищеному АТ - нітрати. Допомога при набряку легень:

41

Слайд 41

КАРДІОГЕННИЙ ШОК КШ є гострою серцевою недостатністю. Його особливістю є первинне ушкодження гемодинамічного "мотора" організму - серця. Головною патогенетичною ланкою кардіогенного шоку є зниження серцевого викиду, що не може бути компенсоване периферійною вазоконструкцією і призводить до істотного зниження AT. Найчастіше шок спричинює інфаркт міокарда. Внаслідок некрозу міокарда чи порушення серцевого ритму різко знижується його насосна функція; виникає синдром малого серцевого викиду. Характерними гемодинамічними проявами цього стану є високий центральний венозний тиск, низький артеріальний тиск та компенсаторний спазм периферичних судин.

42

Слайд 42

Форми кардіогенного шоку (за Є.І.Чазовим). 1. Рефлекторний шок. Клінічними проявами його є біль із зниженням судинного тонусу та артеріального тиску. Цей шок відносно легко піддається лікуванню. 2. Істинний шок 3. Аритмогенний шок. На перший план виступають порушення ритму серця, що, в свою чергу, погіршує коронарний кровотік та сприяє поширенню зони некрозу. 4. Ареактивний шок - найтяжча форма перебігу кардіогенного шоку. Він проявляється вираженою гіпотензією, що не піддається консервативній терапії.

43

Слайд 43

Невідкладні заходи при кардіогенному шоці. Розмістити хворого у ліжку в напівсидячому положенні. Звільнити грудну клітку від стиснення її одягом (розстебнути комірець), забезпечити доступ свіжого повітря. При наявності шумного дихання, виділенні пінистого харкотиння - зменшити притік крові до серця, наклавши на нижні та верхні кінцівки венозні джгути. Дати хворому під язик нітрогліцерин.

44

Слайд 44

Тромбоемболія легеневої артерії Тромбоемболія легеневої артерії (ТЕЛА) – закупорка стовбура або дрібних гілок легеневої артерії тромботичними масами, що призводить до гіпертензії малого кола кровообігу і розвитку легеневого серця, нерідко декомпенсованого Виділяють 3 основних варіанти перебігу ТЕЛА: блискавичний, гострий, хронічний (рецидивний).

45

Слайд 45

Клініка. Клінічна діагностика ТЕЛА проявляється: бронхоспазм, задишка, ядуха, кашель, кровохаркання, загрудинний біль, тахікардія, гіпотензія або колапс, набухання шийних вен, ціаноз біль або важкість у правому підребір’ї втрата свідомості, судоми, парези анурія. Вторинними ознаками ТЕЛА можуть бути підвищення температури тіла у післяопераційному періоді (особливо на 3-10 день), лихоманка в умовах ліжкового режиму.

46

Слайд 46

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі: 1) Попередження розвитку рефлекторного больового шоку: 1– 2 мл 1% р-ну промедолу або 1 мл 2% р-ну морфіну або 3 мл 50% р-ну анальгіну. 2) Попередження утворення фібрину: 10.000 – 15.000 ОД гепарину в 10 мл ізотонічного р-ну натрію хлориду. 3) Зняття бронхоспазму, зменшення легеневої гіпертензії здійснюється введенням 10 мл 2.4% р-ну еуфіліну в/в.

47

Слайд 47

Невідкладна допомога на догоспітальному етапі: 4) Ліквідація колапсу: для цього в/в вводять 400 мл реополіглюкіну, 2 мл 2% р-ну норадреналіну в 250 мл ізотонічного р-ну NaCl. Якщо артеріальна гіпотензія зберігається, вводиться в/в 60 – 90 мг преднізолону. При вираженій гострій дихальній недостатності проводиться ендотрахеальна інтубація і штучна вентиляція легень будь-яким апаратом. При неможливості проведення штучної вентиляції легень застосовується інгаляційно – киснева терапія. У випадку клінічної смерті здійснюється непрямий масаж серця, продовжується штучна вентиляція легень; при неможливості проведення штучної вентиляції легень проводять штучне дихання “рот в рот”.

48

Слайд 48

Аритмія - порушення частоти, ритмічності і послідовності скорочень відділів серця. Нормальний ритм забезпечується автоматизмом синусного вузла і називається синусним. Різноманітні зміни основних електрофізіологічних характеристик провідникової системи серця (автоматизму, збудливості та провідності) призводять до порушення нормальної координації збудження і скорочення між різними ділянками міокарда або відділами серця, різкого збільшення або зменшення частоти серцевих скорочень.

49

Слайд 49

При наявності аритмії серце може битися занадто швидко (тахікардія ), занадто повільно (брадикардія) або битися хаотично з непостійною частотою. Нормальний ритм серця варіюється в межах від 50 до 100 ударів на хвилину. Типи аритмії серця Залежно від характеру порушення роботи серця, виділяють декілька видів аритмій: Екстрасистолія - найпоширеніший вид аритмії, що виражається в передчасному скороченні серця або його відділів. Екстрасистолія може виникнути на ґрунті інфаркту міокарда, ішемічної хвороби серця, серцевої недостатності та ін.

50

Слайд 50

Фібриляція передсердь (миготлива аритмія) - ще один досить поширений вид аритмії, для якого характерні безладні скорочення передсердь (від 350 до 700 за хвилину). Тріпотіння передсердь - значне почастішання скорочень передсердь (до 400 за хвилину) при збереженні регулярного серцевого ритму. Цей вид аритмії, як правило, пов'язаний із захворюваннями серця і часто виникає після кардіохірургічних операцій. Фібриляція шлуночків - хаотичне скорочення шлуночків (250-480 за хвилину), що викликає серйозні порушення роботи серця аж до його зупинки. Це критичні стани, який вимагає негайного виконання серцево-легеневої реанімації (СЛР) та дефібриляції.

51

Слайд 51

Клініка аритмії Аритмія може протікати безсимптомно і не виявляти жодних зовнішніх впливів на організм. Найпоширенішим методом діагностики аритмії є ЕКГ (електрокардіографія). Симптоми аритмії: Відчуття серцебиття. (Здорова людина не звертає уваги на биття серця). При аритмії хворий відчуває завмирання серця, перебої або хаотичне серцебиття. Відчуття тиску і важкості в грудях. Непритомність або напівнепритомність. Брак повітря, задуха. Слабкість і втома. Відчуття дискомфорту в ділянці грудей.

52

Слайд 52

При лікуванні аритмії в основному використовуються лікарські препарати двох категорій: препарати, що контролюють серцевий ритм (бета-блокатори), а також антикоагулянти і антиагреганти (антитромбоцитарні засоби), що зменшують ризик виникнення тромбів. Можливі методи хірургічного втручання при аритмії: Електрокардіоверсія - використання електричного шоку, для того щоб синхронізувати роботу серця і відновити нормальний ритм серцебиття. Імплантація кардіостимулятора - кардіостимулятор, "водій ритму", сприяє відновленню регулярного серцебиття. Імплантований кардіовертер-дефібрилятор (ICD) - після імплантації цього пристрою він автоматично визначає патологічні порушення серцевого ритму і проводить до серця енергію, яка дозволяє відновити нормальний ритм серцебиття.

53

Последний слайд презентации

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ! Бережіть своє серце ! Будьте здорові !

Похожие презентации

Ничего не найдено