Презентация: БІОХІМІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ І МОЛОКА

БІОХІМІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ І МОЛОКА Молоко. Молозиво. Лактація Загальні відомості про молоко Склад сироватки Видові відміни складу молока Функціональна анатомія молочної залози Загальна схема утворення і виділення молока Роль окремих клітин в утворенні і секреції молока Роль окремих клітин в утворенні і секреції молока: схема 5 основних процесів-складових секреції молока епітеліальними клітинами молочної залози Екзоцитоз Синтез і секреція ліпідів Прямий транспорт речовин через апікальну мембрану альвеолярних клітин молочної залози Трансцитоз інтерстінальних молекул через апікальну мембрану Парацелюлярний шлях 5 основних процесів-складових секреції молока епітеліальними клітинами молочної залози: узагальнююча схема Лактогенез: перехід від вагітності до лактації Лактогенез: зміни у складі молока людини (натрій, хлор, лактоза) і у його об ємі після народжування Лактогенез: зміни у складі молока людини ( sIgA і лактоферин) після народжування Повний цикл лактації Гуморальна регуляція функціонального стану молочної залози Порушення секреторної функцій молочної залози
1/22
Средняя оценка: 4.9/5 (всего оценок: 11)
Скачать (274 Кб)
Код скопирован в буфер обмена
1

Первый слайд презентации: БІОХІМІЯ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ І МОЛОКА

Ч. І. БІОХІМІЯ ЛАКТОГЕНЕЗУ

2

Слайд 2: Молоко. Молозиво. Лактація

Молоко – найважливіший харчовий продукт для дітей грудного віку і важлива складова їжі дорослих Молоко починає відділятися одразу після пологів; в перші дні після пологів воно має назву “молозиво” і відрізняється від зрілого молока. Молозиво має високі концентрації імуноглобулінів, захисних білків, лактоферину. В деяких видів тварин (жуйні), в яких втрачено трансплацентарний транспорт імуноглобулінів, харчування молозивом є необхідним для забезпечення пасивного імунологічного захисту молоді, доки дозріє їх власна імунна система. В інших видів, у т.ч. І в людини, присутність зазначених сполук важлива з т. зору протекції слизових поверхонь від інфекції, зокрема, в умовах антисанітарії. Молозиво також має високий вміст низки клітин – лімфоцитів, макрофагів, нейтрофілів, злущеного секреторного епітелію Лактація – це процес секреції молока молочною залозою; лактаційний період – це час, протягом якого молочна залоза виробляє молоко. Між цими періодами вона знаходиться у спокої. Під час лактації молоко накопичується у альвеолах, протоках і спеціальних резервуарах молочної залози Таким чином, на відміну від інших залоз, для молочної залози характерні: - періодична робота протягом життя (напр., у пор. із потовими залозами) - безперервна робота протягом лактації (напр., у порівнянні із травними залозами)

3

Слайд 3: Загальні відомості про молоко

Молоко – це комплексна біла непрозора рідина, емульсія, із характерним видом, запахом, смаком, які можуть деякою мірою змінюватись в залежності від харчування. Білий колір молока зумовлений відбиттям світла колоїдними часточками жиру і білків, що входять до його складу. Питома вага молока людини і більшості тварин – 1,028 – 1,036 (при 15 С), рН – 6,56 – 6,59 Найважливіший білок молока – казеїн, міститься у молоці завжди у формі міцел. Після видалення з молока міцел казеїну ультрацентрифугуванням або руйнуванням їх ферментом ренніном чи низьким рН залишається сироватка, в якій гель-електрофорез не виявляє жодної субодиниці казеїну Сироватка має всі необхідні для немовляти сполуки

4

Слайд 4: Склад сироватки

5

Слайд 5: Видові відміни складу молока

В молоці людини фракція казеїну - 0,2% корови - 4% гризунів - 12% В молоці людини є компоненти, що не дублюються у молоці корови: - білок лактоферин - фактори росту - довголанцюгаві поліненасичені жирні кислоти - ліпаза, що стимулюється жовчними солями - антиінфекційні олігосахариди

6

Слайд 6: Функціональна анатомія молочної залози

Паренхіма молочної залози складається із 10 – 15 протоків, які простягуються від соска і проходять крізь жировий прошарок, закінчуючись гроноподібними кластерами альвеол. Кожний проток служить окремій дольці молочної залози, при цьому дольки відокремлені одна від одної тонкою сполучнотканинною оболонкою, а в молочній залозі за відсутності вагітності й лактації – ще й великою кільстю адіпоцитної тканини Термінальна ділянка протоків молочної залози оточений пігментною шкірою – ареолою, що складається із сальних і потових залоз. Ареола також є термінальною ділянкою для 4-х міжреберних нервів, які несуть сенорну інформацію про смоктання до спинного й головного мозку, що важливо для регуляції секреції окситоцину й пролактіну

7

Слайд 7: Загальна схема утворення і виділення молока

При вагітності альвеолярний комплекс зростає у числі і компонентах. Дозрівають клітини, що вистилають альвеоли і малі протоки – це підвищує здатність секретувати молоко. В той же час секреція молока включається тільки високою концентрацією статевих стероїдних гормонів, головним чином прогестерону, яка запускає серію програмованих змін, трансформуючих клітини у повне секреторне становище. Після цього молоко секретується більш-менш тривало у альвеолярні простори і залишається там доти, доки не буде рефлексу, пов язаного зі смоктанням немовляти. Механізми продукції молока в різних видів у загальних рисах подібні. Швидкість секреції молока повільна – 1,5 мл/г тканини за день Виділення молока із альвеолярного простору пов язане із функціонуванням мієлоепітеліальних клітин, які оточують альвеоли і проточки – це так звана молоковіддача. Далі молоко виходить через проточки у протоки (у людини – малі проточки впадють у 15 – 25 головних проток, що проходять у різних секторах молочної залози. Головні протоки впадають у малі синуси біля ареоли, де вони відкриваються головним чином на сосці. У більшості гризунів і жуйних протоки впадають в 1 первинний проток – цистерну, який має один вихідний канал. В цьому випадку цистерна забезпечує додаткове зберігання молока

8

Слайд 8: Роль окремих клітин в утворенні і секреції молока

Епітеліальні клітини, що вистилають альвеоли і малі проточки – беруть участь у перетворенні більшості попередників у компоненти молока, а також у транспорті останніх до альвеолярного простору молочної залози; більші протоки виконують пасивну роль в секреції молока, забезпечуючи простий перенос молока із альвеолярного простору до субареольних синусів Міоепітеліальні клітини відповідають за виділення молока із молочної залози Протоки молочної залози і альвеоли пронизують строму, яка містить фібробласти, адіпоцити, клітини плазми і кровоносні судини. Ток крові сильно зростає за лактації, внаслідок чого велика кількість субстратів, необхідних для синтезу молока, стає більш доступною. Взаємодія між клітинами строми включається у розвиток молочної залози і секрецію молока Адіпоцити та (або) фібробласти строми – джерела факторів росту (напр., фактор росту гепатоцитів, інсуліноподібний фактор росту-1), також беруть участь у продукції ліпопротеїнліпази, важливої в процесах біосинтезу ліпідів молока В-лімфоцити – при лактації “селяться” у молочній залозі, де стають “клітинами плазми” і продукують імуноглобуліни, які далі надходять у молоко Епітелій молочної залози стає інтегратором активностей зазначених клітин та різних тканин, координуючи біосинтез молока

9

Слайд 9: Роль окремих клітин в утворенні і секреції молока: схема

10

Слайд 10: 5 основних процесів-складових секреції молока епітеліальними клітинами молочної залози

Ці процеси подібні у всіх видів тварин, але відрізняються за швидкістю і за природою синтезованих продуктів, що спричиняє видові відміни молока

11

Слайд 11: Екзоцитоз

Протеїни, синтезовані на рибосомах, після специфічної для кожної сполуки процесингу (напр., додання фосфатної, вуглеводної, ін. груп) в апараті Гольджі упаковуються у секреторні везикули. В інших везикулах апарату Гольджі міститься лактоза, синтезована із попередників (УДФ-галактоза, глюкоза цитоплазматичного походження). Мембрани апарату Гольджі є непроникними для лактози, і, оскільки молочний цукор є осмотичноактивним, вода надходить у лактозовмісні везикули апарату Гольджі – така “розбухлість” ап-ту Гольджі є специфічною ознакою лактуючих клітин молочної залози В ап-ті Гольджі також формуються казеїнові міцели шляхом конденсації молекул казеїну; додавання у казеїнвмісні везикули Са++ веде до дозрівання казеїнових міцел Секреторні везикули переміщуються до плазматичної мембрани, де вони “розплавляються” і їх вміст звільнюється у молоко шляхом екзоцитозу

12

Слайд 12: Синтез і секреція ліпідів

Тригліцериди, синтезовані у гладенькому ЕПР альвеолярних епітеліальних клітин молочної залози із попередників – жирних кислот і гліцеролу, з єднуються у великі краплі, які переміщуються до верхівки клітини. Ліпідні краплі вип ячуються і поступово оточують апікальну плазматичну мембрану, нарешті відокремлюючись від клітин у вигляді жирових глобул молока. Випадкове включення ділянок цитоплазми в мембрано-оточені глобули дає можливість будь-якій субстанції, що міститься у цитоплазмі, потрапити у молоко 2 функції мембранного оточення жирових глобул молока: 1) це первинне харчове джерело фосфоліпідів і холестеролу для немовлят 2) воно запобігає об єднанню жирових глобул у великі жирові краплі, що може спричинити ускладнення секреції

13

Слайд 13: Прямий транспорт речовин через апікальну мембрану альвеолярних клітин молочної залози

Ці процеси повністю досліджено за допомогою радіоактивних ізотопів Іони Na, K, Cl, деякі моносахариди, а також вода безпосередньо перетинають апікальну мембрану альвеолярних клітин Іони Са, Р, цитрат – не здатні до цього (вони транспортуються екзоцитозом) В апікальній мембрані виявлено присутність С l/HCO3- - обмінника, а також транспортер для глюкози

14

Слайд 14: Трансцитоз інтерстінальних молекул через апікальну мембрану

Інтактні білки інтерстінальної рідини, у т.ч. І g А, гормони, фактори росту можуть пересікати епітелій молочної залози або шляхом трансцитозу, або парацелюлярним шляхом. В умовах лактації існує лише перший механізм. У людини І g А синтезується плазматичними клітинами в інтерстінальному просторі молочної залози; новосинтезований білок зв язується із рецептором для імуноглобулінів на базальній поверхні мембрани епітеліальних клітин альвеол молочної залози. Утворений комплекс { І g А - рецептор } поглинається ендоцитозом і переноситься через клітину. На апікальній мембрані позаклітинна частина рецептору відщеплюється і секретується разом із І g А. Така відщеплена частина рецептору має назву секреторного компоненту ( sc ), а відповідний секреторний білок – секреторним І g А ( s І g А )

15

Слайд 15: Парацелюлярний шлях

Здійснює обмін між просвітом альвеол молочної залози і інтерстінальним простором шляхом проходу речовин між епітеліальними клітинами, а не через них. За повної лактації він унеможливлюється дією щільних контактів, які створюють “зону злипання”, що приєднує епітеліальні клітини щільно одна до одної. Таким чином створюється суворий бар єр між молоком і інтерстінальним простором Протягом вагітності, а також при маститі, інволюції молочної залози щільні контакти стають проникними і дозволяють компонентам інтерстиційного простору надходити у молоко, а компонентам молока – в інтерстиційний простір і у плазму крові Існування парацелюлярного шляху за зазначених станів є корисним – адже секретуємі продукти можуть залишати молочну залозу, клітини запалення і протективні молекули – потрапляти у молоко, а продукти, утворені при інволюції – виводитися із молочної залози За функціонуючого парацелюлярного шляху молоко має високі концентрації натрію і хлору, що може бути корисним в плані діагностики проблем молочної залози

16

Слайд 16: 5 основних процесів-складових секреції молока епітеліальними клітинами молочної залози: узагальнююча схема

17

Слайд 17: Лактогенез: перехід від вагітності до лактації

Лактогенез – зміни у молочній залозі при переході від вагітності до лактації Теоретично можна поділити на 2 стадї: 1) відбувається протягом вагітності, внаслідок чого молочна залоза стає значно більш диференційованою для секреції невеликої кількості специфічних компонентів – казеїну і лактози 2) початок посиленої секреції молока, що асоціюється із пологами, внаслідок відхилення вмісту прогестерону перед народжуванням в присутності пролактіну. Для цієї стадії необхідна наявність високодиференційованого епітелію молочної залози, який утворюється протягом І стадії, тобто всередині вагітності Лактогенез є глибокою і швидкою серією змін в активності диференційованих епітеліальних клітин молочної залози, що починаються закриттям щільних контактів між епітеліальними клітинами після тимчасового зростання секреції захисних білків - s І g А і лактоферину

18

Слайд 18: Лактогенез: зміни у складі молока людини (натрій, хлор, лактоза) і у його об ємі після народжування

Концентрації лактози, натрію і хлору починають змінюватися одразу після пологів: натрій і хлор – знижуються, лактоза – зростає. Ці зміни значно виражені вже через 72 год (3 діб) після пологів і пов язані із закриттям щільних контактів Через 36 годин після пологів настає 10-кратне зростання об єму молока, що секретується – від 50 до 600 мл/день – це т. зв. “прилив” молока, пов язаний із масивним зростанням синтезу та секреції всіх основних компонентів зрілого молока – лактози, казеїну, альфа-лактальбуміну, ліпідів, Са++, К, ін. Вміст цитрату, глюкози й вільного фосфату зростає пропорційно зростанню об єму молока

19

Слайд 19: Лактогенез: зміни у складі молока людини ( sIgA і лактоферин) після народжування

Вміст цих сполук залишається високим протягом перших 48-ми годин після пологів – вони разом складають біля 10% маси молока. Через 2 дні їх концентрація, а також вміст клітинних елементів у молоці швидко знижується через розведення підвищенним об ємом молока, що секретується, а також зниженням їх абсолютної швидкості секреції

20

Слайд 20: Повний цикл лактації

Лактація – це виділення молока молочною залозою Повний цикл лактації: 1) маммогенез – розвиток молочної залози; 2) лактогенез – індукція секреції молока після пологів 3) лактопоез – розвиток і підтримка виділення молока Маммогенез – це розвиток молочної залози від моменту закладки в період внутрішньоутробного розвитку до появи молока після пологів, зумовлений сінергічною дією гормонів передньої долі гіпофізу, яєчників, наднирників і плаценти. Закладення і розвиток молочної залози починається ще на ранніх стадіях ембріогенезу; найбільш виражені зміни у її функціонуванні відбуваються при вагітності. З 2-3 місяця виникає гіперглазія її залозистої паренхіми. Під впливом естрогенів, прогестерону, пролактіну, СТГ, лактогеніну відбувається розширення і проліферація молочних ходів і розвиток альвеол молочної залози. Зниження рівня естрогенів і прогестерону після пологів стимулює секрецію пролактіну і, можливо, інших гормонів лактогенного комплексу. Виділення пролактіну контролюється гіпоталамусом, який виробляє пролактін-звільнюючий фактор Лактопоез – пов язаний із рефлексом молоковиділення

21

Слайд 21: Гуморальна регуляція функціонального стану молочної залози

Зміни у молочній залозі, пов язані із менструальним циклом, вагітністю, пологами, лактацією, віковими інволютивними процесами, зумовлені функціонуванням низки ендокринних органів Під впливом естрогенів яєчників відбувається інтенсивний ріст і дозрівання молочної залози З настанням менструального циклу включається прогестерон жовтого тіла. Статеві гормони, що виділяються протягом цього циклу, регулюють процеси гіперплазії і зворотного розвитку залозистих структур у молочній залозі, які спостерігаються щомісяця в репродуктивному періоді життя жінки За вагітності на стан молочної залози впливають плацентарні гормони – хоріонічний гонадотропін, пролактін, а також гормони справжнього жовтого тіла. Синтез гормонів гіпофізу в цей період знижується. Під впливом цих плацентарних гормонів за вагітності відбувається гіперплазія залозистих долек за рахунок розвитку протоків і термінальних альвеол Після пологів і відторгнення плаценти знову активізується вплив гонадотропних гормонів аденогіпофізу на молочну залозу. Починається лактація В клімактерічному періоді по мірі зниження функції яєчників знижується рівень естрогенних гормонів, в жіночому організмі поступово настає інволюція залозистих структур у молочній залозі. Залозисті дольки і протоки атрофуються, заміщуються фіброзною і жировою тканиною

22

Последний слайд презентации: Порушення секреторної функцій молочної залози

Агалактія – зустрічається рідко, найчастіше внаслідок вродженої відсутності залозистих елементів молочної залози; інколи - через прогресуюче виснаження жінки, сильний нервовий струс – у таких випадках це явище зворотнє Гіпогалактія – причинами можуть бути морфологічні або функціональні неповноцінності молочної залози, недостатність смоктального рефлексу у новонародженого. Первинна – через гормональні порушення в організмі жінки (цукровий діабет, дифузний токсичний зоб); вторинна – пов язана із різними неендокринними захворюваннями матері, ускладненнями вагітності (напр., надмірним артеріальним тиском), пологів і післяпологового періоду, порушенням режиму харчування, психічним і фізичним перенапруженням, маститами Галакторея – самовільне витікання молока із молочної залози, 2 причини: 1) молоко виділяється із 1-ї молочної залози самовільно при годуванні дитини іншою; 2) молоко витікає поза фізіологічної лактації і годування через зміни в ендокринній системі із зростанням секреції окситоцину і пролактіну, гіперплазію або пухлини гіпофізу Гіпергалактія – причини подібні до галактореї

Похожие презентации

Ничего не найдено