Презентация: Анатомія і фізіологія ендокринної системи

Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Ендокринна система Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Будова мозку людини Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Будова надниркових залоз Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Будова підшлункової залози Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Щитовидна залоза Анатомія і фізіологія ендокринної системи Анатомія і фізіологія ендокринної системи Паращитовидні залози Анатомія і фізіологія ендокринної системи Вилочкова залоза (тимус) Анатомія і фізіологія ендокринної системи
1/25
Средняя оценка: 4.8/5 (всего оценок: 92)
Скачать (3721 Кб)
Код скопирован в буфер обмена
1

Первый слайд презентации

Анатомія і фізіологія ендокринної системи

2

Слайд 2

План Загальні регуляторні функції ендокринної системи. Гормони гіпофізу і епіфізу. Гормони надниркових залоз. Гормони підшлункової залози. Гормони статевих залоз. Гормони щитовидної і паращитовидних залоз.

3

Слайд 3

Загальні регуляторні функції ендокринної системи У процесах гуморальної регуляції в організмі важлива роль належить спеціальним залозам, в яких утворюються і виділяються в кров, у лімфу або в спинномозкову рідину біологічно активні речовини - гормони. Завдяки циркуляції рідини вони здійснюють регулюючий вплив на всі органи і тканини. Ці залози мають назву ендокринних, або внутрішньої секреції. Вони називаються так тому, що виділяють біологічно активні речовини, які в них утворюються, безпосередньо у внутрішнє середовище організму. До таких залоз належать: придаток мозку - гіпофіз, епіфіз, щитовидна залоза, паращитовидні залози, вилочкова, надниркові, підшлункова і статеві залози. Усі залози внутрішньої секреції невеликі за масою органи. У людини вага щитовидної залози 15-25 гр, надниркових 5-7 гр, гіпофіза не більш 1 гр, епіфіза - 0,1-0,2 гр, паращитовидних залоз - 0,2 гр. Ще нижча вага ендокринної тканини в статевих залозах.

4

Слайд 4

Гормони володіють рядом специфічних властивостей : Діють лише на певні органи і функції; Характерізуються дистанційністю дії; Мають легку проникність через ендотелій капілярів і мембрани клітин; Швидко інактивуються і руйнуються; Не мають видової специфічності. Під контролем гормонів регулюється вміст глюкози, жирів, білків, мінеральних солей, води. Від функції ендокринних залоз залежить зріст, характер статури, колір шкіри, тембр голосу, певні риси нервової діяльності, тобто діяльність ендокринної системи в значній мірі впливає на зовнішній вигляд людини. Дія гормонів є гуморальною ланкою рефлекторної діяльності ЦНС. Регуляція діяльності залоз внутрішньої секреції здійснюється через гіпоталамус і вегетативну нервову систему.

5

Слайд 5: Ендокринна система

6

Слайд 6

Гормони гіпофізу і епіфізу Гіпофіз (нижній придаток мозку) і епіфіз (верхній придаток мозку або шишковидна залоза) відносять до ендокринних залоз. Основним регулятором функцій залоз внутрішньої секреції являється гіпоталамус, безпосередньо пов'язаний з головною ендокринною залозою - гіпофізом. Може виникати надмірна активність діяльності залоз внутрішньої секреції це гіперфункція, або ослаблення активності - гіпофункція. Гіпофіз складається з 3 часток : передня частка, проміжна частка, задня частка (нейрогіпофіз). У передній частці виробляються гормони тропів, що регулюють функції периферичних залоз і ефекторні гормони, що безпосередньо діють на клітини-мішені.

7

Слайд 7

8

Слайд 8

Гормони тропів: кортикотропін (адренокортикотропний гормон) (АКТГ), регулює функції кіркового шару наднирок; тиреотропний гормон активує щитовидну залозу; гонадотропний гормон впливає на функції статевих залоз. Ефекторні гормони: соматотропний гормон або соматотропін визначає ріст тіла; пролактін, контролює діяльність молочних залоз. Надмірне виділення соматотропіну в ранньому віці приводить до гіганттизму, а його недолік - до карликовості. Задня частка гіпофізу (нейрогіпофіз) секретує гормони вазопресин і окситоцин, які утворюються в клітинах гіпоталамуса, потім по нервових волокнах поступають в нейрогіпофіз, де накопичуються і потім виділяються в кров. Вазопресин викликає звуження кровоносних судин і підвищення артеріального тиску; збільшує зворотне всмоктування води в ниркових канальцях, тобто діє як антидіуретичний гормон. Окситоцин стимулює скорочення матки при пологах, виділення молока молочними залозами.

9

Слайд 9

Проміжна частка гіпофіза майже не розвинена, виділяє меланотропний гормон, що викликає утворення меланіну, - пігменту шкіри і волосся. Епіфіз виробляє гормон мелатонін. Функції епіфізу пов'язані із ступенем освітленості організму - мають добову періодичність. Гормон мелатонін виробляється під впливом імпульсів від сітківки ока. На світлі знижується, в темноті - підвищується. Мелатонін пригноблює функції гіпофіза. Під його дією затримується передчасний розвиток статевих залоз, формується циклічність статевих функцій. Стресові реакції - це нормальні пристосувальні реакції організму до дії сильних несприятливих подразників. При цьому в кров викидається адреналін. Він діє на ядра гіготаламуса і стимулює активність гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. Посилюється секреція кортикотропіну, збільшується викид глюкокортикоїдів і альдостерону. Викликані гормональні зміни мобілізують енергетичні ресурси організму, активують обмінні процеси і підвищують тканинну опірність.

10

Слайд 10: Будова мозку людини

11

Слайд 11

Виконання короткочасної і малоінтенсивної м'язової роботи не викликають помітних змін вмісту гормонів. При значних м'язових навантаженнях підвищується секреція соматотропіну, кортикотропіну, вазопресину, глюкокортикоїдів, альдостерону, адреналіну, норадреналіну і паратгормона. У людей, не підготовлених до фізичних навантажень, наступає швидкий і дуже великий викид в кров гормонів, але запаси їх невеликі і незабаром наступає їх виснаження.

12

Слайд 12

Гормони надниркових залоз У корі надниркових залоз виробляється група гормонів, названих кортикоїдами або кортикостероїдами, їх відсутность приводить до смерті. Мінералкортикоїди у людини представлені основним гормоном - альдостероном. Він впливає на регуляцію мінерального обміну в організмі - сприяє підтримці на постійному рівні натрію і калію в крові, лімфі і міжтканинній рідині. Глюкокортикоїди головним чином забезпечують синтез глюкози, утворення запасів глікогену в печінці і м'язах, збільшення концентрації глюкози в крові. Вони пригноблюють синтез білків в печінці і м'язах, збільшують вихід вільних амінокислот, стимулюють утворення ферментів. Забезпечують підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинників середовища, стресових ситуацій, у зв'язку з чим їх називають адаптивними гормонами.

13

Слайд 13: Будова надниркових залоз

14

Слайд 14

Мозковий шар надниркових залоз містить аналоги симпатичних клітин, які секретують адреналін і норадреналін, названі катехоламінами. Вони грають важливу роль в адаптації організму до надзвичайної напруги - стресів, тобто вони є адаптивними гормонами. Адреналін викликає почастішання серцевих скорочень, полегшення дихання шляхом розслаблення бронхіальних м'язів; викликає робочий перерозподіл крові - шляхом звуження судин шкіри і органів черевної порожнини і розширення судин мозку, серцевого і скелетного м'язів; викликає мобілізацію енергоресурсів організму; підвищення теплопродукції; стимуляцію анаеробного розщеплення глюкози в м'язах; підвищення збудливості сенсорних систем і ЦНС. Норадреналін викликає схожі ефекти, але сильніше діє на кровоносні судини, і менш активний відносно метаболічних реакцій.

15

Слайд 15

Гормони підшлункової залози Підшлункова залоза функціонує як залоза зовнішньої секреції, виділяючи травний сік через спеціальні протоки в 12-ти палу кишку, і як залоза внутрішньої секреції, секретуючи безпосередньо в кров гормони інсулін і глюкагон. Глюкагон викликає розщеплення глікогену в печінці і вихід в кров глюкози, а також стимулює розщеплення жирів в печінці і жировій тканині. Інсулін регулює всі види обміну речовин і енергообмін. У печінці інсулін викликає синтез глікогену, амінокислот і білків в печінкових клітинах. Дефіцит інсуліну викликає цукровий діабет. В організмі при цьому порушується утилізація в клітинах глюкози, різко підвищується концентрація глюкози в крові і в сечі, що супроводжується значними втратами води з сечею, відповідно, сильною спрагою і великим споживанням води.

16

Слайд 16: Будова підшлункової залози

17

Слайд 17

Гормони статевих залоз До статевих залоз відносять сім'яники в чоловічому організмі і яєчники в жіночому організмі. Вони формують статеві клітини і виділяють в кров статеві гормони. І в чоловічому і в жіночому організмі виробляються чоловічі статеві гормони (андрогени) і жіночі (естрогени), які відрізняються по їх кількості. Чоловічий статевий гормон тестостерон виробляється спеціальними клітинами в області звитих канальців сім ' янників. Тестостерон забезпечує розвиток первинних і вторинних статевих ознак чоловічого організму, регулює процеси сперматогенезу, формує характерну статеву поведінку, особливості будови і складу тіла, психічні особливості. Тестостерон стимулює синтез білків, сприяючи гіпертрофії м'язової тканини. Вироблення жіночих статевих гормонів (естрогену) здійснюється в яєчниках клітинами фолікулів. Основним гормоном цих клітин є естрадіол. Естрогени регулюють процеси формування жіночого організму, розвиток первинних і вторинних статевих ознак жіночого організму, зростання матки і молочних залоз, становлення циклічності статевих функцій, протікання пологів. Окрім естрогену в жіночому організмі виробляється гормон прогестерон. Секреція цих гормонів знаходиться під контролем статевого центру гіпоталамуса.

18

Слайд 18

Гормони щитовидної і паращитовидних залоз У щитовидній залозі є 2 групи клітин. Одна група виробляє тироксин (Т4) і трийодтиронін (ТЗ), а інша - кальцитонін. ТЗ і Т4 активізуючи генетичний апарат клітинного ядра і мітохондрії клітин, стимулюють всі види обміну речовин і енергетичний обмін організму. Вони підсилюють поглинання кисню, збільшують основний обмін в організмі і підвищують температуру тіла, впливають на білковий, жировий і вуглеводний обмін, забезпечують зростання і розвиток організму, підсилюють ефективність симпатичних дій на ЧСС, артеріальний тиск і потовиділення, підвищують збудливість ЦНС.

19

Слайд 19: Щитовидна залоза

20

Слайд 20

Капьцитонін разом з гормонами паращитовидних залоз бере: участь в регуляції вмісту кальцію в організмі. Він викликає зниження концентрації кальцію в крові і поглинання його кістковою тканиною, що сприяє утворенню і зростанню кісток. При недостатньому надходженні в організм йоду виникає різке зниження активності щитовидної залози - гіпотиреоз. У дитячому віці це приводить до розвитку кретинізму - затримки зростання, статевого, фізичною і розумового розвитку, порушенням пропорцій тіла. У разі гіпертиреозу виникають токсичні явища, що викликають Базедову хворобу. Відбувається розростання щитовидної залози (зоб), підвищується основний обмін, спостерігається втрата ваги, витрішкуватість, підвищення дратівливості.

21

Слайд 21

У людини 4 паращитовидні залози, що прилеглягають до задньої поверхні щитовидної залози. Вони виробляють паратгормон, який бере участь в регуляції вмісту кальцію в організмі. Він підвищує концентрацію кальцію в крові, підсилюючи його всмоктування в кишечнику і вихід з кісток. Вироблення паратгормону посилюється при недостатньому вмісті кальцію в крові. Порушення нормальної секреції паращитовидних залоз - їх гіперфункція веде до втрати кістковою тканиною кальцію і фосфору (демінералізація кісток) і деформації кісток, а також до появи каменів в нирках, падінню збудливості нервової і м'язової тканин, погіршенню процесів уваги і пам'яті. У разі недостатньої функції паращитовидних залоз виникають різке підвищення збудливості нервових центрів, судоми і смерть в результаті тетанічного скорочення дихальних м'язів.

22

Слайд 22: Паращитовидні залози

23

Слайд 23

Вилочкова залоза Вилочкова залоза (тимус) до цих пір остаточно не вивчена, її гормон - тирозин бере участь в імунологічних реакціях, затримує статеве дозрівання, контролює розвиток і розподіл лімфоцитів (тут утворюються Т-лімфоцити), впливає на обмін кальцію і нуклеїновий обмін. Відомо, що під впливом фізичних навантажень вага тимусу зменшується, а активність підвищується.

24

Слайд 24: Вилочкова залоза (тимус)

25

Последний слайд презентации

Дякую за увагу!

Похожие презентации

Ничего не найдено