Презентация на тему: 18. Логічність мови. Зв язок логічності мови з її точністю. Аналіз поширених

18. Логічність мови. Зв язок логічності мови з її точністю. Аналіз поширених
18. Логічність мови. Зв язок логічності мови з її точністю. Аналіз поширених
1/2
Средняя оценка: 4.5/5 (всего оценок: 7)
Код скопирован в буфер обмена
Скачать (62 Кб)
1

Первый слайд презентации

18. Логічність мови. Зв язок логічності мови з її точністю. Аналіз поширених випадків порушення логічності мови,шляхи їх усунення. Обов’язкова умова сучасного ораторського мистецтва – це відповідність промови оратора вимогам логіки, дотримання яких веде до правильних висновків, до досягнення істини. Коротко ці вимоги можна сформулювати у такий спосіб.По-перше, мова оратора повинна бути визначеною, тобто ясною, чіткою, конкретною, вільною від розпливчастих, двозначних міркувань, невиправданих стрибків від однієї думки до іншої.По-друге, не можна допускати суперечливих висловлювань, важливо завжди принципово відстоювати свою точку зору.По-третє, міркування варто ретельно обґрунтовувати шляхом доказування фактами, прикладами з життя і підтвердженими наукою істинами. Логічна доказовість, тобто вміння обґрунтувати свою думку за допомогою інших уже відомих істин, є основою переконливості промови, показник логічної культури оратора. Виваженість, доказовість суджень, науковість підходу особливо цінні в наш час, коли людська свідомість відкидає аксіоматичність суджень.Логічність як комунікативна якість речі має багато спільного з точністю. 19. Багатство і різноманітність мовлення як одна з основних ознак мовної культури.   Мова і культура – не одне і те ж. Але вони нерозривно пов’язані між собою і одна без одної існувати не можуть. За станом мови ми можемо встановити стан культури окремої людини, цілої нації.  Мова є носієм культури.  Культуру мовлення характеризують такі  ознаки :   правильність,  , різноманітність, виразність, ясність,чистота,стислість, логічність,простота,естетичність,багатство,актуальнісь,конкретність,належний теоретичний рівень,практична спрямованість.  Різноманітність:  володіння мовним багатством народу, художньої і публіцистичної літератури, лексичним арсеналом літературної мови (освічена людина використовує у мовленні 6 - 9 тис. слів), використання різноманітних мовних одиниць; інтонаційність експресивності, мелодика мовлення; стилістично обґрунтоване використання словосполучень і речень; активне мислення; постійне удосконалення і збагачення мовлення. Важливо, щоб вона була притаманна лексичному, фразеологічному, словотвірному, морфологічному, синтаксичному рівням мови мовця. Це допоможе йому індивідуалізувати своє мовлення, реалізувати свою мовленнєву культуру, досягти бажаного рівня сприйняття і розуміння своїх висловлювань; Українська мова – багата й різноманітна, а мовлення кожної людини може бути багатим і бідним, різноманітним чи одноманітним. Багатство і різноманітність мовлення залежить від того, хто є мовець: весь народ чи окрема особа, дитина чи доросла людина. Великий вплив на багатство і різноманітність мовлення мають його стиль, сфера спілкування тощо. В українській мові існують семантичні групи слів (омоніми, синоніми, антоніми), багатозначні й абстрактні, застарілі й новоутворені слова, що становлять її багатство. Виражаючи думку, мовець може використати різноманітні засоби залежно від знання мови, ерудиції, стилю висловлення. Багатство і різноманітність мовлення виявляються на лексичному, фразеологічному, словотвірному, граматичному і стилістичному рівнях. 20.Чистота мови.Поняття чистоти мови на орфоепічному рівніі на рівні слововживанняю. Чистота мовлення  – це повна відповідність нормам літературної мови. Для чистоти мовлення важливими є правильна літературна вимова, вживання слів, що відповідають літературній нормі. У чистому мовленні не вживаються діалектизми, лайливі слова, слова-паразити тощо. Чистота мовлення на рівні вимови досягається суворим дотриманням орфоепічних норм (вимова голосних і приголосних звуків, звукосполучень, наголос у словах). Тому недопустимі такі порушення: лі[т´]ература  (треба література ), зеркало   (треба [ дз ] еркало ), нéнависть (треба  ненáвисть ), випáдок (треба вúпадок ) тощо. Чистота мовлення залежить від дикції (чіткої, виразної вимови). Найпоширенішими помилками у вимові, що заважають чистоті мови, є неправильні наголоси, невиправдане “акання” та впливи інших мов, переважно російської. Руйнують чистоту мовлення лексичні засоби, якщо використовуються неточно, стилістично невмотивовано. Це насамперед діалектні, просторічні, жаргонні слова, канцеляризми і професіоналізми, лайливі й вульгарні слова. Вимовні (орфоепічні) ознаки чистоти мов­лення. Вони стосуються нормативної вимови окремо­го звука, всіх сполучень звуків (фонем) і наголошуван­ня слів. Недотримання фонетико-фонологічної й ак­центної чистоти мовлення простежується переважно серед мовців, для яких українська мова не є рідною. Однак і деякі українці вимовляють грунт замість ґрунт; шо замість що; морос, дуп замість мороз, дуб; константу вати, преспектива замість констатува­ти, перспектива; ненависть, директори^ читання, навчання замість ненависть, директори, читання, навчання тощо. 21.Поняття мовного стилю.Загальна характеристикафункціональних стилів сучасної укр. Літературної мови:сфера функціонування,основні ознаки,мовні засоби й підстилі. Стиль (від латин. stilus – паличка для письма) літературної мови — різновид мови (її функціональна підсистема), що характеризується відбором таких засобів із багатоманітних мовних ресурсів, які найліпше відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах. Це своєрідне мистецтво добору й ефективного використання системи мовних засобів із певною метою в конкретних умовах й обставинах. Отже, мовний стиль або ж стиль мовлення – це своєрідна сукупність мовних засобів, вибір яких зумовлюється змістом, метою і характером висловлювання, що свідомо використовуються мовцем за певних умов спілкування. Сукупність лексичних, фразеологічних, морфологічних і синтаксичних, орфоепічних та акцентуаційних засобів, що використовуються для реалізації функцій мови (спілкування, повідомлення та впливу) у певній сфері та формі взаємин мовців, становить поняття функціонального стилю. Кожний функціональний стиль має свої основні параметри: сферу і ступінь поширення і вживання, використання (коло мовців); функціональне призначення (регулювання стосунків, повідомлення, вплив, спілкування тощо); характерні ознаки, жанри реалізації (форма та спосіб викладу); систему мовних засобів і стилістичних норм (лексику, фразеологію, граматичні форми, типи речень тощо). Ці складові конкретизують, оберігають, певною мірою обмежують, унормовують кожний стиль і роблять його досить стійким різновидом літературної мови. Оскільки стилістична норма є частиною літературної, вона не заперечує останню, а лише використовує слова чи форми в певному стилі чи з певним стилістичним значенням. Високорозвинута сучасна літературна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких: розмовний, художній, науковий, публіцистичний, епістолярний, офіційно-діловий та конфесійний.

Изображение слайда
2

Последний слайд презентации: 18. Логічність мови. Зв язок логічності мови з її точністю. Аналіз поширених

Як і точність, логічність характеризує мову зі сторони її змісту. Логічність формується і усвідомлюється на основі тих же зв’язків речі з неречовими структурами, що і точність 18. Причини порушення логічності мови: · алогізм - зіставлення непорівнянних понять;· підміна поняття в результаті неправильного слововживання;· невиправдане чи розширення звуження поняття;· нечітке розмежування конкретних і абстрактних понять. Щоб не порушити логічність мови потрібно дотримуватися законів логіки: Закон тотожності – предмет думки у межах одного роздуму повинен залишатись постійним (одне знання про предмет не замінювалось іншим)2. Закон протиріччя – не можуть бути одночасно істинними два висловлювання, одне з яких що-небудь стверджує про предмет, а інше заперечує те ж саме у той же самий час.3. закон виключеного третього – якщо є два суперечливих судження про предмет, то одне з них істинне, а інше неправдиве, між ними не може бути нічого середнього4. Закон достатньої підстави – для того щоб признати судження істинним, потрібно обґрунтувати свою точку зору, довести істинність пропозицій, що висуваються, послідовність та аргументованість висловлювань. Логічні закони мови: 19. Умови багатства і різноманітності мовлення такі: а) багатство словникового запасу кожної людини; б) уміння використовувати у своєму мовленні різні мовні засоби; в) уміння інтонувати мовлення; г) постійне удосконалення і збагачення власного мовлення. Про багатство мовлення судять насамперед за його лексичним складом. Середній запас слів у добре освіченої людини становить 6 – 9 тисяч, тлумачний словник української мови містить понад 130 тисяч слів, а в народній скарбниці – більше 200 тисяч слів. Багатство мовлення забезпечується і багатством форм. У мові є велика кількість варіантів слів та їх форм, засвоєння і використання яких робить мовлення кожної людини багатшим, виразнішим, різноманітнішим Багатство й різноманітність висловлення (тексту) забезпечують синтаксичні конструкції (синонімічні словосполучення й речення), наприклад: дієприкметниковий, дієприслівниковий звороти і підрядні речення, пряма і непряма мова, варіанти граматичних форм, наприклад, майбутній час:  буду читати – читатиму, наказовий спосіб: читайте – читали б  та ін. Будуючи висловлення в тому чи іншому стилі, необхідно враховувати емоційно-експресивне забарвлення слів, словосполучень, речень та їх закріпленість за певним стилем. Отже, стилі ставлять певні вимоги щодо багатства і різноманітності мовлення 20.Л е к с и ч на чистота мовлення. В усному і пи­семному мовленні простежується порушення чистоти мовлення і на лексико-семантичному рівні. Це трапля­ється тоді, коли певне слово вживається з невластивим йому значенням (штучні засвоєння з російської мови тощо). Такі явища часто є порушенням логіки й точнос­ті мовлення, а на цій основі і його нормативності, пра­вильності: до цього слід прикласти зусиль (замість докласти); використати всі міри (докласти всіх сил, зусиль); виражено увагу до… (виявлено); кожен загорівся бажанням (перейнявся, пройнявся, сповнив­ся ); ми здійснили це з честю (виконали, реалізували); на заключення хочу сказати (наприкінці); В народі відносяться до Шевченка з виключною увагою (став­ляться… з особливою увагою); розгорнув талант ар­тиста (виявив, розкрив); здобув учену ступінь кан­дидата наук (учений ступінь); внутрішнє станови­ще держави (стан); добробут народу збільшується ( зростає ).  чистота мовлення найвразливіша на лексич­ному рівні. Йдеться передусім про стилістично невмоти- воване вживання таких шарів лексики, як територіаль­ні (місцеві) діалектизми, жаргонізми, сленгізми, прос­торічні слова, сполучення слів, арготизми. , чистота мовлення — поняття і явище багато­вимірне, як і чисте мовлення. Воно стосується всіх складників (фонетики, лексики, фразеології, грамати­ки) мови, обов’язкового дотримання усталених, норма­тивних форм усіма мовцями. 20. Усі стилі мають усну й писемну форми, але для одних ( розмовного) основною є усна форма (вона найбільш притаманна розмовному стилю), а для інших (наукового, офіційно-ділового, публіцистичного, художнього) – переважно писемна. Оскільки останні сформувалися на книжній основі, їх називають книжними на противагу розмовному стилі. Відрізняються стилі мовлення й багатьма іншими ознаками. Але спільним для них є те, що вони – різновиди однієї мови, представляють усе багатство її виражальних засобів і виконують важливі функції в житті суспільства – забезпечують спілкування в різних його сферах і галузях. мовній практиці сучасної української літературної мови виділяють такі функціональні стилі з властивими їм підстилями:  Науковий:  власне науковий;  науково-навчальний;  науково-популярний).  Офіційно-діловий:  законодавчий;  адміністративно-канцелярський;  дипломатичний.  Публіцистичний:  стиль засобів масової інформації;  художньо-публіцистичний;  науково-публіцистичний.  Художній:  епічний;  ліричний;  драматичний;  комбінований.  Розмовний:  розмовно-побутовий;  світський.  Релігійний, або конфесійний:  стиль проповіді;  стиль богослужбових книг, відправи;  стиль богословської літературиПоряд із функціональними стилями, ураховуючи характер експресивності мовних елементів, виділяються також урочистий, офіційний, фамільярний, інтимно-ласкавий, гумористичний, сатиричний та ін.

Изображение слайда